Справа № 206/104/25
Провадження № 3/206/206/25
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Гаркуші В.В.,
за участю секретаря судового засідання- Цибань Є.Ю.,
особи, яка притягується
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Гудим І.В.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №200484 від 19.12.2024 року, 19.12.2024 року о 18 год. 45 хв., м. Дніпро, вул. Кодемська (Порт-Артурська) водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що в той день, коли зупинили автомобіль поліцейські за кермом був не він, а його дівчина, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає. Також ОСОБА_2 вказав, що має посвідчення водія.
У судовому засідання представник ОСОБА_2 адвокат Гудим І.В. просила закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 з підстав викладених у відповідному письмову клопотанні, яке було надіслано на адресу суду та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснила, що попросила свого чоловіка сісти за кермо, оскільки навчається водінню автомобілем, але посвідчення не має. ОСОБА_2 в той день випив келих пива, але сидів на пасажирському сидіння, за кермо в той день не сідав. Коли побачили поліцейських зупинили транспортний засіб бо злякалися та вийшли з машини. ОСОБА_3 підійшла до чоловіка з пасажирської сторони автомобіля і в цей час до них підійшли поліцейські, причини зупинки транспортного засобу не повідомили, перевірили її паспорт та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Свідок ОСОБА_3 повідомляла поліцейським, що це вона керувала транспортним засобом, проте протокол склали на її чоловіка ОСОБА_2 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснив, що працює на посаді тимчасово виконуючого обов'язки заступника командира взводу № 2 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції Дніпропетровської області. 08.01.2025 у вечірній час патрулювали на житловому масиві ОСОБА_5 , коли були на заправці почув гучний шум гальмів та побачив автомобіль марки ВАЗ. Через лобове скло ОСОБА_4 побачив, що за кермом був чоловік, що було видно зі статури. Після цього патрульна машина вирушила за вказаним автомобілем, який на перехресті звернув вправо та зупинився. Після зупинки вказаного автомобіля з пасажирської сторони вийшла жінка та чоловік. Зі сторони водія нікого не було. Жінка почала говорити, що за кермом була вона. Через технічну несправність камера увімкнулась коли поліцейські підійшли до автомобіля. Момент коли з пасажирської сторони виходила дівчина та чоловік бачив чітко. Відстань від свідка та автомобіля ВАЗ коли він вперше його побачив була приблизно 40-50 метрів. До автомобіля ВАЗ поліцейські підійшли на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про поліцію». Чи озвучили цей пункт водієві свідок не пам'ятає.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 пояснив, що працює на посаді поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. Під час несення служби у складі екіпажу патрульної поліції 08.01.2025 помітив автомобіль ВАЗ, який швидко рухався та «дрифтував». Патрульний автомобіль вирушив за вказаним автомобілем. Чи велась відео фіксація в той момент, свідок не пам'ятає. Коли автомобіль рухався було видно, що за кермом був чоловік. Це свідок зрозумів за зовнішніми ознаками, які притаманні чоловікові. Автомобіль різко змінив напрямок руху, патрульний автомобіль прослідував за ним. Після зупинки транспортного засобу з пасажирської сторони вийшла жінка та чоловік, як в подальшому встановлено ОСОБА_2 , який був з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та повідомив, що він за кермом був не він, а його дружина.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:
суддею досліджено наступні документи:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 200484 від 19.12.2024 року (а.с. 3);
- рапорт поліцейського (а.с. 4);
- довідку Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про те, що відповідно до бази даних НАІС МВС України ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував (а.с. 5);
- СD диск з відеозаписом фіксування складення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 (а.с. 6);
- клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 20-25).
ІV. Оцінка суду:
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №200484 від 19.12.2024 року вбачається, що дії ОСОБА_2 , щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, Управлінням патрульної поліції кваліфіковані за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до суду надано протокол серії ЕПР1 №200484 від 19.12.2024, рапорт поліцейського, диск з відеозаписом.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , його представника Гудим І.В., свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , дослідивши надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 стосовно того, що керувала автомобілем ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 був на пасажирському місці, що спростовується поясненнями свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а також дослідженим у судовому засіданні відео фіксації складання матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , з якого суд вбачає та розцінює поведінку ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 як спосіб захисту, спрямованого на уникнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно зауваження представника ОСОБА_7 стосовно того, що рапорт поліцейського не може нести жодного доказового значення, суд зазначає, що оцінку зазначеного доказу відповідно до вимог ст. 251 КУпАП судом надано у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами. Зазначений доказ не визнано недопустимим чи неналежним. На підтвердження зворотного суду не надано обґрунтованих доводів.
Щодо зауваження представника Гудим І.В. щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу та неповідомлення таких підстав ОСОБА_2 та його дружині, суд зазначає таке.
В судовому засіданні працівники поліції пояснили, що транспортний засіб ВАЗ зупинився самостійно, а працівники поліції підійшли до зазначеного транспортного засобу на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про поліцію» - якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні відео. Крім цього суд зазначає, що неповідомлення поліцейськими підстав для зупинки транспортного засобу само по собі не може свідчати про те, що всі подальші дії працівників поліції є незаконними та зібрані докази недопустимими відповідно до концепції «плодів отруєного дерева».
Також суд критично відноситься до зауваження представника ОСОБА_7 стосовного того, що фабула адміністративного правопорушення, визначена в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в ній зазначено, що « ОСОБА_2 керував транспортирним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння», що є припущенням та оціночним судженням. Суд зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 у вину ставиться «відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку». Об'єктивна сторона цього правопорушення не передбачає обов'язкової ознаки стану сп'яніння водія та відповідно зазначення такого твердження «як керував в стані сп'яніння» в протоколі було б невірним, оскільки ОСОБА_2 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку.
Стосовно зауваження представника ОСОБА_7 стосовно незаконних дій працівників поліції щодо здійснення огляду транспортного засобу, суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції щодо огляду транспортного засобу не входять до предмету доказування за ч. 1 ст. 130 КУпАП і можуть бути оскаржені в окремому порядку.
Щодо зауваження представника ОСОБА_7 стосовно порушення поліцейськими вимог законодавства щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 суд зазначає таке. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є «поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота». Крім того, факт вживання алкогольних напоїв не заперечувався ОСОБА_2 ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що вбачається з відеозапису, ні в поясненнях, наданих в судовому засіданні. Враховуючи зазначене, суд не вбачає порушень вимог законодавства працівниками поліції при виявленні у ОСОБА_8 ознак алкогольного сп'яніння.
Щодо зауваження представника Гудим І.В. стосовно відсутності в матеріалах справи направлення ОСОБА_2 на огляд на стан алкогольного сп'яніння суд зазначає таке.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103).
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до ч. 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналіз наведеного положення Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 цієї Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до ч. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку № 1103).
Аналогічне положення також визначено п.п. 1 та 6 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395.
Згідно до п. 8 Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З досліджуваного судом відео фіксації оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення вбачається, що поліцейським запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці вчинення правопорушення та в закладі охорони здоров'я, проте останній відмовився, пояснивши, що в цьому немає сенсу, адже він не оспорює факту вживання ним алкогольних напоїв. Суд зазначає, що хоча формально і є порушення поліцейським вимог Інструкції № 1452/735 в частині недотримання форми направлення на огляд на стан сп'яніння, проте поліцейським фактично виконано дії, що визначають порядок направлення водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння, чітко та зрозуміло доведено це до ОСОБА_2 , на що отримано відмову останнього від проходження огляду у встановленому порядку на місці вчинення правопорушення та в закладі охорони здоров'я. За таких обставин суд не вбачає відсутність в матеріалах справи письмового направлення ОСОБА_2 на огляд на стан сп'яніння як порушення, що може поставити під сумнів дотримання прав останнього, що визначені переліченими вище нормами законодавства, що регламентують порядок направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, а отже відсутні підстави встановлення недопустимими доказів отриманих у зв'язку з цим.
Суд відхиляє доводи представника ОСОБА_7 щодо необхідності визнання недопустимим доказу CD диску доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки, як зазначає представник, відео записане на ньому є змонтованим.
З цього приводу суд зазначає, що на диску записано 3 відео, які йдуть одне за одним очевидно з трьох відео камер, що не є забороненим жодним нормативно-правовим актом. Доказів, які б підтверджували доводи представника ОСОБА_7 стосовно того, що відео не є безперервним та змонтованим суду не надано.
Стосовно доводів представника Гудим І.В. щодо наявності в матеріалах справи довідки поліції, що в базі даних НАІС МВС України відсутня інформація ОСОБА_2 про отримання посвідчення водія, а отже в разі визнання його вини, останній не підлягає позбавлення права керування транспортними засобами суд зазначає таке. Відсутність інформації в базі даних НАІС МВС України про отримання особою посвідчення водія не є беззаперечним доказом того, що особа не отримувала посвідчення водія або, що воно є не дійсним. Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що він має посвідчення водія транспортних засобів, яке отримав у встановленому порядку.
Судом не встановлено обставин, що пом'якшують чи обтяжують правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 126, 130, 251, 252, 283-285, суд -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Рахунок для оплати штрафу: (Отримувач коштів ГУК у Дніпропетровській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA758999980313020149000004001, код класифікації доходів бюджету - Адмін. Штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у дохід держави грошові кошти в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рахунок для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кій обл/Сам.р./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA408999980313181206000004634, Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Суддя В.В. Гаркуша