06 лютого 2025 рокуСправа № 300/6205/24 пров. № А/857/33262/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідач - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (суддя Главач І.А., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 2 грудня 2024 року), -
У серпні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі Головне управління), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №007218/0706 (далі ППР) і податкову вимогу від 16.05.2024 №0006128-1303-0919 (далі Вимога).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що контролюючим органом дотримано вимоги Податкового кодексу України (далі ПК) щодо проведення фактичної перевірки. Водночас позивачем до завершення фактичної перевірки так і не було надано документів про походження товару, який є в реалізації, та форму ведення обліку товарних запасів. Окрім того, позивач не скористався правом на подання заперечення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог щодо процедури проведення фактичної перевірки, що мало наслідком неможливість вжиття суб'єктом господарювання усіх залежних від неї заходів для забезпечення повної і об'єктивної перевірки, в тому числі, надання запитуваних контролюючим органом документів.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 21.05.1993 зареєстрована як ФОП, перебуває на обліку у Головному управлінні. Основним видом діяльності позивача є: 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (том 1 а.с.12,13).
Посадовими особами відповідача на підставі наказу Головного управління від 08.02.2024 №333-п (далі Наказ) та направлень на проведення перевірки від 08.02.2024 №600 та №607, проведено фактичну перевірку ФОП, магазину за адресою вул. Галицька, 22/А, м. Івано-Франківськ.
Вказаний Наказ видано відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК.
За результатами фактичної перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки 090178 від 12.02.2024 №3080/09/15/РРО/ НОМЕР_1 (далі Акт).
Перевіркою встановлено порушення ФОП пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №2965/95/ВР), наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 «Про затвердження порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку».
У зв'язку з виявленими порушеннями Головне управління винесло ППР, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 900059,50 грн (том 1 а.с.15).
В подальшому, у зв'язку із несплатою позивачем нарахованих контролюючим органом зобов'язань, відповідачем 16.05.2024 винесено Вимогу.
21.05.2024 позивач отримала поштове відправлення від 17.05.2024 №7601875174494 оскаржувану Вимогу, детальний розрахунок суми податкового боргу та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.05.2024 №3683/09-19-13-15/13-03-20, у зв'язку з чим 22.05.2024 звернулась з листом до відповідача про надання копій Акта та ППР.
Головне управління листом від 28.05.2024 №6293/6/09-19-07-06 повідомило, що за результатами проведеної фактичної перевірки ювелірного магазину за адресою вул. Галицька, 22/А, м. Івано-Франківськ, складено Акт, другий примірник якого надіслано засобами поштового зв'язку "Укрпошта" на адресу державної реєстрації по вул. Пулюя, 1, кв. 112, м. Івано-Франківськ, листом від 15.02.2024. За наслідками розгляду вказаного Акта винесено ППР, яке також листом від 21.03.2024 на вищезазначену адресу направлено позивачу. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу контролюючого органу за закінченням терміну зберігання. Також надіслано другий примірник Акта та ППР.
Вважаючи вказані ППР та Вимогу протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до статей 62, 75, 80 та 81 ПК контрольні органи мають право проводити фактичні перевірки в разі наявності встановлених законодавством підстав з метою контролю за дотриманням норм податкового законодавства, зокрема, у сфері розрахункових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності дозвільних документів. Податковий орган має право призначати фактичну перевірку лише в разі наявності достатніх підстав, що підтверджують можливі порушення податкового законодавства й отримані в установленому порядку.
Обґрунтованість підстав перевірки та відповідність наказу законодавчим вимогам є ключовими критеріями оцінки правомірності дій контрольних органів та відповідних наслідків. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК наказ про проведення перевірки має відповідати встановленим вимогам щодо форми та змісту, зокрема містити інформацію про дату видавання, підстави для перевірки, мету, період діяльності, що підлягає перевірці.
Неналежне розкриття змісту підстав проведення перевірки в наказі (зокрема, лише з використанням нумераційного позначення відповідного пункту статті ПК) не є автоматичною підставою для визнання наказу протиправним, якщо загальні положення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу охоплюють такі підстави.
Належним обґрунтуванням для призначення перевірки є доповідна записка управління податкового аудиту, яка стала основою для призначення перевірки, містила достатню інформацію щодо можливих порушень платника, охоплюючи неповне відображення сум вартості товарів у реєстраторах розрахункових операцій.
Обсяг інформації в такому наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК, із зазначенням усіх необхідних реквізитів, включаючи правову та фактичну підстави для проведення перевірки.
Даного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року у справі №160/2202/24.
Зі змісту розглядуваного Наказу вбачається, що такий не містить зазначення конкретної підстави фактичної перевірки, а лише зазначає підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК. Разом з тим, відсутні будь-які посилання на наявність інформації, яка б слугували основою для призначення перевірки та містила відомості про можливі порушення.
