Справа № 212/658/25
3/212/557/25
14 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Козлов Д. О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Представниками поліції ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, на підставі складеного протоколу від 10 січня 2025 року, в якому зазначено, що 22 грудня 2024 року об 3-35 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 по вул. Едуарда Фукса 75 в Покровському районі м. Кривий Ріг у стані наркотичного спяніння, що підтверджується медичним висновком № 2659 від 03.01.2025 року відносно ОСОБА_1 , що було зафіксовано на відео нагрудних камер поліцейських № 475182, 474777, чим порушив вимоги п. 2.9 (А) ПДР.
Особі, що притягується до адміністративної відповідальності, були роз'яснені вимоги ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України.
Розгляд справи було призначено під час складання протоколу за ст. 130 ч. 1 КУпАП у приміщенні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, про що ОСОБА_1 був повідомлений під розпис та відео фіксацію, долучену до справи та переглянуту судом, а також шляхом оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 у судове засідання на 14 лютого 2025 року на 14-00 год. Однак до суду він не з'явився, тобто правопорушник не з'явився за невідомих суду причин, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (1989) відзначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Таким чином ЄСПЛ наголошує у своїх рішеннях, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на викладене вмотивування, через ігнорування ОСОБА_1 виклику на розгляд справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про можливість за ст. 268 КУпАП розглянути справу за наявними у справі доказами у його відсутність.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що за п. 2.9 «А» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водію забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, у стані наркотичного сп'яніння.
Згідно із ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП в разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
За «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі за текстом постанови - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, вбачається, що огляд водія проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 3 Порядку); у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Згідно із п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Натомість, вивчивши наявні матеріали справи, суд не може погодитись із доведеністю перебування ОСОБА_1 саме під час керування ним 22 грудня 2024 року транспортним засобом «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, виходячи з наступного вмотивування.
Так до складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП протоколу від 10 січня 2025 року було долучено рапорт працівника поліції, яким було безпосередньо складено протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП, де зазначено, що 22 грудня 2024 року в Покровському районі м. Кривий Ріг було зупинено водія автомобіля «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з ознаками сп'яніння. При медичному огляді за висновком № 2659 від 22.12.2024 року виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного спяніння.
В той же час суд зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.
Також суд зауважує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи та відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи, тому з огляду на своє нейтральне становище свідок здатен об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Отже, у даному випадку рапорт працівника поліції, який безпосередньо склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим доказом для підтвердження скоєння правопорушення особою за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17.
Суд встановив, що за висновком медичного огляду № 2659 від 22 грудня 2024 року КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР» вбачається, що 22 грудня 2024 року об 9-50 год. при проведенні медичного огляду ОСОБА_1 в останнього було виявлено стан опіоїдного (метадонового) спяніння.
Суд звертає увагу на те, що за ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так суд зазначає, що до справи було надано відео матеріали за фактом складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП на виконання постанови суду від 23 січня 2025 року.
Однак з перегляду відео файлів, що містяться на оптичному носії інформації, наданих суду ППП в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, вбачається, що на них мається лише фіксація факту складання протоколу 10 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Тобто долучені поліцейськими до справи відео файли взагалі не містять відомостей про рух 22 грудня 2024 року автомобіля «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 та його керування саме ОСОБА_1 .
Отже, об'єктивними доказами не доведено, що ОСОБА_1 безпосередньо керував 22 грудня 2024 року автомобілем «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 .
В цьому сенсі суд зауважує, що на підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Таким чином, враховуючи положення наведених правових актів та наявні матеріали справи, в суді не було підтверджено факту керування ОСОБА_1 22 грудня 2024 року автомобілем «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 , тобто виконання ним функцій водія в розумінні п. 1.10 ПДР.
Виходячи з наведеного обґрунтування, суд вважає, що суб'єктивне сприйняття обставин події поліцейськими щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем «Фольксваген Гольф» н. з. НОМЕР_1 22 грудня 2024 року в стані наркотичного сп'яніння не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не було доведено об'єктивними доказами перед судом.
Згідно із ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Отже, суд дійшов переконання, що в діях ОСОБА_1 не був доведений склад правопорушення, передбачений ст. 130 ч. 1 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не було доведено поза розумним сумнівом порушення ним п. 2.9 (А) ПДР, саме як особою, яка керує транспортним засобом, як наслідок, не було й доведено склад правопорушення, передбачений ст. 130 ч. 1 КУпАП.
На підставі викладеного вмотивування, виключається провадження у вказаній справі згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за положеннями якої провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст. 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів з моменту проголошення.
Суддя: Д. О. Козлов