ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23747/24
провадження № 2/753/922/25
"12" лютого 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В., представника відповідача адвоката Северин Я. В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження.
12.02.2025 від представника позивача адвоката Швидченко Т. М. до суду надійшла заява від 11.02.2025, в якій остання просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів без розгляду.
Заява обґрунтована тим, що у липні 2024 року позивачем ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду м. Києва був направлений позов до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Тривалий час у справі не відкривалось провадження, справа не призначалась до розгляду тощо. Тому, після спливу майже півроку, позивач повторно звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав до Дарницького районного суду м. Києва. Разом з тим, позивачу нещодавно стало відомо про відкриття Солом'янським районним судом м. Києва провадження у справі за його позовом, у зв'язку із чим, представник позивача просить Дарницький районний суд м. Києва залишити позов ОСОБА_1 без розгляду. Заяву представник позивача просила розглянути за відсутності позивача та його представника.
У підготовчому засіданні представник відповідача адвокат Северин Я. В. проти задоволення заяви представника позивача про залишення позову без розгляду не заперечувала. Проте просила суд застосувати до позивача заходи процесуального примусу шляхом накладення на позивача штрафу за зловживання ним процесуальними правами. Зазначене мотивувала тим, що ОСОБА_1 подав чотири позови про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. При цьому три з них - до Дарницького районного суду м. Києва, один з яких був повернутий позивачу, оскільки він не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, другий позов був повернутий позивачу за його заявою. Вказане свідчить, на думку представника відповідача, про маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями. Окрім того, представник відповідача зауважила, що сторона відповідача вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та штучним, оскільки дійсно відповідачка проживає за кордоном, проте вона постійно спілкується з дітьми, щомісячно надсилає їм грошові кошти тощо.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, суд вважає, що заява представника позивача адвоката Швидченко Т. М. про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду на підставі заяви заявника - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Заява про залишення позову без розгляду подана представником позивача на стадії підготовчого провадження.
Оскільки подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача, яке не може бути обмежено судом, то така заява підлягає задоволенню.
Щодо клопотання представника відповідача про застосування до позивача заходів процесуального примусу суд дійшов таких висновків.
Підставою для застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу представник відповідача зазначала зловживання позивачем процесуальними правами, а саме: подання позивачем декількох аналогічних позовів з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями та подання позивачем необґрунтованого позову, який має штучний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Пунктами 2, 3 частини 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер .
Щодо підстави визнання зловживанням позивачем процесуальним правом, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК, суд зазначає таке.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Представник відповідача зазначала, що позивач подав до Дарницького районного суду м. Києва три позовні заяви до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав.
Разом з тим, представником відповідача не доведено, що усі позови мають одні й ті самі підстави.
Також, представник позивача не надала суду належних, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили, що дії позивача були спрямовані саме на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями.
Крім того, подання позивачем заяви про залишення його позову без розгляду повністю спростовує доводи представника відповідача про намір позивача маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями Дарницького районного суду м. Києва, оскільки, за наслідками розгляду такої заяви справа не буде розглядатись Дарницьким районним судом м. Києва. Більш того, із заяви про залишення позову без розгляду вбачається намір позивача підтримувати свій позов, поданий ним до Солом'янського районного суду м. Києва.
Щодо підстави визнання зловживанням позивачем процесуальним правом, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК, суд зазначає таке.
Позивач обгрунтовує свій позов тим, що мати дітей, відповідач у справі, після повномасштабного вторгнення рф в Україну виїхала разом з дітьми та бабою дітей до Туреччини. Проте, через декілька місяців діти разом з бабою повернулись в Україну та наразі проживають з батьком, позивачем у справі. Натомість позивачка залишилась проживати у Туреччині і за твердженнями позивача не виконує протягом тривалого часу батьківських обов'язків, зокрема, з виховання та утримання дітей.
Представник відповідача підтвердила обставину проживання відповідачки за кордоном, проте заперечила проти доводів позивача щодо невиконання відповідачем батьківських обов'язків з виховання та утримання дітей.
Відтак, між сторонами вбачається спір, вирішити який можливо за насідками розгляду справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні у матеріалах справи докази.
З огляду на вказане, висновки представника відповідача, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є завідомо безпідставним та таким, що має очевидно штучний характер, суд вважає передчасними, недоведеними та суб'єктивними з огляду на те, що представник відповідача займає позицію протилежної сторони у спорі.
Суд зауважує, що основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
З огляду на вказане вище, суд не вбачає у діях позивача відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, судом не встановлено обставин, які б свідчили про зловживання позивачем процесуальними правами, відтак суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для вжиття щодо позивача заходів процесуального примусу.
Керуючись ст.ст. 44, 143, 148, 257, 260, 261, 279, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача адвоката Швидченко Тетяни Миколаївни про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів залишити без розгляду.
У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Северин Яни Володимирівни про застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в частині залишення позовної заяви без розгляду до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Котенко