У Наказі не вказано на можливі порушення суб'єкта господарювання, як і не вказано про наявність та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів або щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
З огляду на викладене, Головне управління не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
Пунктом 2 Наказу Головного управління, що слугував юридичною підставою для проведення фактичної перевірки платника податків, встановлено терміни проведення такої перевірки з відсиланням на статтю 82 ПК, а також визначено дату її початку - 08.02.2024.
Згідно з пунктом 82.3. статті 82 ПК тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.
Абзац 2 та 3 пункту 81.1 статті 81 ПК встановлює обов'язкові складові змісту наказу про проведення перевірки та направлення, до таких, зокрема, віднесено визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки.
Конкретизація тривалості фактичної перевірки міститься у направленнях на перевірку від 08.02.2024 №№600 та 607, за змістом яких тривалість даної перевірки становить 10 (десять) діб.
Пунктами 1.1, 3.2 Акту, початком перевірки визначено 08.02.2024, 15:20 год., закінченням 12.02.2024, 16:00 год, тобто загалом період проведення перевірки складав не повних п'ять днів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач фактично зменшив тривалість фактичної перевірки, що становить 10 діб, всупереч вимог направлень на перевірку від 08.02.2024 №№600 та 607.
За приписами пункту 85.2. статті 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Вказані положення зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Слід зазначити, що такий обов'язок може бути реалізованим протягом усього періоду проведення фактичної перевірки та до її закінчення, тобто у даному випадку протягом 10 діб.
Обов'язок позивача надати документи виник 08.02.2024 (разом з початком фактичної перевірки), що підтверджується проставлення підпису представника позивача у направленнях від 22.01.2024 за №№286-287 при безпосередньому зазначенні дати та часу такого вручення.
12.02.2024 відповідачем зафіксовано факт не надання позивачем запитуваних податковим органом документів в Акті.
Зазначені обставини свідчать про те, що протиправно зменшуючи тривалість перевірки, відповідач, крім того, обмежив позивача у виконанні свого обов'язку у передбачений законодавством строк.
Додатково, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як правильно зауважено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази направлення Акта та оскаржуваного ППР відповідачем.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки (пункт 86.7. статті 86 ПК).
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу (підпункт 86.7.1 пункту 86.7. статті 86 ПК).
Пунктом 58.3 статті 58 ПК рекламентовано, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику) (пункт 42.5 статті 42 ПК).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, норма пункту 42.5 статті 42 ПК не встановлює вичерпний перелік причин, з яких виявилося неможливим вручити поштове відправлення адресату, за наявності відмітки поштової служби щодо яких документ вважається врученим. Проставлення відмітки поштової служби за закінченням терміну зберігання із датою невручення/повернення на відповідному поштовому відправленні відповідає умовам вказаної норми, за яких таке відправлення вважається врученим.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №640/8096/19.
Разом з тим, податковим органом не надано рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення чи конверту з відміткою поштової служби за закінченням терміну зберігання із датою невручення/повернення, скерованого разом з Актом та спірним ППР на податкову адресу позивача, яке б підтверджувало належний спосіб їх надіслання та отримання платником відповідно. Вказані обставини призвели до порушення законодавчо визначеного права платника податків на подання заперечень та відповідних документів, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки згідно з пунктом 86.7. статті 86 ПК.
У пункті 18 постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 цей Суд вказав, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.
При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваних податкових повідомлень рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Апеляційний суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, де зазначено, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване ППР, є достатніми для висновку про протиправність ППР, а тому відсутня необхідність перевірки ведення позивачем обліку товарних запасів у передбаченому законом порядку та ведення форми обліку у період проведення фактичної перевірки.
В підсумку, враховуючи висновки Верховного Суду з огляду на вказані вище обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Наказ винесений не на підставі та не у спосіб визначений ПК, порушено процедуру проведення фактичної перевірки, відсутні докази надсилання позивачу Акта та ППР, відтак і рішення, яке прийнято за результатами такої перевірки є протиправним.
Таким чином, ППР, яким до ФОП застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), та, відповідно, Вимога є такими, що підлягають скасуванню.
Щодо інших висновків викладених в рішенні суду (стосовно здійснення аналізу ведення ФОП обліку товарних запасів у передбаченому законом порядку та ведення Форми обліку у період проведення фактичної перевірки), то такі, зваживши на наведене вище, є передчасні і неспроможні.
Зважаючи на наведені вище доводи, норми права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду в його мотивувальній частині.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
В решті рішення суду необхідно залишити без змін, так як доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.
Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 13 лютого 2025 року.