вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
13.02.2025 м. Ужгород Справа № 907/881/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» від 03.02.2025 (зареєстровану за вхідним № 02.3.1-02/991/25 від 04.02.2025), про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне підприємство “Топаз - Д», код ЄДРПОУ - 32437531, місцезнаходження - Харківська область, місто Харків, вулиця Івана Камишева, будинок,13, квартира 2, поштовий індекс - 61038
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024», код ЄДРПОУ - 45620316, місцезнаходження - Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а, поштовий індекс - 89600
про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 106519,94 грн,
без виклику представників сторін,
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у справі №907/881/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024» (код ЄДРПОУ - 45620316, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» (код ЄДРПОУ - 32437531, місцезнаходження - 61038, Харківська область, місто Харків, вулиця Івана Камишева, будинок,13, квартира 2) 106519,94 грн (сто шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 94 копійок) попередньої оплати та 2422.40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
04.02.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача - Шох Кристини Антонівни, надійшла заява від 03.02.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/991/25 від 04.02.2025) про розподіл судових витрат у справі №907/881/24 (далі - заява), а саме: щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. До заяви про ухвалення додаткового рішення долучені докази її направлення з додатками на адресу відповідача, які направлені відповідачу цінним листом з описом вкладення згідно рекомендованого поштового відправлення №6100150468848 від 03.02.2025.
Ухвалою суду від 05.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» від 03.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/881/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 лютого 2025 року на 09:30 год. без виклику представників учасників справи.
В ухвалі від 05.02.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).
Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що ухвала суду від 05.02.2025 у справі №907/881/24 (суддя Сисин С.В.) в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п'ятою статті 6 ГПК України була доставлена 06.02.2025 о 09 годині 10 хвилин до Електронних кабінетів учасників справи - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» (позивача), його представника - Шох Кристини Антонівни, та Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024» (відповідача).
Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом поданої суду заяви від 03.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/881/24 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката при розгляді даної справи.
Суд зазначає, що при подачі через систему «Електронний суд» позовної заяви у даній справі від 23.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024» про стягнення попередньої оплати за товар, така заява була подана від імені та в інтересах позивача адвокатом Шох Кристиною Антонівно, яка одночасно зазначила у позовній заяві про витрати позивача на її правову допомогу в сумі 15000 гривень. На обгрунтування витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви була долучена копія договору про надання правової (правничої) допомоги №30/09-24 від 30.09.2024, укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» та адвокатським бюро “Шох і партнери» в особі керуючої бюро - адвокатом Шох Кристиною Антонівною.
При ухваленні рішення від 28.01.2025 щодо зазначених у позовній заяві вимог позивача про стягнення орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу, судом було роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також у рішенні суду було наголошено, що згідно положень частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Станом на день ухвалення додаткового рішення - 13.02.2025 від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що враховано судом за результатом розгляду заяви представника позивача.
При розгляді заяви представника позивача - адвоката Шох К.А. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що при поданні такої заяви представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Так, до матеріалів справи додано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №30/09-24 від 30.09.2024; копію рахунку - фактури № СФ-0000078 від 30.09.2024 на суму 15000,00 грн; платіжну інструкцію №1412 від 30.09.2024 про оплату рахунку - фактури № СФ-0000078 від 30.09.2024 на суму 15000,00 грн; акт приймання - передачі наданих послуг (в частині надання правничої допомоги у справі № 907/881/24, згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 30/09-24 від 30.09.2024); звіт про надання правничої (правової) допомоги за договором № 30/09-24 від 30.09.2024, з описом послуг наданих адвокатом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 15000,00 грн представником позивача подано суду копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №30/09-24 від 30.09.2024; копію рахунку - фактури № СФ - 0000078 від 30.09.2024 на суму 15000,00 грн; платіжну інструкцію №1412 від 30.09.2024 про оплату рахунку - фактури №СФ-0000078 від 30.09.2024 на суму 15000,00 грн; акт приймання - передачі наданих послуг (в частині надання правничої допомоги у справі № 907/881/24, згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 30/09-24 від 30.09.2024); звіт про надання правничої (правової) допомоги за договором № 30/09-24 від 30.09.2024, з детальним описом послуг наданих адвокатом.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» (клієнтом, позивачем у справі) та адвокатським бюро “Шох і партнери» в особі керуючої бюро - адвоката Шох К.А. (Адвокатське бюро) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №30/09-24 від 30.09.2024 (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого, адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: представництво та захист інтересів клієнта у суді за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-24» про стягнення коштів.
Відповідно до п. 4.7 договору, за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт приймання - передачі, що підписується представниками кожної із сторін. Акт приймання - передачі надсилається клієнту адвокатським бюро електронною поштою або в системі документообігу “Вчасно» за вибором адвокатського бюро.
Згідно із п. 3.2. договору, клієнт зобов'язується прийняти виконану роботу адвокатського бюро, оплатити її у розмірі та строки, встановлені у відповідних рахунках, що будуть виставлені клієнту та підписати відповідні акти приймання - передачі.
Як передбачено п. 4.1, 4.3 договору, вартість наданих правових (правничих) послуг складає 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за надання послуг, передбачених у п.2.1 договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 2 - х (двох) днів з моменту отримання клієнтом рахунку/рахунків від адвокатського бюро на електронну пошту клієнта або в системі документообігу “Вчасно».
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.03.2024 або до його припинення у встановленому цим договором або законом порядку (п.8.1 договору).
Як вбачається із підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2025 (в частині надання правничої допомоги у справі № 907/881/24, згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 30/09-24 від 30.09.2024) адвокатським бюро, в особі керуючої Шох К.А. було надано, а клієнтом (позивачем), у свою чергу, прийнято наступні послуги:
1) підготовка, оформлення та відправка позовної заяви про стягнення коштів та додатків до неї - 10 год;
2) підготовка, оформлення та відправка заяви про усунення недоліків позовної заяви - 2 год;
Загальна вартість наданих послуг складає 15000,00 грн.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що вбачається з такого.
Стосовно наведених в акті приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2025, послуг адвокатського бюро у виді: підготовки, оформлення та відправки позовної заяви про стягнення коштів та додатків до неї - 10 год; підготовки, оформлення та відправки заяви про усунення недоліків позовної заяви - 2 год; суд, враховуючи критерії, зазначені у частині 5 статті 129 ГПК України, зазначає, перш за все, про безпідставне включення у витрати на правничу допомогу витрат по оформленню і відправці заяви про усунення недоліків позовної заяви, оскільки такі недоліки при складанні позовної заяви були допущені адвокатом, а тому є безпідставним покладати на іншу особу такі витрати.
З наведеного вбачається, що витрати адвоката у сумі 15000 грн за 10 годин часу на підготовку, оформлення та відправку позовної заяви є очевидно неспівмірними із: складністю справи та виконанням адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.
Суд враховує, що позовна заява у справі складена на 10 сторінках, з яких опис фактичних обставин справи та посилання на практику Верховного Суду займає лише 3 сторінки, на першій сторінці - зазначені відомості про учасників справи, а на 9 - 10 сторінках наведені позовні вимоги і додатки до позову, інші 4 сторінки - містять цитування норм законодавства. Між абзацами позовної заяви наявні значні відступи, що призвело до збільшення кількості її сторінок. Також суд зазначає, що обсяг додатків до позовної заяви складає 19 документів і такі додатки з позовною заявою направлені відповідачу та на адресу суду через систему «Електронний суд».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Отже, враховуючи витрати позивача в сумі 15000 грн за роботу адвоката по підготовці, оформленню та відправці позовної заяви, суд вважає такі витрати очевидно завищеними, нерозумними, несправедливими та неспівмірними з обсягом наданої професійної правничої допомоги та непропорційними до предмету спору та позовних вимог у справі. Навіть, якщо погодитися з твердженнями адвоката про затрачені 10 годин на підготовку, оформлення та відправку позовної заяви, то у цьому випадку суд зазначає, що витрати за такі послуги в сумі 15000 грн є майже удвічі більші за встановлений в Україні мінімальний розмір заробітної плати за один місяць, який встановлений з 01 квітня 2024 року і по даний час у розмірі 8000 гривень відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» та статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Водночас суд бере до уваги той факт, що, крім подачі позовної заяви, після відкриття провадження у справі, представником позивача не подавалося інших заяв по суті справи чи клопотань, а надана правова допомога обмежилася подачею позовної заяви. Також суд враховує, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розглядалася в суді в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 05.02.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обгрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу
З огляду на вищенаведене, враховуючи положення статей 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання ТОВ «ПММ-2024» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне підприємство “Топаз - Д» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне підприємство “Топаз - Д» - адвоката Шох К.А. від 03.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/881/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024» (код ЄДРПОУ - 45620316, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство “Топаз - Д» (код ЄДРПОУ - 32437531, місцезнаходження - 61038, Харківська область, місто Харків, вулиця Івана Камишева, будинок,13, квартира 2) 7000 грн (сім тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сисин С.В.