Справа № 203/65/25
Провадження № 3-зв/0203/4/2025
12.02.2025 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольнякова Олександра Олексійовича від розгляду справи про адміністративне правопорушення №203/65/25 за ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 ,
11.02.2025 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольнякова О.О. від розгляду справи про адміністративне правопорушення №203/65/25 за ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 , в якій заявник просить суд:
- відвести суддю Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольнякова О.О. від розгляду справи №203/65/25.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є потерпілою у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП. Судове засідання у справі відбулось 27.12.2024 року. На думку заявника, фактично суддею Смольняковим О.О. в 2017 році відносно ОСОБА_2 вже була розглянута справа №203/568/17 та постановлено рішення, яким закрито справу про адміністративне правопорушення, з урахуванням висновку експерта. У справі №203/65/25 захисником правопорушника ОСОБА_2 також було надано висновок експерта, про який їй стало відомо тільки 07.02.2025 року під час ознайомлення зі справою. Вказані обставини вказують на те, що суддя Смольняков О.О. під час розгляду справи №203/65/25 є упередженим, оскільки він вже розглядав справу №203/568/17 відносно того самого правопорушника, який керував тим самим транспортним засобом. Внаслідок ДТП відносно цього ж самого правопорушника складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП. Судом у справі постановлено рішення, яким закрито справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Такі обставини викликають сумніви в неупередженості судді Смольнякова О.О. під час розгляду справи №203/65/25.
Тому заявник звернулась до суду із заявою про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольнякова Олександра Олексійовича.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 року, судову справу №203/65/25, провадження №3-зв/0203/4/2025, за заявою про відвід судді, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М. та передано для розгляду - 12.02.2025 року.
Судове засідання з розгляду заяви було призначене на 12.02.2025 року о 16:30 годині, в яке учасники справи не з'явилися, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви, причини неявки суду не повідомили. Їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви про відвід судді.
Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольняков О.О., якому було заявлено відвід, своїм правом на надання пояснень у судовому засіданні не скористався.
Суд, вивчивши заяву про відвід, ознайомившись з матеріалами, доданими до заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольнякова О.О. перебуває справа про адміністративне правопорушення №203/65/25 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (головуючий суддя - Смольняков О.О.) від 26.04.2017 року, справа №203/568/17, провадження №3/0203/441/2017, провадження за адміністративним матеріалом про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю складу правопорушення.
Оглядом сайту ЄДРСР судом було встановлено, що постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (головуючий суддя - Смольняков О.О.) від 26.04.2017 року, справа №203/568/17, провадження №3/0203/441/2017, переглядалась судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , та постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.05.2017 року (головуючий у другій інстанції: Іванченко О.Ю.) було залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 , а постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2016 року, якою провадження відносно ОСОБА_2 закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, - залишено без змін.
Постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (головуючий суддя - Смольняков О.О.) від 26.04.2017 року, справа №203/568/17, провадження №3/0203/441/2017, набрала законної сили станом на 26.05.2017 року.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Положення Кодексу України про адміністративніправопорушення не регулюють порядок вирішення питань про відвід судді. Тому у суду виникла необхідність у застосуванні принципу аналогії найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права, та при вирішенні питання про відвід суд керується положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Так, частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до положень ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Відповідно до ч.2 цієї статті у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Крім того, статтею 76 КПК України визначені обставини, які виключають участь судді у справі, а саме суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участь у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, статтями 75 та 76 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу.
Відповідно до положень п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 року, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, адресовані суддям для використання, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно із оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява №21722/11) Суд дійшов висновку про те, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), ОСОБА_2 (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.
Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
У ході судового розгляду заяви про відвід судді заявник посилається на те, що головуючим у справі про адміністративне правопорушення №203/65/25 суддею Смольняковим О.О. у 2017 році вже було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно того самого правопорушника ОСОБА_2 , який керував тим самим транспортним засобом TOYOTA CRUISER, д.н.з. НОМЕР_1 , та посилаючись на висновок експерта ним було винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також заявник зазначила, що під час ознайомлення зі справою №203/65/25, 07.02.2025 року їй стало відомо, що захисником Тарана Г.І. також надано висновок експерта. Такі обставини викликали сумніви у заявника щодо неупередженості судді Смольнякова О.О. під час розгляду справи №203/65/25.
Водночас суд, надаючи оцінку твердженням заявника, дійшов висновку, що такі є безпідставними, необґрунтованими та у розумінні вимог ст. ст. 75-76 КПК України не можуть викликати сумнів у неупередженості судді в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, у заяві ОСОБА_1 про відвід судді відсутні будь-які визначені чинним законодавством підстави для відводу судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення, а є лише її особистими припущеннями та переконаннями, які нічим не підтверджені.
Судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв упередженості судді під час розгляду судової справи, особисту заінтересованість судді у результатах розгляду справи відносно другого учасника ДТП, перебування водія ОСОБА_2 та судді у дружніх чи родинних відносинах. При цьому факт розгляду суддею Смольняковим О.О. у 2017 році справи про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_2 не є доказом того, що суддя є упередженим під час розгляду іншої справи про адміністративне правопорушення відносно тієї особи водія ОСОБА_2 . Оскільки суддя, здійснюючи правосуддя, зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, та не має значення кількість судових справ, розглянутих суддею щодо однієї особи правопорушника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 83, 372 КПК України, ст. 2 КУпАП, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Смольнякова Олександра Олексійовича від розгляду справи про адміністративне правопорушення №203/65/25 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя Ф.М. Ханієва