Справа № 203/3430/24
Провадження № 2/0203/1430/2024
27.11.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
за участі:
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановив:
04.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бабаскіна Кирила Сергійовича до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому позивач просить суд:
- стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2023 року у справі №203/3707/22 шлюб, укладений між сторонами, був розірваний. Відтак з дати розірвання шлюбу відповідач як батько дитини не допомагає позивачу утримувати доньку, тому виникла необхідність у стягненні з відповідача аліментів за рішенням суду.
З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.
20.08.2024 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з твердженнями позивача про те, що з дати розірвання шлюбу він не допомагає позивачу утримувати доньку ОСОБА_4 . Так, за поясненнями відповідача, у березні 2022 року у зв'язку з початком повномасштабного російського вторгнення на територію України позивач разом з їх малолітньою донькою ОСОБА_4 виїхала з України спочатку до Туреччини, а потім до Норвегії. Після розірвання шлюбу відповідач просив позивача надати йому поточний рахунок, на який він би міг перераховувати грошові кошти на утримання донечки, але не дочекався. Тому самостійно оформив банківську картку у квітні 2023 року в АТ КБ «ПриватБанк» на своє ім'я, куди зарахував аліменти на Аніту та направив банківську картку поштою до Норвегії, м. Берген, де наразі фактично проживає позивач разом з їх донькою. За усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідач у період з 03.05.2023 року по 03.07.2024 року перерахував на вказану банківську карту аліменти на утримання доньки у розмірі 64303,00 грн, якими самостійно розпоряджалась позивач. Також дідусь та бабуся ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перерахували їм грошові кошти у сумі 136350,00 грн.
Відповідач зазначив, що він піклується про свою дитину, любить її, цікавиться її захопленнями, заняттями, навчанням, вони спілкуються телефоном, та буде підтримувати та матеріально допомагати своїй донці незалежно від рішення суду. Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення з нього 1/4 частки всіх його доходів відповідає вимогам чинного законодавства.
Тому відповідач визнав позовну вимоги у повному обсязі та просить суд зарахувати аліменти у розмірі 64303,00 грн, перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» в період з 03.05.2023 року по 03.07.2024 року у рахунок оплати ОСОБА_1 у майбутньому аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 04.07.2024 року, тобто з дати пред'явлення позову до суду.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Під час судового засідання відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що він не погоджується з твердженнями позивача щодо того, що він не допомагає утримувати дитину з часу розірвання шлюбу, та зазначив підстави своїх заперечень так, як про це вказано у його відзиві на позов. При цьому відповідач пояснив, що позивач та дитина фактично проживають за кордоном після повномасштабного російського вторгнення та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Також у судовому засіданні відповідач вказав, що він проживає та зареєстрований за цією ж адресою: АДРЕСА_1 , офіційно працює директором ТОВ «Компаком» та є його власником, засновником.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до відповіді №687824 від 11.07.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, наданої на запит суду, відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 05.11.1999 року.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання 27.11.2024 року з'явився відповідач. Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку відповідача, на підставі ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності позивача та її представника за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Суд під час судового розгляду справи заслухав усні пояснення відповідача по суті спору, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та 27.11.2024 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що сторони: позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - мати, та відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - батько, є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 13.01.2015 року.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2023 року, справа №203/3707/22, провадження №2/0203/371/2023, (головуючий суддя - Католікян М.О.) був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.06.2012 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис - 366).
Відповідно до копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_4 , виданого Красногвардійським РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 10.07.2012 року, позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 29.01.2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Центрального (колишня назва - Кіровський) району м. Дніпра.
На підтвердження факту перерахування грошових коштів на утримання дитини відповідач надав суду виписку зі свого банківського рахунку від 15.07.2024 №G6KF2AJ6P9QQTB7K за період з 01.05.2023 року - 15.07.2024 року по картці/рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам по договору SAMDNWFC00084791862 від 03.04.2023 року, за яким надходжень на картку надійшло всього у розмірі 205953,00 грн, а витрат всього - 205343,17 грн, баланс на кінець періоду: 609,83 грн, в якій відображені операції щодо витрачання грошових коштів у валютах: NOK (норвезька крона), USD (долар США), UAH (українська гривня), EUR (євро), PLN (польський злотий), DKK (данська крона). Як пояснив відповідач у судовому засіданні, він самостійно відкрив цю банківську картку на своє ім'я в АТ КБ «ПриватБанк», направив її поштою на адресу проживання позивача з донькою за кордоном у м. Берген, Норвегія, якою фактично користувалась позивач.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з частиною 1 статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до положень статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року №759/10277/1 (61-22317св19), будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до пункту 1, пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Згідно з частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частинами 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі дока зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд, з урахуванням викладеного вище, зазначає, що на відповідача як на батька дитини покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини. Суд, вирішуючи спір по суті, також враховує те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. Водночас суд зазначає, що вимоги відповідача про зарахування на майбутнє в рахунок сплати аліментів розміру грошових коштів, виплачених ним добровільно позивачу у загальному розмірі 64303,00 грн, є безпідставними, оскільки це не становить предмет доказування у справі про стягнення аліментів. Натомість цей факт може бути врахований державним виконавцем у разі примусового виконання рішення суду, якщо останній знайде для цього відповідні правові підстави.
З огляду на викладене вище, у суду наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь повивача аліментів на утримання малолітньої дитини сторін.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 04.07.2024 року та до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Допустити рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 04.12.2024 року.
Суддя Ф.М. Ханієва