13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №990/54/25
адміністративне провадження №П/990/54/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Шарапи В.М., Стрелець Т.Г., Стародуба О.П.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
10.02.2025 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, в якій позивач просить суд:
зобов'язати відповідальних посадових осіб суб'єктів владних повноважень відновити за власний рахунок всю необхідну технічну, господарську та фінансову документацію на багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно з чинним законодавством;
відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, завдану неправомірними діями та бездіяльністю з боку посадових осіб ВРП, ВККС, посадових осіб інших державних, слідчих, контролюючих та судових органів України, яка становить 75 500 000,00 грн;
на підставі статті 124 Конституції України та статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб ВРП, ВККС, посадових осіб інших державних та судових органів за статтями 191, 361, 364, 366, 367, 382 Кримінального кодексу України;
для Європейського суду з прав людини та для нього надати докази отримання потерпілим підтвердження будь-якого стверджуваного порушення по цій справі та належного відшкодування на національному рівні матеріальної та моральної шкоди, надати документи, на підставі яких він більше не може стверджувати, що є жертвою вказаних в цьому позові порушень його конституційних прав, порушень прав і свобод, викладених в статті 3, частині першій статті 6, статтях 13, 17 Конвенції, статті 1 Протоколу 1 Конвенції;
для Європейського суду з прав людини та для нього надати роз'яснення: на підставі якого закону окремим державним та судовим установам дозволяється позбавляти його права мирно володіти своїм майном, принижувати честь та гідність, позбавляти його поваги, позбавляти його права на справедливий суд та доступу до правосуддя взагалі, позбавляти його права на повагу до свого житла, позбавляти його права на ефективний засіб правового захисту, зловживати своїми правами та обов'язками та ще й під час воєнного стану;
для Міжнародного кримінального суду та для нього надати документи, які підтверджують відсутність кримінальних правопорушень, вчинених суб'єктами владних повноважень, згаданими в матеріалах цієї справи за статтями 191, 361, 364, 366, 367, 382 Кримінального кодексу України, та надати документи, як підтверджують відсутність злочинів за статтями 5, 7 Римського Статуту;
надати йому копії протоколів авторозподілу по цій справі, а також, копії протоколів авторозподілів по справам №991/113/23, №761/6718/24, №761/9724/24 як доказ винесення судових рішень неповноважним складом суду, порушення суддями норм матеріального та процесуального права;
здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що протиправна бездіяльність ВРП, ВККС, посадових осіб інших державних та судових органів призвела до того, що він та його родина вже більше шести років проживає в багатоквартирному будинку без відремонтованих дверей та за відсутності технічної, господарської та фінансової документації на цей будинок.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п'ятою зазначеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, зокрема, в ній зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого порушеного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їхнє обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Статтею 266 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРП та ВККС.
Отже, в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені рішення ВРП та ВККС, їх дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, у яких вони реалізовують свої владні (управлінські) функції.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, предметом оскарження до Верховного Суду як суду першої інстанції є, зокрема, акти, дії чи бездіяльність ВРП та ВККС, а позовні вимоги про зобов'язання вказаних суб'єктів владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних дій чи бездіяльності відповідача.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Верховний Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) суб'єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих та обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Таким чином, право на оскарження бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень не є абсолютним і може бути об'єктом оскарження в судовому порядку у разі реального порушення прав позивача, допущеного бездіяльністю відповідача.
У свою чергу виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не дозволяє визначити підстави адміністративного позову, зокрема, встановити: які правовідносини виникли між ОСОБА_1 та відповідачами, які конкретно дії (чи бездіяльність) відповідачів, вчинені (або не вчинені) ними на виконання свої владних управлінських функцій, призвели до негативних наслідків, на які покликається позивач як на підставу для зобов'язання вчинити дії ВРП та ВККС та стягнення матеріальної та моральної шкоди з вказаних суб'єктів владних повноважень.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає наведеним приписам норм процесуального права, що позбавляє Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами. Відповідно предмет доказування у цій справі ним так і не визначено.
Крім того, за змістом пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в разі подання позову до декількох відповідачів у позовній заяві має бути зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Однак, ОСОБА_1 в позовній заяві заявлено вимоги до невизначеного кола відповідачів, зокрема, до посадових осіб інших державних, слідчих, контролюючих та судових органів України та не сформульовано зміст позовних вимог щодо кожного відповідача окремо, не вказано, які конкретно дії чи бездіяльності, на його думку, є протиправними і не наведено обґрунтувань їх протиправності, позовні вимоги визначені у спосіб, що унеможливлює встановлення їх конкретного змісту та визначення способу відновлення права, за захистом якого звернувся позивач.
Варто зазначити й те, що за змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ.
За змістом пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Однак, враховуючи, що зі змісту позовної заяви незрозумілим є зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та їх правові підстави, наразі питання застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України не підлягає вирішенню.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачеві необхідно надати строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви, у якій уточнити предмет спору з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги щодо кожного із зазначених ним відповідачів, навести належні обґрунтування наявності порушення його прав та свобод з боку відповідача/відповідачів саме при здійсненні ним/ними владних управлінських функцій відповідно до норм чинного законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 248, 266 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без руху.
Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
В.М. Шарапа
Т.Г. Стрелець
О.П. Стародуб