Справа № 734/1271/24
1-кп/729/30/25 р.
10 лютого 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5
представника потерпілої в режимі відеоконференції - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бобровицького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження внесенене до ЄРДР за №12022270350000178 від 27 травня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Бобровицьким районним судом Чернігівської області розглядається кримінальне провадження за № 12022270350000178 від 27 травня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Під час дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення у судовому засіданні, стороною захисту було заявлено клопотання про визнання явно недопустимими та неналежними як доказів всіх матеріалів НСРД з підстави, що стороною обвинувачення було грубо порушено вимоги ст.290 КПК України. Так, прокурором було надано стороні захисту у суді доступ до матеріалів, зокрема, ухвал слідчого судді на дозвіл проведення НС(Р)Д, які не увійшли до матеріалів кримінального провадження при закінченні досудового розслідування, а отже здобуті у непроцесуальному порядку. Сторона захисту зазначає, що такі порушення є підставою для визнання всіх матеріалів (ухвал суду та всіх отриманих на їх підставі результатів НСРД як доказів пред'явленого обвинувачення, явно недопустимими і неналежними для суду.
Прокурор та представник потерпілої у судовому засіданні заперечили проти даного клопотання вважаючи його безпідставним. Прокурор в судовому засіданні вказав, що при відкритті матеріалів НСРД прокурором було дотримано вимоги ст.290 КПК України.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, доходить такого висновку.
Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Частинами 1, 2 ст.87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
За приписами статті 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши вищезазначені вимоги КПК України, суд зазначає, що питання допустимості зазначених у клопотанні матеріалів, може бути вирішено тільки під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження по суті, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.
Разом з тим, суд зазначає, що чинний КПК України не містить такого поняття як «визнання доказів явно недопустимими та неналежними».
За таких обставин, на даній стадії судового розгляду відсутні підстави для визнання заявлених стороною захисту доказів недопустимими та неналежними.
Керуючись ст.ст. 371,372 КПК України, суд
постановив:
Долучити до матеріалів кримінального провадження надані стороною обвинувачення ухвали Київського апеляційного суду.
Питання щодо допустимості доказів ухвал Київського апеляційного суду вирішити в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 14.02.2025 року.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3