11 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової плати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152190000056, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2025 року клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на майно виявлене та вилучене 14.01.2025 р. під час огляду місця події, а саме: транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», білого кольору, 1979 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (титульний власник ОСОБА_6 , фактичний користувач ОСОБА_5 ); автомобільний легковий причіп «ОДАЗ», моделі 81442 «Одиссей», реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ОСОБА_7 ); бензопилу «Світязь» БП-45-16 PRO зеленого кольору (власник ОСОБА_5 ), із забороною розпоряджатись таким майном будь-яким чином та використовувати його, вказане майно залишено на зберіганні в СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі третя особа, щодо майна, якої вирішується питання про арешт просить скасувати ухвалу слідчого судді.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційні скарзі третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним та необґрунтованим, необхідність накладення арешту на майно не мотивовано.
Апелянт звертає увагу на те, що в ході огляду місця події, фрагментів спиляних дерев не виявлено, а згідно протоколу, в причепі нічого не має, і в ході огляду території виявлено лише пеньки спиляних дерев, в кількості 28 штук. Крім того, бензопили на місці події не було, її, на вимогу працівників поліції, приніс ОСОБА_8 .
За цих обставин, ОСОБА_5 вважає, що транспортний засіб, причіп та бензопила не є речовими доказами, в розумінні ст. 98 КПК України, оскільки в клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді не вказано, які відомості або сліди містять наведені матеріальні об'єкти, а також яким чином вони можуть бути використані як знаряддя вчиненого злочину.
На думку апелянта, посилання прокурора на фрагмент спиляного дерева є недоречним, оскільки цей фрагмент був спиляний до того, як він прибув на місце події. На місці він лише збирав хмиз, сухостій та фрагменти залишків деревини, що не є кримінально караним діянням.
Апелянт вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не оцінив розумність та співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження та наслідки арешту для власника майна.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
В провадженні СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025152190000056, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 14.01.2025 р. до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло телефонне повідомлення від працівників Веселинівського лісництва про те, що ними біля с. Градівка Веселинівської ТГ Вознесенського району Миколаївської області виявлено автомобіль з причепом та незаконну порубку дерев в кількості 28 штук.
14.01.2025 р. по приїзду на місце події працівниками поліції було виявлено транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», білого кольору, 1979 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (титульний власник ОСОБА_6 , фактичний користувач ОСОБА_5 ), з автомобільним легковим причепом «ОДАЗ», моделі 81442 «Одиссей», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 .. В багажнику та в причепі виявлено фрагменти спиляного дерева. Поруч виявлено фрагменти спиляного дерева породи «Дуб» та бензопилу «Світязь» БП-45-16 PRO зеленого кольору. Керував автомобілем мешканець с. Мостове Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 14.01.2025 р. автомобіль, причіп, бензопилу, фрагменти спиляного дерева породи «Дуб» визнано речовими доказами та вилучено до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області на зберігання.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вказане майно. Клопотання мотивоване необхідністю збереження вказаного майна, як знаряддя вчинення злочину, могло зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, які будуть використані як речові докази для встановлення істини у справі.
Зважаючи на те, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, слідчий суддя, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для арешту вказаного майна, , для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, окрім фрагментів дерева породи «Дуб», оскільки дані протоколу огляду не доводять того, що вказані фрагменти вилучено на місці події.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, має врахувати: існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів, при цьому, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
З матеріалів клопотання вбачається, що 15.01.2025 р. до ЄРДР за № 12025152190000056, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев, поблизу с. Градівка Веселинівського ОТГ, у кількості 28 дерев породи дуб, акація та жерделі, різних діаметрів.
14.01.2025 р. по приїзду на місце події, працівниками поліції виявлено транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ОСОБА_9 , користувач ОСОБА_5 ), з автомобільним причепом «ОДАЗ», моделі 81442 «Одисей», реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ОСОБА_7 ). Поруч виявлено бензопилу «Світязь» БП-45-16PRO (власник ОСОБА_5 ). Автомобіль, причіп, бензопилу, фрагменти спиляного дерева породи «Дуб», визнано речовими доказами та вилучено до СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області на зберігання.
На час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора, встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містили об'єктивні дані, які могли свідчити про те, що виявлене та вилучене на місці події майно відповідає критерію речового доказу, визначеному у ст. 98 КПК України, в тому числі, транспортний засіб, причіп, могли використовуватись для перевезення незаконно спиляних дерев, а бензопила для спилювання дерев, отже використовуватись як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя під час розгляду клопотання вірно з'ясував, що арешт майна, яке зазначено вище, відповідає вимогам розумності та співмірності, враховано наслідки такого майна для третіх осіб, а також, що арешт на вказане майно, - не зачіпає значно Конституційних прав третіх особи, зокрема, - права власності.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні на даний час, з урахуванням обставин кримінального провадження є всі підстави вважати, що транспортний засіб, причіп до нього та бензопила відповідають ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України, що згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Посилання апелянта на певні обставини, які, на його думку, не підтверджують того, факту що ним були спиляні дерева, а він лише збирав хмиз, сухостій та залишки деревини, а бензопила принесена на місце події іншою особою на вимогу працівників поліції, апеляційний суд вважає, такими, що не дають, на даній стадії досудового розслідування, підстав для скасування накладеного арешту, і наведені ОСОБА_5 обставини підлягають перевірки в ході досудового розслідування.
Враховуючи всі встановлені органом досудового розслідування, на даний час, обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді є непереконливими.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не зайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є безумовними підставами для її скасування.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді - не вбачається.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу слідчого судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152190000056 залишити без змін, апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3