про відмову у відкритті касаційного провадження
12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №340/4858/24
адміністративне провадження № К/990/3348/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року
у справі №340/4858/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 18 листопада 2022 року пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2019-2021), забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020 та 2021 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсією з 16 січня 2024 року.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 807,47 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду 13 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №340/4858/24.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - скаржник, відповідач) 21 січня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишено без руху на підставі статті 332 КАС України, оскільки підстави пропуску строку, зазначені у відповідачем заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку та документа про сплату судового збору.
Визнаючи неповажними наведені підстави пропуску строку суд виходив з того, що наявною в матеріалах апеляційного оскарження довідкою про доставку документа в електронний кабінет підсистеми ЄСІТС, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року було доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 16 вересня 2024 року.
У межах строку для усунення недоліків апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №340/4858/24.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду від 22 листопада 2024 року, оскільки клопотання про поновлення строку не містило інших поважних підстав пропуску строку. Водночас, наявні в матеріалах справи докази належним чином підтверджують отримання заявником рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зазначає, що в межах визначеного процесуальним законом строку зверталось з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду, однак з незалежних від відповідача обставин апеляційну скаргу повернуто заявнику за закінченням строку зберігання поштового відправлення.
На підтвердження зазначених доводів Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області долучило до касаційної скарги копію конверта про направлення апеляційної скарги на адресу суду апеляційної інстанції та роздруківку трекінгу поштового відправлення.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьою статті 298 КАС України.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 22 листопада 2024 року надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважності підстав пропуску такого строку.
Крім того, доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Згідно до положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Варто зазначити, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Надаючи оцінку зазначеним у касаційній скарзі доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Суд зазначає, що такі доводи є неналежними для задоволення, оскільки долучені до касаційної скарги докази направлення апеляційної скарги засобами поштового зв'язку на адресу суду апеляційної інстанції не можуть достовірно підтверджувати подання апеляційної скарги у справі №340/4858/24, так як не містять жодних ідентифікуючих ознак, зокрема прізвища позивача у справі та/або номера справи.
В такому випадку, суд апеляційної інстанції встановивши, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося з апеляційною скаргою без дотримання вимог процесуального закону щодо строку для апеляційного оскарження, та у заяві про поновлення строку не навело поважних підстав пропуску такого строку, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21.
Керуючись статтями 169, 328, 333 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №340/4858/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа