Справа №766/9248/24
н/п 1-кс/766/797/25
27 січня 2025 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 про застосування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановила:
Слідчий СВ Відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області звернувся із клопотанням про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосування застави у розмірі 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтування клопотання.
Слідчим відділенням Відділення поліції №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024232240000018 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
ОСОБА_4 в період з серпня 2022 року по 31 грудня 2023 року, будучи засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Югстронгстрой» (код ЄДРПОУ - 43146988, зареєстроване за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Комітетська, 14, оф. 310-Б, далі - ТОВ «Югстронгстрой») та одночасно обіймаючи посаду директора вказаного товариства, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою цього товариства як юридичної особи приватного права, яка відповідно до ст.49 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436- IV (із змінами та доповненнями) зобов'язана не порушувати права та законні інтереси громадян, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, і яка згідно п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.99 року (далі - Закон №996) є відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, на яку, згідно п.6 ст.8, п.8 ст.9 Закону №996, покладено обов'язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; а також покладено відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображених у них даних, крім цього, відповідно до п.п.9.11, 9.12 Статуту даного товариства в редакції від 01.08.2019, будучи уповноваженим на представництво інтересів даного товариства перед усіма юридичними та фізичними особами, державою (державними органами) та територіальними громадами (комунальними органами) з правом вчиняти правочини від імені даної юридичної особи, посягаючи на бюджетну систему держави та органів місцевого самоврядування, маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами в великих розмірах, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді отримання неправомірної вигоди, яка полягала в незаконному заволодінні бюджетними коштами в великому розмірі, шляхом внесення до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в завищених показників кошторисного прибутку, протиправно заволодів коштами бюджету Чорнобаївської сільської ради в сумі 450 078,31 гривень за наступних обставин.
Так, в період з 11.8.2023 по 30.10.2023 між замовником - Чорнобаївською сільською радою в особі начальника Чорнобаївської сільської військової адміністрації ОСОБА_7 та підрядником - ТОВ «Югстронгстрой» в особі директора ОСОБА_4 укладено 11 договорів підряду на виконання капітальних ремонтів житлових будинків, постраждалих внаслідок збройної агресії, розташованих зa адресами: Херсонська область, Херсонський район, с. Благодатне, вул. Першотравнева, 18, 24, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 .
В подальшому, ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «Югстронгстрой», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою, маючи умисел на привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, підписав та скріпив печаткою ТОВ «Югстронгстрой», надавши їм статусу офіційних документів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КРБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за Договорами КРБ-6 від 11.08.2023, №КРБ-7 від 21.08.2023, №КРБ-8 від 21.08.2023, №КРБ-9 від 21.08.2023, №КРБ-29 від 17.10.2023, №КРБ-30 від 17.10.2023, №КРБ-34 від 30.10.2023, №КРБ-35 від 30.10.2023, №КРБ-36 від 30.10.2023, №КРБ-37 від 30.10.2023, №КРБ-26 від 13.10.2023, в які внесено відомості про показник прибутку в розмірі 15%, що не відповідає Додатку 25 до Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва» (п. 4.38), згідно якого показник для визначення розміру кошторисного прибутку складає 7,65 грн/люд.год., та забезпечив подання їх до Чорнобаївської сільської ради для погодження (прийняття робіт) та підписання начальником Чорнобаївської сільської військової адміністрації.
За проведення капітальних ремонтів житлових будинків, постраждалих внаслідок збройної агресії, розташованих зa адресами: Херсонська область, Херсонський район, с. Благодатне, вул. Першотравнева, 18, 24, 31, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 за вищевказаними договорами Чорнобаївською сільською радою проведено оплату в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів через ГУДКСУ у Херсонській області на розрахунковий рахунок ТОВ «Югстронгстрой» у загальному розмірі 3 990 844,40 грн.
Отримавши кошти від Чорнобаївської сільської ради на банківський рахунок ТОВ «Югстронгстрой», в тому числі в сумі 450 078,31 гривень, внаслідок завищення показника кошторисного прибутку ОСОБА_4 , який є власником та розпорядником коштів даного товариства, отримав можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.
Внаслідок вчинення ОСОБА_4 протиправних дій із бюджету Чорнобаївської сільської ради незаконно вилучено бюджетні кошти в сумі 450 078,31 гривень, тим самим завдано матеріальних збитків у великому розмірі, що в 250 разів і більше перевищує встановлений на 2023 рік неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах військового стану, в великому розмірі.
Зважаючи на достатність обґрунтованих підстав для підозри, 24.01.2025 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_10 , директора ТОВ «ЮГСТРОНГСТРОЙ», раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області №152120-24/5; висновками судової будівельно-технічної експертизи; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протоколами пред'явлення особи ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України є тяжким злочином.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Необхідність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, першим ризиком, передбаченим п. 1 ст. 177 КПК України - є ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Відтак, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 має доньку з інвалідністю та отримує державну соціальну допомоги на дитину. Так, виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Згідно вказаних правил, враховуючи те, що ОСОБА_10 має дитину з інвалідністю, останній може здійснювати виїзд за межі України, як супроводжуючи дитину так і самостійно. Зокрема, ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 13.07.2028.
Тобто, останній з метою створення перешкод досудовому слідству, враховуючи те, що він має можливість виїхати за межі України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності.
Другим ризиком, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою уникнення кримінальної відповідальності є ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку річ або документ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, які на цей час ще не встановлені слідством.
Третім ризиком, передбаченим п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, є ризик, що незаконно ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні, шляхом залякування або підкупу. Будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, під загрозою можливого покарання, та враховуючи те, що ОСОБА_4 особисто знайомий зі свідками та оскільки у зв'язку з врученням підозрюваному копій матеріалів, які обгрунтовують клопотання, останній володіє інформацією про місце проживання та іншими контактними даними свідків. Крім того, станом на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них;
Четвертим ризиком, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу. Враховуючи те, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає в м. Одеса Одеської області, і через віддаленість від органу досудового розслідування ОСОБА_4 може не виконувати обов'язки шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а отже, перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення;
П'ятим ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема що до свідків або потерпілого, і інших учасників кримінального провадження з метою уникнення від кримінальної відповідальності, або шляхом переховування від правоохоронних органів, у тому числі на території іншої області. Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, як директор ТОВ «Югстронгстрой», в разі обрання будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу останній продовжить виконувати обов'язки директора підприємства та матиме змогу вчинити нове кримінальне правопорушення, як службова особа.
Серед обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя або суд, окрім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст.178 КПК України а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний;
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- п. 1 - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а саме свідки прямо вказують на нього, що підтверджується проведеними допитами та впізнаннями та висновками судових експертиз;
- п. 2 - тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється, останньому загрожує від 5 до 8 років позбавлення волі.
- п. 11 - розмір майнової шкоди, у завданні якогої підозрюється ОСОБА_4 або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , а саме діями останнього завдано майнову шкоду (збитки) місцевому бюджет в сумі 450 078,31 гривень, тим самим завдано матеріальних збитків у великому розмірі, що в 250 разів і більше перевищує встановлений на 2023 рік неоподаткований мінімум доходів громадян..
Таким чином, відносно ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження №42024232240000018 від 06.06.2024, необхідно обрати запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки заявлені ризики, перераховані вище, виправдовують тримання під вартою підозрюваного та не можуть бути попереджені шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, - підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не встановлено.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що ОСОБА_4 зареєстрований на території Одеської області, що може призвести до невиправданого затягування досудового розслідування у зв'язку з неможливістю своєчасної явки підозрюваного до органів досудового розслідування та суду.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 3 ст. 199 КПК України та обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від суду з огляду на усвідомлення міри покарання, яка може бути обрана йому у разі визнання його винним у виді позбавлення волі від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю - у такому випадку є обґрунтованою необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави.
Так, згідно постанови Пленуму Верховного суду України 26.03.1999 №6, у всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, обгрунтованого достатніми доказами, - тобто такими, на які посилається цивільний позивач і які є в справі.
Враховуючи, що потерпілим в кримінальному проваджені заявлено цивільний позов на суму 450 078, 31 грн (чотириста п'ятдесят тисяч сімдесят вісім гривень тридцять одна копійка).
Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні (п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
Вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину є виключним випадком та свідчить про те, що визначений ст. 182 КПК України максимальний розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками для суспільства, наявність по справі реальних ознак справжнього реального інтересу, що кримінальне правопорушення направлене проти власності, зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, в органу досудового розслідування виникла об'єктивна необхідність у зверненні із клопотанням про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та застосувати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткових для працездатних осіб.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання. На обґрунтування своїх заперечень послався на те, що прокурором не надано жодних доказів існування ризиків, зазначених у клопотанні, вказав що заявлені ризики є абстрактними і неопрацьованими стороною обвинувачення належним чином. Вказав, що всі документи та докази перебувають у матеріалах кримінального провадження або в камері схову та доступ до них має тільки слідчий, його підзахисний не має доступу до жодного з них, тому не має фізичної можливість ні знищити, ні спотворити, ні сховати докази. Залишення підозрюваними території України є також безпідставним ризиком, оскільки його підзахисний може залишити вій паспорт для доведення відсутності можливості залишення країни. Крім того, захисник підозрюваного стверджує, що насправді відсутня подія правопорушення, жодні експертизи не мали потреби у проведенні, акти ревізії складено безпідставно, порушення кримінального провадження є передчасним, сторона захисту буде наполягати на спростуванні законності доказів, можливо шляхом проведення відповідних додаткових експертиз, вважає підозру необґрунтованою. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний погодився із думкою свого захисника, вказав, що порушувати свої обов'язки підозрюваного у кримінальному провадженні не збирається та ніколи цього і не робив, повідомив, що займається підприємницькою діяльністю 4 рік, одружений, має дитину, обіцяє прибувати до слідчого за кожною його вимогою.
Мотивація суду.
Заслухавши думку учасників розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 ст.181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Частиною 2 ст.181 КПК України визначено, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Відділення поліції № 1 ХРУП ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024232240000018 від 06.06.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном, шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах військового стану, в великому розмірі.
Обставини правопорушення, яке сталося за версією слідства, викладені у клопотанні.
24.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України.
На даному етапі наявність підозри, за версією слідства, у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення підтверджується наданими сторонами кримінального провадження доказами, дослідженими у судовому засіданні та під час прийняття слідчим суддею процесуального рішення.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на даному етапі досудового розслідування у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Слідчим у клопотанні зазначено ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор, зазначивши про ризик переховуватися від органу досудового слідства, не зазначив жодної дії підозрюваного, яка б вказувала на існування намірів підозрюваного переховуватися від слідства та покинути місце свого проживання.
Так, ризик переховування у клопотанні обґрунтований тяжкістю покарання. Суворість покарання є однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Крім того, у клопотанні зазначається, що ризик переховування обумовлений тим, що ОСОБА_10 має доньку з інвалідністю та отримує державну соціальну допомоги на дитину, а тому входить до виключного переліку громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону. Однак, прокурором не зазначено жодного факту чи обставини, які б свідчили про спроби підозрюваного перетинати кордон України, більш того, воєнний стан в Україні діє, починаючи з 24.02.2022, що є достатнім часом для вжиття заходів виїзду за кордон, однак ОСОБА_4 цього так і не зроблено, тим більше, що у судовому засіданні підозрюваний підтвердив, що може здати слідчому свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Інших обставин на підтвердження ризику втечі прокурором не було зазначено.
На переконання слідчого судді найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58.
Із врахуванням досліджених у судовому засіданні обставин слідчий суддя вважає, що ризик переховування від слідства та суду відсутній. На відсутність такого ризику вказують обставини життя підозрюваного. Так, підозрюваний є підприємцем, має свій бізнес в Україні. Також має сім'ю: дружину та неповнолітню дитину, яка потребує постійного догляду, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки. Наявність обставин чи фактів, які б свідчили про дії підозрюваного, пов'язані із його ухиленням від слідства чи суду, прокурором у судовому засіданні не зазначено.
Прокурором жодним чином не було зазначено де може переховуватися підозрюваний в умовах воєнного стану в країні, чи є в нього матеріальні ресурси для цього, що є необхідним для організації переховування.
Із урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, даний ризик не знайшов свого підтвердження.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не знайшов свого підтвердження, оскільки він лише тільки названий слідчим у клопотанні як «може знищити, сховати або спотворити будь-яку річ або документ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, які на цей час ще не встановлені слідством». Взагалі незрозуміло про які документи чи речі у кримінальному провадження йдеться у названому ризику. Але згідно змісту клопотання та долучених до нього документів всі документи, що мають значення у даному кримінальному провадженні, вилучені, з ними проведена експертиза.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то вказаний ризик прокурором не обґрунтований жодним конкретним фактом чи обставиною і в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження. Прокурор у клопотанні узагальнено формально зазначено, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, про місце проживання яких йому відомо. Але при цьому прокурор не зазначив на кого конкретно із свідків може впливати підозрюваний, в чому цей вплив може полягати та які наслідки це матиме для кримінального провадження. ОСОБА_4 повідомлено про злочин у сфері господарської діяльності, а тому основними доказами у провадженні є письмові докази - документи (договори, платіжні документи про перерахування коштів тощо), а також матеріальні об'єкти - будинки, на яких здійснювалися ремонтно-відновлювальні роботи. А тому незрозуміло, які покази свідків і яким чином можуть вплинути на щось.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчим зазначено, що «може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні», «перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення». Така підстава як «неналежне виконання обов'язків» є дуже абстрактною з підстав, які вже вище зазначалися слідчим суддею. А щодо підтримання зв'язку із іншими особами, то ні слідчим, ні прокурором не зазначено з якими особами та при яких обставинах підозрюваний може «підтримувати зв'язок» та яке це має значення для кримінального провадження.
Щодо ризику вчинити підозрюваним нового кримінального правопорушення, прокурором не обґрунтовано, не вказано обставин, які б свідчили про схильність підозрюваного до вчинення правопорушень, у клопотанні лише вказано, що «в разі обрання будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу останній продовжить виконувати обов'язки директора підприємства та матиме змогу вчинити нове кримінальне правопорушення, як службова особа». Однак прокурором не вказано, яку саме діяльність і в чому вона може полягати, може чинити ОСОБА_4 .
Більш того, ОСОБА_4 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, наявність підозри та застосовування будь-якого іншого запобіжного заходу вже є стримуючим фактором від вчинення правопорушень і належної процесуальної поведінки. Підозрюваним не вчинено жодної дії, яка б свідчила про можливість або схильність його до вчинення злочинів.
З такого обґрунтування ризиків слідчим слідчий суддя приходить до висновку, що ризики заявлені формально, а їх обґрунтування зводиться до цитування норм КПК України та формальних фраз, які не несуть жодного процесуального навантаження і не підтверджені жодними конкретними фактами.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на недопустимість обґрунтування ризиків тільки їх законодавчим переліком.
Прокурор, вимагаючи застосувати до підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід, не навів жодної конкретної обставини із життя підозрюваного, які б підтверджували реальне існування ризиків.
Прокурором у судовому засіданні не наведено належних та допустимих доказів того, що до підозрюваного неможливо застосувати більш м'які види запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Незрозуміло чому особа, яка вперше підозрюється у вчиненні господарського злочину, не маючи репутації особи, схильної до вчинення кримінальних правопорушень, має бути зразу ж запроторена в слідчий ізолятор.
Згідно практики ЄСПЛ При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів» (п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України, «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу п.29 рішення ЄСПЛ від 11.10.2010 року у справі «Хайредінова проти України».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчий суддя з урахуванням всіх встановлених обставин приходить до висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, і вважає, що такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.132, 177, 178, 179, 183, 184, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити слідчому у задоволенні клопотання.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та номеру мобільного телефону.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Строк дії ухвали до 24 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1