13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 580/5436/24
адміністративне провадження № К/990/2363/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №580/5436/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення,
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 02.01.2025 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №580/5436/24 та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №580/5436/24, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» відмовлено в повному обсязі.
При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої контролюючим органом касаційної скарги.
У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник наголосив, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, а надалі тривало виконання вимог ухвали суду про повернення касаційної скарги з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об'єктивного характеру, за якими, як вказує скаржник, необхідно приймати рішення про поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як на переконання скаржника є безумовними підставами для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п'ятою статті 333 КАС України).
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 27.01.2025 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України, Суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати до суду уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішеннями має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом, а також документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі у встановленому законом порядку та розмірі, розрахунок коригування митної вартості або інформацію про різницю відкоригованої митної вартості за спірними рішеннями №UA209000/2024/100220/2 від 23.04.2024, №UA209000/2024/100219/2 від 23.04.2024, №UA209000/2024/100225/2 від 26.04.2024.
Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, на переконання Суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення.
У зв'язку з наявністю у Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 27.01.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 27.01.2025) доставлено в електронний кабінет Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України 28.01.2025 о 21:25год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Львівською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України через підсистему «Електронний суд» 07.02.2025 до Верховного Суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено:
- редакційні уточнення касаційної скарги, зміст яких включає викладення процесуальної підстави касаційного оскарження спірної у справі №580/5436/24 постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 визначеної, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України;
- клопотання про продовження процесуального стоку на усунення недоліків касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення як такого, що пропущено з поважних причин.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України повторно вказує, що дотримання нею процесуального строку на касаційне оскарження при первинному зверненні до суду та наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущено з об'єктивних та поважних причин. Цитуючи рішення Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та здійснюючи вказівку на судові рішення Верховного Суду, в яких судом вирішувались питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, скаржник повторно зазначає про необхідність урахування судом належної реалізації контролюючим органом права на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою їх оскарження у найкоротші строки після такого повернення.
Як висновок: скаржник просить визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та не обмежувати Львівську митницю, як відокремлений підрозділ ДМС України в праві на доступ до правосуддя.
Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення, поданому на виконання вимог ухвали від 27.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху, Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційного оскарження Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України не наводить; належних, достовірних та достатніх доказів не надає.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №580/5436/24 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 31.10.2024.
Повний текст означеної постанови контролюючий орган отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 31.10.2024, про що зазначено в поданій скаржником касаційній скарзі.
Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 02.12.2024.
Натомість, касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано лише 02.01.2025, тобто зі спливом двох місяців з моменту отримання скаржником повного тексту постанови суду апеляційної інстанції від 31.10.2024, що на думку Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірного судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги.
Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у поданому на виконання вимог ухвали від 27.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.
До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, відповідачем до суду так і не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об'єктивної неможливості контролюючого органу звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою оформленою у відповідності з положеннями статей 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу.
Судом також встановлено, що Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України неодноразово зверталася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №580/5436/24.
Кожну з раніше поданих скаржником касаційних скарг Верховний Суд ухвалами, зокрема, від 09.12.2024, від 25.12.2024 та від 13.01.2025 повернув особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав (підстави) для касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення. При цьому, вказавши про незмістовність та недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження з причин їх неузгодженості між собою (пункти 1 та/або 2 частини четвертої статті 328 КАС України), у кожній зі своїх ухвал Суд послідовно роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику.
Підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг відповідачу, слугувало виключно відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, тобто саме проявлений Львівською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Як установив Верховний Суд, подана Львівською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України 02.01.2025 до суду касаційна скарга, як на підставу касаційного оскарження спірної у цій справі постанови апеляційного адміністративного суду, містила вказівку на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оцінивши зміст касаційної скарги відповідача з точки зору наведення обґрунтованості підстави касаційного оскарження рішення суду, Суд дійшов висновку, що подана 02.01.2025 скаржником касаційна скарга жодним чином не усуває виявлених судом касаційної інстанції недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює в подальшому її розгляд.
А тому, у зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 27.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірного судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Натомість, подана відповідачем на виконання вимог ухвали від 27.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху редакційна касаційна скарга, з уточненням підстави касаційного оскарження спірної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, з посиланням як на підставу касаційного оскарження на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірної у справі №580/5436/24 постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024.
Тобто, маючи деталізовані роз'яснення Верховного Суду щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та систематичне ігнорування скаржником вимог і роз'яснень суду касаційної інстанції.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги скаржнику не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Посилання скаржника на обставини систематичного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд наголошує, що Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України, яка діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинна намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у неї на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень, як на переконання Верховного Суду, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Верховний Суд уважає, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг відповідачу, свідчить виключно про намагання останнього домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає також неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому ним на виконання вимог ухвали від 27.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб'єктивними й пов'язані виключно з неналежною організацією роботи Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, з причин визнання викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку неповажними, Верховний Суд не оцінює клопотання контролюючого органу про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору, з точки зору наведення обґрунтувань необхідності такого продовження.
Керуючись статтею 333 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України про поновлення строку касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №580/5436/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №580/5436/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова