24 січня 2025 рокуСправа №160/10339/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі від 06.11.2023 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 15.08.2021;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 15.08.2021;
-зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за період з 15.08.2021 по 23.07.2023, із нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
-стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.09.2021 звернулась до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії з віком, однак їй відмовлено у призначенні пенсії. Позивач повторно подала заяву про призначення пенсії та їй призначено пенсію за віком. Позивач вважає, що пенсія їй повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а не з дати подання заяви вдруге.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач знаходиться на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 12.11.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.11.2021 №046850008235 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу 28 років. В рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки від 30.11.1977. оскільки виявлено розбіжність в імені особи (російською мовою ОСОБА_2 ) з паспортними даними (Таисия), крім того на титульній сторінці нечіткий відтиск печатки.
Як зазначає позивач в позовній заяві, в квітні 2023 року вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності їй трудової книжки.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у справі №191/1643/23 (набрало законної сили 18.07.2023) встановлено факт належності ОСОБА_1 документів, а саме трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 30.11.1977 року та довідки №72/94 вк, виданої 05.11.2021 ПрАТ «ДТРЗ».
Як зазначає позивач в позовній заяві, 24.07.2023 вона повторно звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви позивачу призначено пенсію за віком з 24.07.2023.
Вважаючи, що пенсія позивачу повинна бути призначена з дати досягнення пенсійного віку, а не з дати повторного звернення із заявою, позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 15.08.2021.
Відповідач листом від 06.11.2023 повідомив позивача, що згідно заяв від 17.09.2021 та від 12.11.2021 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та про необхідність дооформлення документів для визначення права на призначення пенсії. Згідно особисто поданої заяви від 27.07.2023 та рішення суду у справі №191/1643/23 про встановлення факту, позивачу призначено пенсію за віком з 24.07.2023.
Не погоджуючись з датою призначення пенсії, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За загальним правилом відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058).
Відповідно до п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається певний, законодавчо визначений, порядок призначення пенсій, який передбачає звернення особи, яка вважає наявним у себе права на призначення певного виду пенсії, із заявою за встановленою формою та доданням необхідних підтверджуючих документів, за результатами розгляду яких орган Пенсійного фонду або витребує у заявника додаткові документи, або приймає одне з рішень: призначає чи відмовляє у призначенні пенсії.
Відповідно до приписів ст. 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо особа вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, особа має право оскаржити таке рішення: у органі Пенсійного фонду України вищого рівня відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6 або у судовому порядку.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, судовому захисту підлягає лише порушене право, а його відновлення, за наслідком розгляду справи, має бути ефективним, тобто таким, що повертає правовідносини до стану, який існував до прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності суб'єктом владних повноважень, які визнані протиправними.
Так позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання відмови органу ПФУ протиправною в частині визначення дати з якої дана пенсія призначена, вважає що ще під час первинного звернення до органу Пенсійного фонду України мав право на призначення пенсії, проте, суд акцентує увагу позивача, що в даній справі позивачем не заявлено вимогу щодо скасування рішення про відмову у призначенні пенсії. ().
З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 16.11.2021 №046850008235 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Позивачем не надано до суду доказів оскарження даного рішення в судовому порядку. Не заявлено таких вимог і в межах даної адміністративної справи.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. (ст. 9 КАС України).
В свою чергу вимога про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 06.11.2023, в частині дати призначення пенсії ґрунтується безпосередньо на непогодженні позивача з первісною відмовою у призначенні пільгової пенсії, яка не оскаржена останнім.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 139, 250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська