Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/59/25
13.02.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у поряду спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 року №14119, винесену по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 20.11.2024 біля 14:00, будучи в хворобливому стані в зв'язку із загостренням захворювання, він йшов до лікаря в КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня». Напередодні він виявив відсутність його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та мав намір звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для його поновлення. По дорозі до лікарні його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 та запропонували пред'явити військово -облікові документи, на що той повідомив, що лише вчора виявив їх втрату. Після чого він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Зазначає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в постанові від 25.11.2024 №14119 вказав, що ОСОБА_1 на вимогу не надав військово-облікового документа, що є необґрунтованим та безпідставним, оскільки той не мав на це доказів.
Також вказує, що без встановлення будь-яких обтяжуючих відповідальність обставин необґрунтовано визначено максимальну суму штрафу.
Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду від 27.01.2025 замінено відповідача у справі - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на належного - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
20.11.2024 оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим солдатом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №307, згідно якого 20.11.2024 о 14 год 50 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 1975 року народження, у період проведення мобілізації та період дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатка 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Також у протоколі вказані пояснення позивача щодо змісту протоколу - “Не пред'явив документ військово-обліковий, в зв'язку з втратою тимчасового посвідчення».
Позивача було повідомлено про місце розгляду справи, та час (25.11.2024 о 10:00), що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позивачу було забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, втім позивач на розгляд справи не з'явився, докази повідомлення про неможливість його явки у визначені дату та час, у тому числі у зв'язку з перебуванням на лікуванні, позивачем не надано, в матеріалах справи відсутні.
Постановою №14119 від 25.11.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 20.11.2024 №307, на ОСОБА_1 накладено штраф розміром однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП від 20.11.2024 року №307, про те, що ОСОБА_1 , 1975 року народження, у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатка 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України»:
- особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію, строк якої неодноразово продовжувався.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу шістнадцятого ч.3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частиною 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до положень підпункту 10-1 п.1 дод.2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Пунктом 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, також передбачено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд погоджується з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він являється особою чоловічої статі у віці 48 років ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), та в порушення наведених норм законодавства не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані норми передбачають обов'язок не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред'являти його за вимогою уповноважених осіб.
Цей факт є достатнім для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що і було зроблено у постанові.
Суд звертає увагу, що у поясненнях, викладених позивачем у протоколі, також зазначено про відсутність у нього такого документу (не пред'явив документ військово-обліковий, в зв'язку з втратою тимчасового посвідчення).
При цьому посилання позивача на втрату військово-облікового документу жодними доказами не підтверджено, також не надано доказів повідомлення відповідного органу ТЦК та СП про його втрату.
Крім того, суд зауважує, що доводи позивача про втрату військово-облікового документу не являються предметом даного судового розгляду та не впливають на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо розміру штрафу.
За Конституцією України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61).
Важливим складником правовладдя (верховенства права) є принцип домірності.
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип домірності застосовують, зокрема, й під час визначення відповідності заходу юридичної відповідальності, що його покладають на особу, характеру та змісту вчиненого нею правопорушення.
Тому реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання у процедурі притягнення порушника до юридичної відповідальності принципу домірності (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (абзац перший пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).
Конституційний Суд України також зазначив, що принцип індивідуалізації у процедурі притягнення особи до юридичної відповідальності має бути додержаний під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності з обов'язковим урахуванням змісту та характеристики вчиненої протиправної дії або бездіяльності, виду та/ форми вини правопорушника, його майнового стану, факту відшкодування завданої правопорушенням шкоди, інших значущих обставин (абзац п'ятий підпункту 4.6 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).
З огляду на вказане, суд зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 210-1 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Враховуючи надання частиною третьою статті 210-1 КУпАП уповноваженому суб'єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання розміру штрафу, начальник ТЦК, як посадова уповноваженого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності, зобов'язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідатиме принципу домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, і мотивувати своє рішення у постанові (обґрунтувати визначений розмір штрафу), що відповідатиме принципу верховенства права.
Якщо під час розгляду справи обставин, що обтяжують відповідальність й інші значущі обставини, не встановлено, накладення уповноваженим органом на особу адміністративного стягнення у виді штрафу у максимальному розмірі без наведення мотивів у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідає вказаному вище принципу верховенства права та вимогам домірності.
У постанові, що оскаржується, відсутнє мотивування застосування адміністративного стягнення - штрафу у максимальному розмірі.
Начальник ТЦК, як суб'єкт накладання адміністративного стягнення, застосував до відповідача найсуворіше стягнення за вчинене правопорушення, і наклав на нього штраф у максимальному розмірі без дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та домірності.
Суд вважає, що накладення максимального штрафу на особу, яка вперше вчинила адміністративне правопорушення, за відсутності обтяжуючих обставин, є явно несправедливим та не відповідає принципу індивідуалізації покарання.
Позивач у позовній заяві вказує, що за станом здоров'я не зміг бути присутнім під час розгляду адміністративної справи. На підтвердження тривалого лікування позивачем надано копії медичних висновків та виписки.
Суд вважає за необхідне змінити розмір штрафу, враховуючи особу порушника, який вчинив адміністративне правопорушення вперше, і відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. При цьому суд керується принципом пропорційності та прагне забезпечити, щоб покарання було справедливим.
Суд, керуючись пунктом 4 частини першої статті 293 КУпАП, пунктом 4 частини третьої статті 286 КАС, дійшов висновку про необхідність зміни заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
За висновком суду, штраф у розмірі 17000,00 грн, що є мінімально можливим відповідно до санкції ч.3 статті 210-1 КУпАП, є домірним заходом адміністративної відповідальності.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини третьої статті 139 КАС України, яка передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 399,70 грн. (1211,20 *0,33, враховуючи пропорційність задоволених вимог - 8500/25500).
Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №14119 від 25.11.2024, зі штрафу розміром однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн., на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн.70 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 14.02.2025.
Суддя С. В. Васільєв