Справа № 202/14968/24
Провадження № 1-кп/202/926/2025
Іменем України
07 лютого 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження за №12024042210000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2024 року, у відношенні,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іларіонове Синельниківського р-ну Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024042210000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2024 року, у відношенні ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України разом з угодою про визнання винуватості від 20.12.2024 року, між прокурором та обвинуваченим.
Даною угодою визначено наслідки її укладення та затвердження, у відповідності до приписів статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.
У підготовчому судовому засіданні, прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, підтримали укладену угоду та просили її затвердити.
Потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що вона не має претензій до обвинуваченого, матеріальну шкоду їй відшкодовано.
Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди вимогам процесуального законодавства, з'ясувавши в обвинувачуваної розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та обставин, які стали наслідками підписання угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що в затвердженні вказаної угоди необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» № 13 від 11.12.2015 року, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти рішення про відмову у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
У відповідності до угоди про визнання винуватості, 21.10.2024, більш точного часу досудовим розслідування встановити не виявилось можливим, потерпіла особа похилого віку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 побачила на дошці оголошень вказаного будинку оголошення про ремонт комп'ютерної та іншої техніки, у якому було зазначено номер мобільного номер телефону майстра, а саме - НОМЕР_1 .
Оскільки у ОСОБА_6 , не працював вдома телевізор, вона 21.10.2024, більш точного часу досудовим розслідування встановити не виявилось можливим зателефонувала за вказаним у оголошені номером телефону - НОМЕР_1 , та викликала майстра.
Далі, 22.10.2024 більш точного часу досудовим розслідування встановити не виявилось можливим, але не пізніше 11:00, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув до приміщення квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а саме до місця фактичного проживання потерпілої, особи похилого віку ОСОБА_6 , та повідомив її, що він є майстром з ремонту комп'ютерної та іншої техніки та прибув за її викликом.
Вподальшому 22.10.2024 приблизно о 11:00 ОСОБА_6 дозволила ОСОБА_5 виконати роботи з налагодження її телевізора та запросила до своєї квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Так, ОСОБА_5 22.10.2024 в період часу з 11:00 до 13:00 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , виконував роботу, яка пов'язана із налагодженням телевізору, після чого повідомив потерпілій ОСОБА_6 кінцеву суму оплати за його послуги, яка становила 2000 гривень.
У зв'язку із відсутністю у потерпілої ОСОБА_6 необхідної суми грошових коштів готівкою, остання надала свою банківську картку № НОМЕР_2 , яка надає доступ до розрахункового рахунку НОМЕР_3 , що відритий в АТ КБ «Приват Банк» на ім'я ОСОБА_6 та ПІН-код від неї ОСОБА_5 , та попрохала останнього зняти з банкомату готівку за оплату його послуг у сумі 2000 гривень та повернути банківську картку їй, на що ОСОБА_5 погодився.
Далі, ОСОБА_5 , отримавши від потерпілої ОСОБА_6 банківську картку № НОМЕР_2 , яка надає доступ до розрахункового рахунку НОМЕР_3 , що відритий в АТ КБ «Приват Банк» на ім'я ОСОБА_6 та ПІН-код від неї, направився до банкомату, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Квітки Цісик, буд. 1-А для обготівковування грошових коштів за оплату його послуг. Після того, як ОСОБА_5 виконав усі дії, які направлені на вхід до розрахункового рахунку потерпілої ОСОБА_6 , шляхом поміщення банківської картки № НОМЕР_2 до банкомату та введення ПІН-коду, останній перевірив баланс на банківській картці який становив 35000 гривень.
В цей час, у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, визначивши об'єктом свого злочинного посягання грошові кошти потерпілої, особи похилого віку ОСОБА_6 у сумі 33000 гривень.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, будучи достовірно обізнаним, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року, ОСОБА_5 , 22.10.2024 у період часу з 13:17 по 13:19, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для потерпілої ОСОБА_6 та оточуючих, за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , відритий в АТ КБ «Приват Банк», знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Квітки Цісик, буд. 1-А, таємно, в умовах воєнного стану викрав з банківського рахунку потерпілої ОСОБА_6 НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «Приват Банк» належні ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 20000 гривень шляхом їх обготівковування через банкомат трьома транзакціями:
- 22.10.2024 о 13:17 у розмірі 5 000 гривень;
- 22.10.2024 о 13:18 у розмірі 10 000 гривень;
- 22.10.2024 о 13:19 у розмірі 5 000 гривень.
Далі, продовжуючи свої злочинні дії, керуючись єдиним злочинним умислом, діючи умисно та протиправно, в умовах воєнного стану, 22.10.2024 о 13:28, за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , відритий в АТ КБ «Приват Банк», за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 9-А, таємно, в умовах воєнного стану здійснив викрадення чужого майна, а саме з банківського рахунку потерпілої ОСОБА_6 НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «Приват Банк» належні ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 15 000 гривень шляхом їх обготівковування через банкомат однією транзакцією.
Після цього ОСОБА_5 з місця вчинення злочину пішов та повернувся до фактичного місця проживання потерпілої ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 та повернув останній її банківську карту № НОМЕР_2 , не віддаючи потерпілій попередньо зняті без її відома грошові кошти у сумі 33000 гривень.
Після чого, утримуючи при собі викрадені грошові кошти ОСОБА_5 покинув квартиру потерпілої, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі похилого віку ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 33 000 гривень, не враховуючи вартість його послуг по налаштуванню телевізора у розмірі 2000 гривень.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Складеною 20 грудня 2024 року угодою про визнання винуватості ОСОБА_5 , прокурором враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинувачену, беззастережне визнання своєї винуватості, та обставин які пом'якшують та обтяжують покарання, узгоджено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із застосуванням положень ст. 75,76 КК України.
Аналізуючи встановлені судом обставини та підстави укладання угоди, у даному випадку суд вбачає порушення самої мети інституту угоди, який зазначений у главі 35 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 хоч і визнає фактичні обставини вчинення злочину і згодна на визначене їй покарання угодою, втім затвердження даної угоди не відповідатиме інтересам суспільства, враховуючи кваліфікацію діяння в якому обвинувачується ОСОБА_5 , який вчинив злочин по відношенню до пенсіонерки, будучи обізнаним та усвідомлюючи факт збройної агресії РФ проти України, в період дії воєнного стану, який продовжено до теперішнього часу, що у свою чергу може викликати сумніви у стороннього спостерігача в об'єктивності і законності затвердження такої угоди та здійснення правосуддя загалом і може привести до утворення суспільного резонансу.
Таким чином, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на вказані обставини та враховуючи, що ухвалення вироку на підставі вказаної угоди за викладеними обставинами вчинення кримінального правопорушення, призведе до невідповідності інтересам суспільства, вважає необхідним відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 469, 474 КПК України, суд, -
В затвердженні угоди про визнання винуватості від 20 грудня 2024 року, укладеної між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024042210000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_5 - відмовити.
Кримінальне провадження №12024042210000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2024 року, у відношенні ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - повернути прокурору.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1