13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №826/17518/15
адміністративне провадження №К/990/3756/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №826/17518/15 за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач 1), ОСОБА_2 (далі також - позивач 2) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» (далі також - відповідач 2), треті особи: Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», Державна казначейська служба України, про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», треті особи: публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», Державна казначейська служба України, в якому просили:
- зобов'язати відповідачів включити позивача 2 в перелік вкладників та виплатити розрахункові суми відшкодування коштів за договорами банківських вкладів (депозитів) від 13 серпня 2014 року №496-14/4 та від 08 вересня 2014 року №540-14/4 згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів»;
- зобов'язати відповідача 1 відшкодувати позивачу 2 майнову шкоду, заподіяну незаконними рішеннями та діями відповідача 2, в сумі 847,40 грн.;
- зобов'язати відповідача 1 відшкодувати позивачу 2 моральну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями та діями відповідача 2, в сумі 3 000,00 грн.;
- зобов'язати відповідача 1 відшкодувати позивачу 1 моральну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями та діями відповідача 2, в сумі 3 000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2016 позов задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гаджиєва Сергія Олександровича включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2016 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 виправлено описку в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/17518/15. Постановлено вважати вірною дату постанови Шостого апеляційного адміністративного суду за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», треті особи: публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», Державна казначейська служба України, про зобов'язання вчинити дії - « 30 грудня 2024 року» замість помилково зазначеної дати « 31 грудня 2024 року».
29.01.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024, замінити у справі позивача ОСОБА_2 її правонаступником - ОСОБА_3 , залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у цій справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.
При вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на приписи частини третьої статті 328, пункту 2 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої, пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України.
Щодо посилань скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, варто зазначити наступне.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має конретно зазначити, від якого саме висновку, застосовного судом апеляційної інстанції, на думку заявника, необхідно відступити; зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми права;
2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку);
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Водночас, мотиви скаржника зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові, що не може слугувати підставою касаційного перегляду судового рішення в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилань заявника на неповноту з'ясування всіх обставин справи судами попередніх інстанцій, Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права з посиланням на відповідні частину та пункт статті 353 КАС України.
Крім того, Суд звертає увагу заявника на те, що законом передбачено прийнятність доводів щодо посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Стосовно покликань на частину третю статті 328 КАС України, варто зазначити, що вказаною нормою визначено перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку. Однак, питання щодо заміни позивача було вирішено протокольною ухвалою, яка може бути оскаржена виключно при оскарженні рішення по суті спору.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Стаття 335 КАС України регламентує порядок надіслання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи. Так, Суд касаційної інстанції надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження у справі (крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет).
З підсистеми «Електронний суд» вбачається, що відповідачі та треті особи мають зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, позивач ОСОБА_2 не має електронного кабінету та не входить переліку осіб, що в обов'язковому порядку повинні реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Однак, як вбачається з матеріалів касаційної скарги заявником не було дотримано вимоги, визначеної частиною четвертою статті 330 КАС України - не надано доказу надсилання касаційної скарги та доданих до неї документів до електронного кабінету учасників справи, що зареєстрували електронні кабінети, та доказів направлення копії касаційної скарги в паперовій формі листом з описом вкладення позивачці, яка такого кабінету не має та реєструвати не зобов'язана.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Отже, заявник касаційної скарги повинен виправити її недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме - надати доказ надсилання касаційної скарги та доданих до неї документів до електронного кабінету відповідачів та третіх осіб (квитанція про доставку до електронного кабінету) та доказів направлення в паперовій формі листом з описом вкладення копії касаційної скарги позивачці ОСОБА_2 .
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №826/17518/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», треті особи: Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», Державна казначейська служба України, про зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець