ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 січня 2025 року Справа № 902/560/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.,
суддя Василишин А.Р.,
суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
позивача Міністерства оборони України - предст. Панасюк В.М.
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" - адв. Рудик В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача Міністерства оборони України та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2024 р.
постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 14.10.2024 р.
у справі № 902/560/24 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Міністерства оборони України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл"
про стягнення 1 237 282,56 грн. пені та штрафу
Відповідно до рішення від 04.10.2024 р. Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Міністерства оборони України у справі № 902/560/24. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" на користь Міністерства оборони України 257441,28 грн. пені та 361200,00 грн штрафу. Відмовлено у стягненні 257441,28 грн. пені та 361200,00 грн. штрафу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Міністерство оборони України звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 257441,28 грн. пені та 361200,00 грн. штрафу і просить позов задоволити повністю.
Звертає увагу, що укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі - ціну, строк виконання та відповідальність у вигляді штрафних санкцій, і таким чином відповідач усвідомлював визначені контрактом строки поставки та погодився із відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Зазначає, що відповідно до пункту 8.1. договору від 23.02.2023 р. № 286/3/23/101 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору. У зв'язку з цим звертає увагу, що землетрус у Туреччині (на який посилається відповідач як на підставу несвоєчасного виконання зобов'язання перед позивачем) відбувся 06.02.2023 р. - до укладання договору.
Разом з тим, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прострочення поставки товару не було значним та відповідачем виконані зобов'язання за договором щодо поставки товару в повному обсязі.
Посилається на Правила носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв, які затверджені наказом Міністерства оборони України від 20.11.2017 р. № 606, та пояснює, що панама літня (предмет поставки за договором сторін) відноситься до літньої форми одягу, яка носиться під час виконання бойових та навчально-бойових завдань при відповідній температурі повітря, тому строк поставки визначений у спеціфікації саме до 31.05.2023 р. У зв'язку з цим відзначає, що висновки суду першої інстанції щодо незначного прострочення та виконання зобов'язання в повному обсязі не можуть слугувати підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки замовник фактично був позбавлений можливості використовувати сезонний товар за призначенням до початку наступного сезону.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" також звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, у якій просить оскаржуване рішення змінити та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару на 99 %.
Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу за прострочку поставки товару не у повній мірі відповідає нормам матеріального і процесуального права, зокрема, нормам п.6 ч.1 ст.3, ст.ст.551, 614 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.ст. 73, 74, 76-79, 236, 237, 238 ГПК України.
Доводить, що суд першої інстанції не врахував наступні обставини :
- позивач не міг не знати, що відповідач не є виробником товару, і мав дані щодо країни походження товару, його виробника, та при укладенні договору закупівлі усвідомлював усі можливі ризики, що можуть виникнути у ході виконання контракту;
- відповідач вжив усіх можливих заходів, спрямованих на виконання контракту;
- у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що хоч одна з військових частин зверталась до позивача або іншого у повноваженого суб'єкта з питань видачі їм речового майна, яке не поставив відповідач, для потреб військової частини, і така обставина спростовує доводи щодо підриву обороноздатності через невиконання контракту;
- суд не враховував вкрай тяжкий майновий стан відповідача та неналежну поведінку позивача, тоді як стягнення штрафу та пені у такому значному розмірі призведе до неможливості виконання відповідачем інших контрактів, укладених з позивачем.
Звертає увагу, що із наданого до справи листа ДБР слідує, що кримінальне провадження розпочато 12.10.2023 р., і в межах цього провадження проведено принаймні три експертизи: 21.12.2023 р., 27.05.2024 р. та 14.06.2024 р., що свідчить про те, що товар тривалий час перебував на складі у військовій частині і його ніхто не використовував.
Просить взяти до уваги, що у діях відповідача відсутня недобросовісна поведінка та вина, а позивач не зазнав ані жодних матеріальних, ані моральних збитків. Пояснює, що стягнута судом першої інстанції сума штрафних санкцій є несправедливою щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Просить змінити рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2024 р. у справі № 902/560/24 в частині, у якій позов задоволено, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару на 99 %, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову - залишити без змін.
Позивач Міністерство оборони України подав відзив на апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл", у якому заперечив проти доводів відповідача.
Посилається на ст. 218 ГК України та 617 ЦК України та зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Звертає увагу, що вартість несвоєчасно поставленого товару складає 12000000,00 грн., тоді як неустойка нарахована в сумі 1237282,56 грн., та не є завищеною, необгрунтованою чи безпідставною.
Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд лайнс рітейл» залишити без задоволення.
В судовому засіданні 21.01.2025 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив задоволити свою апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
23.02.2023 р. Міністерство оборони України як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" як постачальник уклали договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/101 /а.с. 10-13 у т.1/.
За умовами п. 1.2 договору постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товар (капелюхи та головні убори) в асортименті, комплектності, кількості, у строки, вказані у цьому договорі, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно з п. 1.3 договору ціна цього договору становить : 12000000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 1.3 договору у специфікації сторонами погоджено номенклатуру товару - капелюхи та головні убори 18440000-5 (панама літня польова з тканини, тип 4, клас 7), строки постачання - до 31.05.2023 р. (включно), загальна кількість 50000 шт., ціна за одиницю 200,00 грн, загальна вартість 10000000,00 грн та ПДВ 2000000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник гарантує відповідність товару вимогам замовника та медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини згідно з чинним законодавством України протягом всього гарантійного строку експлуатації та зберігання, відповідно до умов нормативної або/та технічної документації на товар та діючих нормативно-правових актів, при дотриманні споживачем умов та правил експлуатації та зберігання товару. Гарантійні строки на товар встановлені у нормативній або технічній документації на товар. Товар, що постачається, повинен відповідати вимогам нормативної або/та технічної документації. Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативній або/та технічній документації на товар прийманню не підлягає. Приймальний контроль товару за якістю здійснюється представниками Центрального управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України, у місцях його здачі на об'єднаних центрах забезпечення.
Згідно з аб. 6 п. 2.2 договору результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою представника Центрального управління.
Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами (п. 4.1 договору). Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 30 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (рахунок).
Товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів установлених діючими стандартами тощо (п.5.1 договору).
Згідно з п. 5.2 договору строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п.1.3).
Відповідно до п. 5.3 договору місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі замовника (Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 та додаток 2), згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару, допускається не витримувати пропорційність за розмірами встановленими Ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями (п.5.5 договору).
Відповідно до п. 5.9 договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речовою майна, то постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України № 375 від 19.07.2017 р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 р. за № 1461/31329 (п.5.9 договору).
Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати товар відповідно до Розділу IV цього договору.
Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни) встановлені договором.
Умовами п.7.3.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме: аварія, пожежа, заборона (обмеження)експорту/імпорту викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, повінь, замерзання портів, землетрус, пожежа, посуха, а також події/обставини визначені у пункті 8.5.
Згідно з п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначено у першому абзаці цього пункту у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої цим договором, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України т/або регіональними торгово-промисловими палатами України (п. 8.2.1 договору).
Відповідно до п. 8.5 договору сторони усвідомлюють, що даний договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де знаходяться виробничі потужності постачальника, знищення безпосередньо бази/складів постачальника, де виготовляється/зберігається товар для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами які надаються відповідним уповноваженим органом.
Згідно з п. 11.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Договір з додатками до нього підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач на умовах договору виконав поставки :
- на підставі акту приймального контролю товару з якістю № 1/537 від 08.06.2023 р. /а.с.23 зв. у т.1/, оголошення № 1, повідомлення та посвідчення № 624 від 08.06.2023 р. /а.с.24 у т.1/ позивач прийняв від відповідача 3000 одиниць товару (панами літні польові з тканини, тип 4, клас 7);
- на підставі акту приймального контролю товару з якістю № 2/573 від 16.06.2023 р. /а.с.25 у т.1/, оголошення № 2, повідомлення та посвідчення № 670 від 16.06.2023 р. /а.с.25 зв. у т.1/ позивач прийняв від відповідача 4000 одиниць товару (панами літні польові з тканини, тип 4, клас 7);
- на підставі акту приймального контролю товару з якістю № 3/664 від 06.07.2023 р. /а.с.26 зв у т.1/, оголошення № 3, повідомлення та посвідчення № 780 від 06.07.2023 р. /а.с.27 у т.1/ позивач прийняв від відповідача 10488 одиниць товару (панами літні польові з тканини, тип 4, клас 7);
- на підставі акту приймального контролю товару з якістю № 4/695 від 18.07.2023 р. /а.с.28 у т.1/, оголошення № 4, повідомлення та посвідчення № 819 від 18.07.2023 р. /а.с.28 зв. у т.1/ позивач прийняв від відповідача 13712 одиниць товару (панами літні польові з тканини, тип 4, клас 7);
- на підставі акту приймального контролю товару з якістю № 5/728 від 27.07.2023 р. /а.с.29 зв у т.1/, оголошення № 5, повідомлення та посвідчення № 861 від 27.07.2023 р. /а.с.30 у т.1/ позивач прийняв від відповідача 18800 одиниць товару (панами літні польові з тканини, тип 4, клас 7).
