Справа № 225/1852/23
Провадження № 1-в/191/689/24
іменем України
15 січня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області клопотання начальника ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання, призначеного вироком, у відповідність до чинного законодавства відносно засудженого:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Кірове м. Дзержинськ Донецької області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , засудженого :
1)06.06.2024 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст.ст.190 ч.2, ст.263 ч.1, ст.70 ч.1, ст.72 ч.5 КК України до 4 років позбавлення волі.
Початок строку : 06.06.2024 року; кінець строку : 18.09.2027 року.
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що згідно вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 06.06.2024 року відносно ОСОБА_5 , останній 16.04.2023 року вчинив крадіжку майна, вартість якого становила 460,00 коп., що на момент вчинення правопорушення не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ЗУ №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Від 09.08.2024 року скасовано кримінальну відповідальність за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, ЗУ №3886-ІХ від 09.08.2024 року кримінальну карність вчиненого засудженим діяння, скасовано.
У зв'язку з цим, начальник просить звільнити засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Дзержиснького міського суду Донецької області від 06.06.2024 року за ст.190 ч.2, ст.263 ч.1, ст.70 ч.1, ст.72 ч.5 КК України у відповідність до чинного законодавства.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити частково.
Представник ДУ «СВК (№94)» та засуджений надали заяви про розгляд клопотання без їх участі.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, дійшов наступного висновку.
Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06.06.2024 року ОСОБА_5 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.263 КК України до покарання :
-за ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік;
-за ч.1 ст.263 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Вирок набрав законної сили 08.07.2024 року.
За даним вироком ОСОБА_5 засуджений за вчинення ним злочинів : 16.04.2023 року (заподіяна майнова шкода на суму 460,00 грн.).
На теперішній час ОСОБА_5 відбуває покарання в державній установі «Синельниківська виправна колонія (№94)».
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон №3886-IX). Зокрема, указаним законом викладено нову редакцію статті 51 КУпАП, де частинами 1, 2 визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 01.01.2023 року складає 2684 грн. 00 коп. А отже, сума соціальної пільги у 2023 році становить 1342 грн. 00 коп. (2684 грн. х 50% = 1342 грн. 00 коп.). Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст.51 КУпАП станом на 01.01.2023 року складає 2684 грн. 00 коп.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Відповідна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21.
У зв'язку із декриміналізацією вчинених ОСОБА_5 діянь за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06.06.2024 року, а саме за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), 16.04.2023 року на суму 460,00 грн., суд приходить до висновку про наявність законних підстав для його звільнення від призначеного покарання за даним вироком у зв'язку з усуненням караності діяння.
У той же час, суд зазначає, що звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06.06.2024 року не звільняє його від подальшого відбування покарання, адже він також за цим вироком вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, за яке він має відбувати покарання.
Таким чином, клопотання начальника ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.74 КК України, ст.ст.369-372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Клопотання начальника державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94) ОСОБА_6 про звільнення від покарання, призначеного вироком, у відповідність до чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання, призначеного вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06.06.2024 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України у вигляді одного року позбавлення волі, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що засуджений вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 06.06.2024 року за ч.1 ст.263 КК України до трьох років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 06.06.2024 року.
Копію ухвали направити засудженому, начальнику ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1