13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №460/21394/23
адміністративне провадження №К/990/45865/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя-доповідач Обрізко І.М., судді - Іщук Л.П., Шинкар Т.І.),
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2020 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2021 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2022 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2023 року по 30 березня 2023 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2023 року по 30 березня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, отриманих у 2020-2022 роках, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року із урахуванням раніше виплачених сум.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю.
3. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
5. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
6. За змістом статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
7. Суд установив, що позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у неправильному нарахуванні та виплаті останньому грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
8. З'ясував, що ОСОБА_1 звільнений зі служби та виключений з усіх видів грошового забезпечення 30 березня 2023 року, а в суд з позовом звернувся лише 11 вересня 2023 року.
9. Апеляційний суд зазначив, що на час звільнення позивача стаття 233 КЗпП України діяла у редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто строк звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати обмежувався трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
10. Суд вирішив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 30 березня 2023 року, тобто з дня вручення позивачу грошового атестату, і мав би закінчитися 30 червня 2023 року.
11. Колегія суддів відхилила посилання позивача на те, що строк звернення до суду слід рахувати з часу отримання довідки про грошове забезпечення, оскільки вважала, що указана обставина не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
12. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов подано з пропуском установленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки.
13. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення постанови про залишення позовної заяви без розгляду.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
14. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваного судового рішення позивач зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, долучене позивачем до позовної заяви.
16. Указує, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, а саме у зв'язку із виконанням ОСОБА_1 бойових/спеціальних завдань.
17. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач надав до суду першої інстанції довідку Військової частини НОМЕР_2 від 31 серпня 2023 року №385, яка підтверджує виконання ним бойових/спеціальних завдань та відсутність можливості своєчасно звернутись до суду за захистом його прав.
18. 19 грудня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. 28 листопада 2024 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2024 року для розгляду справи №460/21394/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №460/21394/23.
22. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу №460/21394/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
23. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
24. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2023 року №89 позивача з 30 березня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
25. 27 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації та документів, що стосуються нарахування та виплати його грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 30 січня 2023 року та здійснення нарахування грошового забезпечення за указаний період відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
26. Листом від 07 серпня 2023 року №769 відповідач надав довідку про розмір грошового забезпечення та указав, що заява в частині нарахування та виплати грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства.
27. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі, останній звернувся до суду з цим позовом.
V. Підстави для передачі справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду
28. Перш за все слід зазначити, що у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України мають перевагу у застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України [якою установлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби].
29. Практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та послідовною, та викладена, зокрема, у постановах від 27 грудня 2024 року у справі №420/15311/23, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 тощо.
30. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
31. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
32. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
33. У межах цього касаційного провадження слід вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
34. Підставою для залишення позову без розгляду слугував висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дати звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
35. Апеляційний суд зазначив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 30 березня 2023 року і мав би закінчитися 30 червня 2023 року.
36. А отже, звернувшись до суду з позовом лише 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
37. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.
38. Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
39. Тож для вирішення питання яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин необхідно з'ясувати з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
40. Під час касаційного перегляду установлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання, зокрема:
1) у постановах від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23 Верховний Суд, до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
2) у постановах від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року] Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.
3) у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №560/866/24 [предмет спору - нарахування та виплата індексації заробітної плати за період з 2013 по 2017 роки; дата звернення до суду з позовом - 18 січня 2024 року] Верховний Суд дійшов висновку про те, що нові зміни в законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону. Тобто, в указаній постанові Верховний Суд застосовує статтю 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною у період, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.
41. Тож, з урахуванням наявності різних підходів до застосування приписів статті 233 КЗпП України колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу з метою відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23, від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23.
42. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
43. Згідно зі частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
44. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №460/21394/23 (касаційне провадження №К/990/45865/24) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Справу №460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду