Справа № 275/1136/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Миколайчук П.В.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
13 лютого 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до Брусилівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №253519 від 16.08.2024, якою накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за неввімкнення покажчика повороту при зміні напрямку руху при керуванні автомобілем, а також в зв'язку з відсутністю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в порушення п.9.2-Б та п. 2.1-б в ПДР.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №253519 від 16.08.2024 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі в цій частині - закрито.
Змінено захід адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 510 гривень, накладений на ОСОБА_1 постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №253519 від 16.08.2024, на адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 гривень.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу позивача без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Сторони в судове засідання не з"явились.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.08.2024 інспектором СРПП ВПД №1 ЖРУП ГУНП було винесено постанову серії ББА №253519 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 16.08.2024 о 23.13 год. в смт. Брусилів по вул. 8 Березня керував транспортним засобом Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_1 , та під час зміни напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту, а також не мав при собі та не пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 9.2.б, 2.1 б ПДР України.
Протокол про адміністративне правопорушення не складався, з додатків вказано матеріали відеозапису, підпис особи, відносно якої складено протокол відсутній.
Звернувшись до суду з даним позовом позивач зазначив, що обставини, вказані у спірній постанові, не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам події. Позивач стверджує, що правопорушення не вчиняв, жодних доказів протилежного не встановлено. Просив вказану постанову від 16.08.2024 № ББА №253519 скасувати.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, шляхом надання належних та допустимих доказів, не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 16 серпня 2024 року, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Водночас, судом досліджено відеозапис, де чітко відображено вимогу поліцейського пред'явити документи на авто, на що позивач відмовився, заперечуючи факт керування ним. В свою чергу, з відеозапису реєстратора вбачається рух авто, його зупинку, вимкнення двигуна й освітлення та вихід ОСОБА_1 з водійського сидіння. Тобто судом встановлено факт керування ним автомобілем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. (пунктом 2.4 ПДР України).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби уразі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, на дослідженому відеозаписі чітко відображено вимогу поліцейського пред'явити документи на авто, на що позивач відмовився, заперечуючи факт керування ним. В свою чергу, з відеозапису реєстратора вбачається рух авто, його зупинку, вимкнення двигуна й освітлення та вихід позивача з водійського сидіння, тобто судом встановлено факт керування ним автомобілем.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів приймає їх до уваги, як такі, що є належним та допустимим згідно вимог ст.ст. 73,74 КАС України та свідчать про наявність у діях особи, яка керувала даним транспортним засобом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовано наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому суд вірно змінив застосований на підставі ст. 36 КУпАП захід стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн на стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Щодо інших доводів скаржника, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.