Справа № 128/3726/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бондаренко О.І.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
13 лютого 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП в Житомирській області України, за участю третьої особи Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону 1 полку УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Яременко Богдана Олександровича про скасування постанови серії ЕНА № 2811169 від 12.08.2024 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП (в порядку ст. 286 КАС),
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Департаменту патрульної поліції УПП в Житомирській області України, за участю третьої особи Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону 1 полку УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Яременко Богдана Олександровича про скасування постанови серії ЕНА № 2811169 від 12.08.2024 про притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону 1 полку УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Яременко Богдана Олександровича про скасування постанови серії ЕНА№ 2811169від 12.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрито.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.
Сторони в судове засідання не з"явились.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови серії ЕНА № 2811169, 12 серпня 2024 року о 06 год. 39 хв. 54 сек. на А/Д Р 18 7 км, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 124 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM ТС000632, Motorola vb400-475823, чим порушив пункт 12.4. ПДР України. Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху, передбаченого знаками 3.29, 3.31, 30.3 за частиною 4 статті 122 КУпАП та накладено штраф в сумі 1700 грн.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що обставини, вказані у спірній постанові, не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам події. Позивач стверджує, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, інспектором порушено порядок розгляду справи та не з'ясовано усі обставини справи, а тому просив її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що позивач порушив вимоги ПДР України.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст. 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті, чим порушив вимоги п. 12.4 «Правил дорожнього руху».
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено судом першої інстанції, достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, відповідачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції, не надано.
Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM ТС000632, Motorola vb400-475823. Відомості про вказаний вимірювальний засіб, внесені до оскаржуваної постанови.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Разом з тим, в порушення вимог статті 245 КУпАП, інспектор поліції Яременко Б.О. не дослідив наявні докази, а саме: особисті пояснення ОСОБА_1 , не проаналізував належним чином відеозапис лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM ТС000632, Motorola vb400-475823. А сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Однак, з оглянутого судом відеозапису, не вбачається процедури розгляду поліцейським факту виявленого правопорушення щодо позивача. Також на даному відеозаписі відсутні відомості щодо роз'яснення позивачу як особі, що притягується до адміністративної відповідальності, прав передбачених ст.268 КУпАП, в тому числі права на захист.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівником поліції поверхнево проведено розгляд справи, зокрема не встановлено дійсних обставин справи та не роз'яснено належним чином позивачу права.
Варто зазначити, що принцип презумпції невинуватості полягає у тому, що саме поліцейський має довести скоєння адміністративного правопорушення. Водій не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі дії працівників поліції мають відповідати вимогам законодавства, так як докази, отримані незаконним шляхом, не мають юридичної сили.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано об'єктивних і беззаперечних доказів, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Щодо інших доводів скаржника, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.