Справа № 199/4832/24
(2/199/329/25)
іменем України
06.02.2025
м. Дніпро
справа №199/4832/24
провадження № 2/199/329/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
за участю секретаря Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини,
за участю учасників справи:
представника позивача - адвоката Володченкова Є.Ю.
представника третьої особи - Стрілець О.В.
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини.
В обґрунтування позову посилався на те, що під час зареєстрованого шлюбу у них з відповідачем народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2021 року сторони не проживають однією сім'єю та саме з того часу відповідач не бачилась з сином, який залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі ОСОБА_2 взагалі не цікавиться власною дитиною, не піклується про неї, не виховує, не доглядає та не утримує матеріально.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки останні три роки вихованням, доглядом та забезпеченням сина займається виключно позивач, останній просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним та встановити факт того, що він самостійно виховує дитину.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У відповідності до ч. 4, 5 ст. 19 СК України доручено Центральній адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання надати письмовий висновок щодо розв'язання даного спору (а.с.85).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року відмовлено у затвердженні мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини (а.с.123).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради. У відповідності до ч. 4, 5 ст. 19 СК України доручено органу опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради в судове засідання надати письмовий висновок щодо розв'язання даного спору (а.с.135).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, в частині розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 вересня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №665, розірвано (а.с.137-138).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.146).
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник адвокат Володченков Є.Ю. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву щодо розгляду справи за її відсутності, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі (а.с.128).
Представник третьої особи Центральної адміністрація Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву щодо розгляду справи за їх відсутності, в якій просив прийняти рішення в інтересах дитини (а.с.153).
Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради Стрілець О.В.в судовому засіданні підтримала висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування та просила прийняти рішення в інтересах дитини.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №1624 (а.с.12).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.137-138).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/006795864 від 11.06.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
13.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є власником житлової квартири АДРЕСА_2 , та матір'ю позивача ОСОБА_1 , надала згоду на те, щоб судом було визначено місце проживання ОСОБА_3 з його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).
Згідно акту про встановлення факту проживання громадянина (-ки) від 13.06.2024, складеного керівником ТОВ «ОСП «НАШЕ МІСТО» Дембрівською Н.С. в присутності сусідів-свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 , під час якого виявлено, що ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останні два роки проживають вдвох за даною адресою (а.с.41).
Висновком адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування №4/3-28 від 29.01.2025 визнано доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.160-161).
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається зі спеціального Закону України «Про охорону дитинства» та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 151 СК України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду по справі № 310/3195/18 від 29.07.2020.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у справі №754/16535/19 (провадження №61-14623св21) вказано, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Аналіз норм чинного законодавства, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Водночас, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ч. ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) зазначено, що: «предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб».
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При вирішенні даного спору судом також враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2024 по справі №127/16211/23 (61-1964 св24), відповідно до якої «спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитись з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі».
З огляду на вищевикладене, під час розгляду даної справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність між сторонами спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований її батьком, з яким дитина і так проживає, і доказів того, що відповідач, яка є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимагає зміни місця його проживання позивач до суду не надав.
В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір. Вказані обставини підлягають перевірці судом.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачем щодо визначення місця проживання їх спільної дитини.
Крім того, 30 липня 2024 року сторони надали до суду спільну заяву щодо затвердження мирової угоди та текст мирової угоди від 09.07.2024 (а.с.88-92). Також, 27.08.2024 відповідач ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій визнала позовні вимоги в повному обсязі (а.с.128), що в сукупності з іншими доказами по справі трактується судом як відсутність спору.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, витрати позивача зі сплати судового збору слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2025 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_4 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_5 .
третя особа Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 44209446, місце знаходження - пр. Лесі Українки, 65, м. Дніпро, 49006.
третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 44017322, місце знаходження - вул. Михайла Грушевського, буд.70, м. Дніпро, 49069.
Суддя О.Б.Подорець