13 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 120/5506/24 пров. № А/857/29664/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Костюкевич С.Ф. у м. Львів) у справі № 120/5506/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 про визначення коду товару.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що для проведення митного оформлення імпортованого товару «Площадки для підіймання людей та ведення малярних і будівельних робіт: - підйомники самохідні дизельні колінчатого типу оснащений стріловим підіймальним механізмом, б/в, 2012 р.в.: Haulotte НА16Х, заводський номер: №AD124055,№AD124806 ,робоча висота підйому -15,45м., вантажопідйомність -230кг, довж.-6,7м.,шир.-2,25м., швидкість пересування 1,5-6км/год, кількість-2шт.; Не для створення озброєння та ядерної зброї. Не має у своєму складі передавачі та приймачі. Конструктивно не призначений для безпечної фіксації, підіймання або перевезення вантажів, не є навантажувачем. Не призначений для перевезення людей. Не є транспортним засобом або візком. Виробник: Haulotte Group країна виробництва: FR», уповноважена особа ТзОВ «Пекканіска» подав митну декларацію (далі - МД) №23UA205050069988U0 від 23.10.2023, у якій визначено код товарів згідно з УКТ ЗЕД 8428909000 (Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантажування або розвантажування (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги): Інше обладнання: Інше).
Проте, 25.10.2023 відділ класифікації товарів Волинської митниці прийняв рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0053-2023, яким заявлений позивачем у графі 33 митної декларації код УКТ ЗЕД 8428909000 змінений на коди УКТ ЗЕД 8427201900 (Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням; інші навантажувачі самохідні, інші) та 8427101000 (Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: - навантажувачі самохідні з електродвигуном: - з висотою підіймання 1 м або більше), навівши свій опис товару. На підставі цього рішення відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про визначення коду товару від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» судові витрати у сумі 6 028,00 грн.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД критеріями розмежування товарних позицій (перші чотири знаки) за УКТ ЗЕД є не лише характеристики товару, а й функції та призначення, що виконує товар. Призначення товару (підйомників), митне оформлення яких здійснювалося за МД №23UA205050069988U0 від 23.10.2023, визначене виробником - підіймання людей для малярних і будівельних робіт, що є його основною функцією. Підйомники за даними виробника не призначені для роботи на нерівній місцевості, для перевезення людей чи вантажу (на відміну від візків) та не мають жодних пристосувань (захватів, приладів, кріплень, хватів) для фіксації та піднімання/перевезення вантажу.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 23.10.2023 ТзОВ «Пекканіска» подало до Волинської митниці МД №23UA205050069988U0 для митного оформлення товару «Площадки для підіймання людей та ведення малярних і будівельних робіт: - підйомники самохідні дизельні колінчатого типу оснащений стріловим підіймальним механізмом, б/в, 2012 р.в.: Haulotte НА16Х, заводський номер: №AD124055,№AD124806, робоча висота підйому: 15,45 м, вантажопідйомність - 230 кг, довжина: 6,7 м., ширина: 2,25 м., швидкість пересування: 1,5/6 км/год, кількість 2 шт; не є навантажувачем, не призначений для перевезення людей, не є транспортним засобом або візком; виробник: Haulotte Group; країна виробництва: FR» (графа 31 з доповненнями). У графі 33 МД визначено код товарів згідно з УКТ ЗЕД 8428909000.
До митної декларації додано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) М2000040 від 09.10.2023, автотранспортну накладну №18102303 від 18.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №100 від 18.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1, 2, 3, 4, 5, 5/1, 6, 7, зовнішньоекономічний контракт №10/01-09 від 10.01.2009, договір про перевезення №0114-01 від 25.04.2016, фотографії товарів, технічну документацію, митну декларацію країни відправлення, тощо
25.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення №КТ-UA205000-0053-2023, яким товар №1-1 класифіковано за кодом УКТЗЕД 8427201900 за описом: «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: навантажувачі самохідні з електродвигуном: з висотою підіймання 1 м або більше) та наведений наступний опис товарів у графі 31 ВМД: «Візки самохідні з дизельним двигуном внутрішнього згоряння, оснащені підіймальним обладнанням, що використовуються для підйому людей на будівництві, монтажних (малярних) роботах, бувші у використанні: підйомники дизельні стрілові, самохідні, колінчастого типу, 2012 р.в. HAULOTTE HA16X заводські номери НОМЕР_1 , AD124806, робоча висота підйому: 15,45 м, вантажопідйомність - 230 кг, довжина: 6,7 м., ширина: 2,25 м., швидкість пересування: 1,5/6 км/год; повний привід 4х4 з можливістю блокування диференціалу; торгова марка «HAULOTTE», виробник: «HAULOTTE GROUP», Франція».
Також 25.10.2023 за результатами перевірки митної декларації Волинською митницею прийнято картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA205050/2023/033727 з тих причин, що прийняте рішення №КТ-UA205000-0053-2023.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 24 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Перевірка правильності класифікації згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності є одним з етапів митного контролю.
Статтею 67 Митного кодексу України передбачено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Частинами 1-5 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Відтак, здійснивши аналіз вищенаведених норм суд першої інстанції вірно зазначив, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Слід зазначити, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 жовтня 2022 року №2697-ІХ «Про Митний тариф України» (надалі Закон №2697-ІХ), з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.
Товарна номенклатура Митного тарифу України складається з трьох складових частин - Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів та груп та безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис угруповань TH (розділ, група - два знаки, позиція - чотири знаки, підпозиція - шість знаків, категорія - вісім знаків, підкатегорія -десять знаків) та їх цифрове позначення - код товарів.
Згідно з пунктами 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, категоріях і підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.
З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД запроваджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543 (далі - Пояснення №543). Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ) та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами опрацювання достовірної документації про товар.
Слід зазначити, що порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397 (далі - Порядок № 650), відповідно до п. 5 розділу ІІІ якого у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог ст. 69 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД. При цьому виконуються процедури відповідно до пунктів 6, 7, 8 цього розділу.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації)
При розгляді судами справ щодо оскарження рішень митних органів, пов'язаних із класифікацією товарів згідно з УКТ ЗЕД, встановленню підлягають, зокрема, правильність визначення митним органом характеристик заявленого до митного оформлення товару та правильність застосування ним Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД.
Окрім того, що термін класифікація товару для цілей розділу IV Митного кодексу України міститься в п. 3 Порядку № 650 розуміється як: визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України Про митний тариф України, з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання ст. 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.
Як передбачено п. 3 розділу І Порядку № 650, контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу III Порядку №650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу. Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками. Контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності: відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а) та б) абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару. При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару. У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення.
Як вірно встановив суд першої інстанції, що імпортований позивачем товар було задекларовано за кодом УКТ ЗЕД 8428909000 (Iншi машини та пристрої для пiдiймання, перемiщення, навантажування або розвантажування (наприклад, лiфти, ескалатори, конвеєри, канатнi дороги): iнше обладнання), а рішенням Волинської митниці від 25.10.2023 №КТ-UA205000-0053-2023 визначено код товару 8427201900 (Автонавантажувачi з вилковим захватом; iншi навантажувачi та вiзки, оснащенi пiдiймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням: iншi навантажувачi та вiзки самохiднi: з висотою пiдiймання 1 м або бiльше: інші).
Відповідно до Пояснень до УКТ ЗЕД «Розділ ХVІ. Група 84» у товарну позицію 8427 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням», крім портальних навантажувачів і заводських візків, оснащених підіймальним краном (внутрішньозаводських автонавантажувачів, оснащених кранами) товарної позиції 8426, включаються внутрішньозаводські автонавантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням.
Внутрішньозаводські автонавантажувачі цієї товарної позиції включають, наприклад:
(А) Автонавантажувачі з вилковим захватом та інші підіймальні навантажувачі або штабелювальні навантажувачі:
(1) Автонавантажувачі з вилковим захватом з механічним приводом, які іноді бувають великих розмірів, підіймають вантаж на підіймальній каретці, що переміщається по вертикальній щоглі. Підіймальний механізм зазвичай розташовується перед водієм. Механізм призначений для підтримування вантажу під час руху і підіймання вантажу з метою його укладання або навантаження на транспортний засіб.
У цю групу також входять автонавантажувачі з бічним захватом, які призначені для навантаження і розвантаження довгомірних вантажів (балки, дошки, труби, контейнери і т.п.). Вони зазвичай оснащені платформою для утримання вантажу під час його перевезення на короткі відстані.
Підіймальний пристрій вищевказаних автонавантажувачів зазвичай приводиться в дію силовим блоком транспортного засобу і, як правило, передбачає оснащення різним спеціальним начіпним обладнанням (вилкові захвати, укосини, ковші, грейфери (захвати) і т.п.) відповідно до виду вантажу, що підлягає навантаженню.
(2) Інші штабелювальні пристрої, зазвичай встановлювані на навантажувачі, оснащуються платформами або вилками, які можуть підійматися та опускатися уздовж вертикальних опор за допомогою ручних лебідок або лебідок з приводом від двигуна чи рейкової системи. Вони використовуються для укладання мішків, ящиків, бочок і т.п.
Деякі типи штабелювальних машин, які працюють за тим же принципом, що й елеватори, включаються до товарної позиції 8428.
(B) Інші навантажувачі (візки), оснащені підіймальним або вантажно-розвантажувальним обладнанням.
До цієї групи входять:
1) Візки з механічними підіймальними платформами для технічного обслуговування електричних проводів, суспільних освітлювальних систем і т.п. (див. пояснення до товарної позиції 8426 щодо підіймальних платформ цього типу, установлених на вантажних автомобілях);
2) Інші візки, оснащені підіймальним або вантажно-розвантажувальним обладнанням, включаючи спеціально призначені для використання в деяких галузях промисловості (наприклад, у текстильній чи керамічної, молочний і т.п.).
Натомість до товарної позиції 8428 «Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантажування або розвантажування (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги)», крім підіймальних та вантажо-розвантажувальних механізмів товарних позицій 8425-8427, включається широкий ряд машин для механічного переміщення матеріалів, товарів і т.п. (підіймання, переміщення по конвеєру, навантаження, розвантаження і т.п.). Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть якщо спеціально призначені для застосування в будь-якій окремій галузі промисловості: у сільському господарстві, металургії і т.п.
До цієї товарної позиції входять підіймальні або вантажно-розвантажувальні (транспортувальні) машини, що зазвичай використовують системи шківів, лебідок чи домкратів, в яких велику питому вагу становлять статичні сталеві конструкції і т.п. Ці статичні елементи конструкцій (наприклад, пілони, спеціально призначені для канатних доріг, і т.п.) включаються до цієї товарної позиції, коли вони постачаються як частини більш-менш укомплектованої вантажно-розвантажувальної (транспортувальної) машини.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до контракту від 10.01.2009 №10/01-09 купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ «Пекканіска» (покупець) та компанією Pekkaniska Оу (Фінлядія) (продавець), його предметом є знаряддя для будівельних робіт та запчастин.
За змістом інвойсу від 10.10.2023 №2000042 сторони на умовах контракту погодили поставку площадок для підіймання людей та введення малярних і будівельних робіт типів Haulotte НА16Х.
Враховуючи викладене, визначення відповідачем коду товару позивача за кодом 8427201900 УКТ ЗЕД не узгоджується з Поясненнями до УКТ ЗЕД, затвердженими наказом Державної митної служби від 14.07.2020 №256.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 69 МК України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
В свою чергу, відповідно до п. 9 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів №650, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).
Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі: виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень.
Колегія суддів вказує, що апелянтом прийнято оскаржуване рішення без залучення експертної установи, чи звернення до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення № КТ-UA205000-0053-2023 від 25.10.2023 прийняте необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин у справі.
Стосовно понесених позивачем витрат зокрема на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги 24.04.2024 №209-1-010120 є сума 3000 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з перекладом документів в сумі 1000 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.
Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.
Переклад документів замовлений позивачем до подання позовної заяви та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (К/9901/6449/20).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 120/5506/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар