Справа № 185/6208/24
Провадження № 2/185/505/25
іменем України
14 лютого 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача - Абрамової Н.М. ,
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши в порядку загального позовного провадження у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Меркулову Тетяну Петрівну звернувся з позовом до Павлоградської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 08 червня 2024 року.
Позиція позивача
Позивач посилається на те, що рішенням Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2023 року у справі № 185/10895/22 було задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Павлоградська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , з квітня 2015 року до дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Павлоградської міської ради задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2023 року скасовано, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Павлоградська міська рада, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду.
Апеляційний суд послався на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем безпосередньо пов'язане з вирішенням питання про право власності та для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Зазначене свідчить про наявність спору між ОСОБА_1 та Павлоградською міською радою в інтересах якої виступає Дніпропетровська обласна прокуратура, оскільки встановлення факту проживання з померлим однією сім'єю, фактично надало заявнику право на отримання спадщини, що унеможливило вирішення питання визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді міста Павлограда.
Оскільки заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, подана в порядку окремого провадження, залишена без розгляду, ОСОБА_1 має право подати позов на загальних підставах.
Позивач просить:
-встановити факт його проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з квітня 2015 року і до дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
-визнати його спадкоємцем четвертої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що факт його спільного проживання з ОСОБА_4 у період з квітня 2015 року і до дня смерті ОСОБА_4 підтверджується показаннями свідків, засвідченими актом ОСББ «Садовніченко, 12» №1 від 29 листопада 2022 року. Встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим необхідне позивачу для реалізації своїх спадкових прав.
Заперечення відповідача
Представник відповідача Павлоградської міської ради позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивач не довів факту кровного споріднення зі спадкодавцем ОСОБА_4 . Акт про встановлення факту здійснення догляду та обстеження місця проживання складений більше ніж через рік після смерті ОСОБА_4 . У цьому акті зазначено, що ОСОБА_4 проживав в квартирі один під наглядом рідні. Після смерті ОСОБА_4 декілька днів пролежав один у квартирі і був знайдений, коли сусіди відчули запах в під'їзді та викликали поліцію. Позивач не був зареєстрований в квартирі ОСОБА_4 та не підтвердив документально сплату ним комунальних послуг. Також позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту ведення спільного сімейного бюджету зі спадкодавцем.
Висновки за результатами розгляду заявлених вимог
З матеріалів спадкової справи № 29/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , початої 05 квітня 2023 року, закінченої 12 липня 2023 року приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іщиком Миколою Васильовичем, видно, що єдиною особою, яка звернулась з заявою про прийняття спадщини до майна померлого ОСОБА_4 , є ОСОБА_1 , який зазначив у своїй заяві, що є спадкоємцем за законом четвертої черги як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
05 квітня 2023 року приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іщиком Миколою Васильовичем видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_2 . (а.с.58)
Зазначена квартира була продана позивачем ОСОБА_1 третій особі ОСОБА_3 . (а.с.11-12)
Апеляційним судом скасовано рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2023 року у справі № 185/10895/22, ухвалене в порядку окремого провадження, яким було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , з квітня 2015 року до дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 звернувся з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Як визначено статтею 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 216/5984/21, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що померлий ОСОБА_4 був двоюрідним братом його матері і вони багато років підтримували родинні стосунки. Документи, які б доводили факт кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_4 , не збереглися. Проте він був єдиним родичем ОСОБА_4 , здійснював за ним догляд, купував продукти харчування, одежу, останні п'ять років до смерті ОСОБА_4 позивач проживав з ним разом і вони вели спільне господарство. ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, спілкувався з сумнівними особами, тому позивач оселився разом з ОСОБА_4 і намагався контролювати його поведінку. У ОСОБА_4 були грошові кошти, які він отримав після продажу успадкованого ним майна (квартири брата), він жив на ці кошти, однак міг забувати сплачувати за комунальні послуги, тому його витрати слід було контролювати, що позивач і робив. Позивач проживав разом з ОСОБА_4 постійно, але іноді їздив у відрядження, які тривали в середньому два тижні, найбільше - місяць. На час його відсутності за ОСОБА_4 доглядала сусідка ОСОБА_5 , яка дружила з покійною матір'ю ОСОБА_4 . У ОСОБА_5 були ключі від квартири ОСОБА_4 .
Родинні стосунки позивача з померлим ОСОБА_4 підтвердила свідок ОСОБА_5 , яка проживала в одному під'їзді з ОСОБА_4 , підтримувала з ним дружні стосунки, мала ключі від його квартири. ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, до нього часто ходили сторонні особи, ОСОБА_1 їх виганяв. Свідок часто бачила, як ОСОБА_1 носив ОСОБА_4 продукти харчування. Свідок не часто бувала у квартирі ОСОБА_4 , але сам ОСОБА_4 приходив до неї, вони спілкувалися. Зі слів ОСОБА_4 свідку відомо, що ОСОБА_1 жив у квартирі ОСОБА_4 , також ОСОБА_4 часто повторював «якщо зі мною щось станеться, мене поховає ОСОБА_6 ». ОСОБА_1 часто їздив по роботі у відрядження і на час своєї відсутності просив свідка приглянути за ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 дійсно поховав його, справив поминки за свої кошти.
Також факт родинних стосунків позивача з померлим спадкодавцем підтверджується тим, що лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 отримав саме ОСОБА_1 11 серпня 2021 року. (а.с.9)
Крім того ОСОБА_1 організував належне поховання ОСОБА_4 , встановив пам'ятник на його могилі, що не заперечується іншими учасниками справи. Це підтверджує ставлення позивача до померлого як до свого родича і члена сім'ї.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.
За змістом акту № 1, складеного 29 листопада 2022 року головою ОСББ «Садовніченко, 12» Шишкіною Л.В., ОСОБА_4 до дня смерті проживав у квартирі один під наглядом рідні, а саме ОСОБА_1 , вони разом вели спільне господарство. ОСОБА_1 привозив продукти харчування, готував їжу, кормив та переодягав ОСОБА_4 (а.с.9)
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що вона дійсно склала цей акт за участю сусідів, уточнила, що ОСОБА_1 фактично проживав разом з ОСОБА_4 та піклувався про нього приблизно з 2017 року. До ОСОБА_4 часто ходили сумнівні особи, однак коли ОСОБА_1 був вдома, він підтримував належний порядок і сторонні не заходили ані до квартири ОСОБА_4 , ані до під'їзду. Отже всіх сусідів та керівництво ОСББ влаштовувало проживання ОСОБА_1 в квартирі ОСОБА_4 , оскільки це гарантувало відсутність «друзів» ОСОБА_4 , які разом з ним вживали спиртне, могли смітити в під'їзді і створювати проблеми для інших мешканців.
Також свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона бувала у квартирі ОСОБА_4 за його життя, там був належний порядок. Безлад в квартирі був тоді, коли після смерті ОСОБА_4 поліція відчинила двері, було все перевернуто, складалося таке враження, що у квартирі щось шукали. На її думку це вчинили «друзі» ОСОБА_4 , з якими він разом випивав, він міг впустити їх до квартири під час відсутності ОСОБА_1 , можливо вони шукали гроші чи якісь цінні речі.
Зазначені свідком відомості також підтверджують родинні стосунки позивача та ОСОБА_4 , зокрема позивач фактично здійснював піклування над ОСОБА_4 , який через алкогольну залежність був нездатний до самостійного життя, ставив себе у скрутне матеріальне становище, не сплачував комунальні послуги. При цьому позивач не покинув «проблемного» родича напризволяще, а намагався привести його до нормального життя, годував його, частково платив за комунальні послуги. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які постійно бачили ОСОБА_4 та спілкувалися з ним, підтвердили, що ОСОБА_1 купував продукти харчування та одяг для ОСОБА_4 , підтримував порядок у квартирі.
Регулярна сплата комунальних послуг за адресою проживання ОСОБА_4 підтверджується зокрема відсутністю великих сум заборгованості станом на момент смерті ОСОБА_4 (серпень 2021 року), а саме заборгованість за послуги з теплопостачання складала 1496 грн, за водопостачання - 1977 грн 47 коп. (а.с.74, зворотній бік)
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 204/1052/20, під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Отже відсутність реєстрації місця проживання позивача у квартирі ОСОБА_4 не свідчить про те, що позивач не проживав постійно у цій квартирі. Також постійність проживання не означає, що позивач не міг відлучитися на деякий час, тимчасова його відсутність у квартирі, зумовлена роботою, не спростовує факту його безпосереднього проживання разом з ОСОБА_4 .
Виявлення трупу ОСОБА_4 , який декілька днів пролежав у квартирі, на думку представника відповідача спростовує факт постійного проживання позивача з ОСОБА_4 , однак нічим не спростоване твердження позивача, що смерть ОСОБА_4 сталася під час його тимчасової відсутності по роботі і була неочікуваною, оскільки ОСОБА_4 був у досить молодому віці і «не збирався помирати».
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід встановити факт, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю із ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановлення цього факту надає позивачу право на спадкування у четверту чергу згідно статті 1264 Цивільного кодексу України. Тому немає необхідності визнавати позивача спадкоємцем четвертої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання заяви в електронній формі, у розмірі 968 грн 96 коп, що підтверджується квитанцією від 08 червня 2024 року. (а.с.1)
Позовні вимоги немайнового характеру підлягають частковому задоволенню, мінімальний розмір судового збору, сплачений позивачем, є пропорційним розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати на сплату судового збору, підтверджені належним чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю із ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
-Павлоградська міська рада, 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 95, ЄДРПОУ 33892721,
- ОСОБА_3 ,
АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя У.М. Болдирєва