Акти приймального контролю товару з якістю, оголошення, повідомлення та посвідчення підписані представниками сторін та скріплені печатками постачальника. Таким чином, підтверджено виконання постачальником передачі замовнику партій товару в порядку, визначеному умовами договору, - без зауважень, зокрема, щодо якості.
Платіжними інструкціями № 286/3/1244 від 24.06.2023 р., № 286/3/1245 від 24.06.2023 р., № 286/3/1391 від 12.07.2023 р., № 286/3/1508 від 05.08.2023 р. та № 286/3/1567 від 14.08.2023 р. підтверджується оплата вартості поставленого товару на суму 12000000,00 грн. /а.с. 243 зв. - 245 у т.1/.
31.08.2023 р. Міністерство оборони України надіслало ТОВ «Трейд лайнс рітейл» претензію № 286/5598, у якій повідомило постачальника про порушення строку поставки товару за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/101 від 23.02.2023 р., у зв'язку з чим просило сплатити суму штрафних санкцій у сумі 1237282,56 грн. на підставі пп.7.3.2 договору /а.с. 18 у т.1/.
Відповідач отримав таку претензію 12.09.2023 р. /а.с. 19 у т.1/ і листом від 02.10.2023 р. № 2023/10/02-2 повідомив Міністерство оборони України про обставини непереборної сили, відомості про які будуть надані після отримання відповідного документу /а.с. 107 у т.1/. Доказів направлення такого листа Міністерству оборони України матеріали справи не містять.
В подальшому ТОВ «Трейд лайнс рітейл» листом від 29.12.2023 р. № 2023/12/29-1 з посиланням на висновок Вінницької Торгово-промислової палати № 23/12/603 від 28.12.2023 р. про виникнення об'єктивних обставин та зміну істотних умов договору № 286/3/23/101 від 23.02.2023 р. просило змінити строки поставки товару за договором /а.с. 105 - 106 у т.1/.
У висновку № 23/12/603 від 28.12.2023 р. Вінницької торгово-промислової палати зазначено, що об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Турецькій Республіці протягом лютого 2023) зумовили неможливість виготовлення 50000 одиниць літніх панам в період з 24.02.2023 р. по 20.04.2023 р. відповідно до контракту купівлі-продажу, укладеного 13.01.2023 р. ТОВ «Трейд лайнс рітейл» та іноземним суб'єктом господарської діяльності - компанією Uzunkopru tekstil sanayi ve ticaret limited sirketi, що мало наслідком неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/101 від 23.02.2023 р. /а.с. 108 - 114 у т.1/.
Доказів направлення такого листа Міністерству оборони України матеріали справи не містять.
Отже, на умовах договору № 286/3/23/101 від 23.02.2023 р. між сторонами Міністерством оборони України і ТОВ «Трейд лайнс рітейл» відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України.
Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до норм ст..230-231 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач виконав поставку повністю, але з порушенням визначеного умовами договору строку поставки, про що свідчать акти приймального контролю товару з якістю, оголошення, повідомлення та посвідчення, підписані представниками сторін та скріплені печатками постачальника /а.с.23-30 у т.1/.
Позивач у позові заявив про стягнення з ТОВ «Трейд лайнс рітейл» відповідно до умов 7.3.2 договору 514882,56 грн. пені, обрахованої за період з 01.06.2023 р. по 26.07.2023 р. з урахуванням поставок конкретних партій товару, та 722400,00 грн. штрафу.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про наявність форс-мажорних обставин, пославшись на висновок Вінницької Торгово-промислової палати № 23/12/603 від 28.12.2023 р. про виникнення документальних підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов договору № 286/3/23/101 від 23.02.2023 р., а також пояснював про вжиті ним заходи для уникнення прострочення поставок. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, а у разі якщо суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 99 %.
Суд першої інстанції встановив обгрунтованість позовних вимог та частково задоволив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій ухваливши про стягнення з відповідача на користь позивача 257441,28 грн. пені та 361200,00 грн. штрафу та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 257441,28 грн. пені та 361200,00 грн. штрафу, зменшивши суми належних до стягнення штрафних санкцій на 50%.
Ухвалюючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 50 %, суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини:
- прострочення поставки товару за договором не було значним;
- відповідачем виконані зобов'язання за договором щодо поставки товару в повному обсязі;
- обставини невідповідності технічним умовам та специфікації товару, що був поставлений відповідачем за договором, Міністерством оборони України належними та допустимими доказами не доведені;
- позивачем не здійснювалась попередня оплата за договором, а тому несвоєчасна поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на його майновий стан.
Рішення оскаржується сторонами в частині зменшення судом на 50 % розміру належних до стягнення штрафних санкцій.
Колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і мотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Так, згідно зі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.
Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені та штрафу на 50 %, оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу відповідно до наведених норм суд першої інстанції об'єктивно оцінив конкретні обставини справі та врахував баланс інтересів сторін.
Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, який порушив строки поставки, суд першої інстанції в першу чергу правомірно врахував ступінь виконання зобов'язання, а саме те, що поставка виконана повністю і період прострочення є незначним.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставлений товар не використаний, оскільки був неналежної якості, що підтверджено висновками експертів. Разом з тим, такі висновки експертів суду не надані - у матеріалах справи відсутні докази такого.
З огляду на доводи позивача колегія суддів звертає увагу, що поставка виконана повністю до 27.07.2023 р., тобто - кількома партіями протягом сезону, оскільки відповідно до розділу ІІІ «Правила носіння польової (морської службової) форми одягу» Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв, які затверджені наказом Міністерства оборони України від 20.11.2017 р. № 606 передбачено носіння панами літньої польової під час виконання бойових та навчально-бойових завдань при температурі від - 10 ° C до 40 ° C. При прийомці зауважень, зокрема, щодо якості, представниками замовника не заявлено, що вбачається з актів приймального контролю товару з якістю у відповідності до положень 2.1, 2.2. договору, оголошень, повідомлень та посвідчень /а.с. 23-30 у т.1/.
Також звертається увага на відсутність відомостей про збитки позивача внаслідок прострочення поставки. Натомість береться до уваги судом, що товар оплачувався по мірі одержання кожної партіі після приймання замовником, що відповідає умовам договору.
Тому відхиляються як необґрунтовані доводи позивача в апеляційній скарзі про неправомірне зменшення судом суми належних до стягнення штрафних санкцій.
Колегія суддів керується правовою позицією, сформованою Конституційним Судом в рішенні від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, відповідно до якої наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що має місце прострочення виконання умов договору за відсутності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення відповідача від відповідальності згідно з умовами п.8.2-8.5 договору.
Так, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Натомість настання обставин непереборної сили відповідно до закону звільняє від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, а не від його виконання в цілому.
Колегія суддів враховує, що п. 8.2 договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/101 від 23.02.2023 р. передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Натомість ТОВ «Трейд лайнс рітейл» не направляло Міністерству оборони України лист про настання у нього фор-мажорних обставин - матеріали справи не містять доказів такого.
Оскільки відповідачем не виконані умови п. 8.2 договору про невідкладне повідомлення позивача про настання форс - мажорних обставин, тому доводи відповідача із посиланням на висновок Вінницької Торгово-промислової палати № 23/12/603 від 28.12.2023 р. не беруться судом до уваги як підстава для звільнення від відповідальності.
Разом з тим, відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що землетрус у Туреччині відбувся 06.02.2023 р., тоді як договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/101 був укладений 23.02.2023 р., тобто - відповідач, укладаючи договір із відповідними зобов'язаннями мав знати про такі обставини і передбачати можливі наслідки. Тому колегія суддів оцінює як безпідставні твердження відповідача про те, що позивач при укладенні відповідного договору закупівлі усвідомлював усі можливі ризики, що можуть виникнути у ході виконання контракту. Натомість колегія суддів вважає, що саме відповідач при укладенні відповідного договору закупівлі мав усвідомлювати усі можливі ризики та передбачати наслідки.
Також колегія суддів відхиляє посилання позивача та відповідача на висновки Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/10469/22 від 07.12.2023 р., № 922/2141/21 від 15.06.2022 р., 910/3015/23 від 14.02.2024 р. щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені та штрафу та звертає увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, про що зазначено вище.
З приводу решти доводів скаржників, викладених в їх скаргах, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст. 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Вінницької області зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій до 50%, правомірно скориставшись своїм правом відповідно до норм ст.233 ГК України і ст.551 ЦК України, приймаючи до уваги баланс інтересів обох сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності.
За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2024 р. у справі № 902/560/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги позивача Міністерства оборони України та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2024 р. у справі № 902/560/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 902/560/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 13.02.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.