Справа №766/1726/25
н/п 1-кп/766/3240/25
продовження строку дії запобіжного заходу
12.02.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 02.12.2024 під №12024231020001129, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
(обвинувальний акт з додатками відносно яких до суду надійшов 05.02.2025 з Херсонської окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою), -
На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
І. Доводи клопотання сторони обвинувачення
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , в обґрунтування якого зазначено, що останній в силу можливого застосування покарання за вчинення тяжкого злочину може вживати заходів до ухилення від суду. Вважала обставиною, яка свідчить про необхідність застосування саме такого заходу це відсутність міцних соціальних зв'язків, а також вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку, призначеного за попереднім вироком суду. Крім того вважає, що ОСОБА_4 може впливати на свідків для зміни показань останніх.
ІІ. Доводи сторони захисту.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, зазначивши, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, а тому достатнім буде застосування і запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, заперечивши свою причетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Наполягав на тому, що намірів ухилятись від суду не має, а від органу досудового розслідування не ухилявся.
ІІІ. Оцінка та висновки суду.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_4 терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.01.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.02.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України).
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до восьми років.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинувачених від суду;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення;
- ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- ризик переховування обвинуваченого від суду. Звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_4 є мало вірогідним, оскільки останній вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку за попереднім вироком суду. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали справи не містять жодних відомостей про міцність соціальних зав'язків обвинуваченого, як то наявність неповнолітніх утриманців або сім'ї, постійного місця роботи, що у своїй сукупності створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки достатні стримуючи фактори відсутні.
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Так ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності інших осіб, що свідчить про схильність до вчинення такого роду протиправних дій, а тому незастосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою за наведених обставин може створити передумови для подальшої протиправної діяльності ОСОБА_4
- ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, допит яких на даному етапі кримінального провадження не розпочато. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що кримінальне провадження перебуває на початковому етапі та суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. У свою чергу ОСОБА_4 обізнаний щодо анкетних даних свідків, а тому не позбавлений можливості впливати на них з метою свого виправдання. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; хоча на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, проте перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності, перебуває на замісній підтримувальній терапії з 2021 року». Відсутні відомості про міцність соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначені ризики не змінились після вирішення відповідного питання слідчим суддею на стадії досудового розслідування, крім того за відсутності процесуальної можливості застосування більш м'якого запобіжного з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення.
Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 12 квітня 2025 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181-183, 193, 194, 197, 199, 314-317, 369, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на 60 днів до «12» квітня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_7