13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №120/13751/21-а
адміністративне провадження № К/990/4341/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 120/13751/21-а за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області про визнання недійсним рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Малинівської сільської ради від 22.10.2020 року № 697 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ громадянину ОСОБА_2 ».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, рішенням 33 сесії 7 скликання Малинівської сільської ради № 697 від 22.10.2020 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4648 га. (кадастровий номер 0522484600:09:000:0271) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Петрик на території Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області.
Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у даному випадку відсутнє порушене право чи інтерес ОСОБА_1 в результаті прийняття спірного рішення.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 120/13751/21-а, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У вказаній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Як підставу касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Втім, зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Стосовно доводів касаційної скарги в частині посилань на підпункт «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника є необґрунтованим, оскільки такі посилання з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детальний виклад фактичних обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини та посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, не приймаються до уваги з огляду на частину четверту статті 12 КАС України, яка містить виключний перелік справ, що розглядаються за правилами загального позовного провадження, та відповідно до якого, справа, що розглядається, не відноситься до категорії справ, які вказані у частині четвертій статті 12 КАС України.
Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в», «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, установлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Натомість, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 520/9210/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 760/34774/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 922/1406/21, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 120/13751/21-а.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. Ю. Бучик
С. Г. Стеценко