Справа № 580/438/23 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
13 лютого 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року,
ПАТ "Черкасиобленерго" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2022 № 0052900403.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.10.2022 №0052900403.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказано, що позивачем всупереч п.п. 201.10 ст. 201 ПК України несвоєчасно зареєстровано податкові накладні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2022 року державний інспектор відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Черкаській області Тетяна Кузьменко провела камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість від 21.03.2022 №9042839340 за лютий 2022 року, поданої публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго", склала і підписала за результатами цієї перевірки акт камеральної перевірки від 20.09.2022 №4128/23-00-04-03-04/22800735, згідно з яким при перевірці показників ІІ "Податковий кредит" податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2022 року встановлено, що публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" включило до складу податкового кредиту податкові накладні своїх контрагентів: ПП "АВІТЕХ" від 07.02.2022 №2 на суму ПДВ 367,20 грн.; ТОВ "УМТК ТРЕЙД" від 16.02.2022 №31 на суму ПДВ 98333,33 грн., разом на загальну суму ПДВ 98700,53 грн., які (податкові накладні) були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну їх реєстрації, а саме 15.07.2022, попри те, що згідно із Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" граничним строком реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є 14.07.2022. Отже публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго", включивши до податкового кредиту лютому 2022 року суму податку на додану вартість в розмірі 98700,53 грн. на підставі перелічених вище податкових накладних, зареєстрованих з порушенням строку їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушило вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно зменшило на вказану суму позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вказаний звітний (податковий) період.
На підставі акта камеральної перевірки від 20.09.2022 № 4128/23-00-04-03-04/22800735 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення рішення від 24.10.2022 № 0052900403, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 108571,10 грн. за рахунок збільшення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за лютий 2022 року на 98701,00 грн. і застосування до позивача передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафу в сумі 9870,10 грн.
Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням рішенням, подав на нього скаргу від 02.11.2022 №9152/09-03 до Державної податкової служби України.
19 грудня 2022 року Державна податкова служба України прийняла рішення №16938/6/99-00-06-01-05-06, яким спірне податкове повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу позивача від 02.11.2022 №9152/09-03 без задоволення.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що у відповідача не було підстав для збільшення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за лютий 2022 року на 98701,00 грн і застосування до позивача передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафу в сумі 9870,10 грн.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом вказаних приписів право на віднесення ПДВ до податкового кредиту виникає лише у разі реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністративного податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану № 2260-ІХ від 12.05.2022 до пункту 69.1 статті 69 розділу ХХ Податкового кодексу України були внесені зміни.
Так, вказаним Законом у розділі ХХ Перехідні положення абзац 3 підпункту 69.1 статті 69 Податкового кодексу викладено в такій редакції:
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. .
Таким чином, вказана норма передбачає можливість реєстрації платником податків у строк до 15 липня 2022 року податкових накладних, складених в період з 1 лютого по 31 травня 2022 року.
Суд зазначає, що ключовою обставиною щодо якої фактично виник спір є своєчасність реєстрації ПН, отриманих позивачем від контрагентів-постачальників - ПП "АВІТЕХ" від 07.02.2022 та ТОВ "УМТК ТРЕЙД" від 16.02.2022, які включено ним до податкового кредиту, так як позивач вважає, що вищенаведеними контрагентами-постачальниками зареєстровано ПН в межах граничного строку, що дає позивачу право на формування податкового кредиту у звітних (податкових) періодах. Натомість відповідач стверджує, що останні зареєстровані поза цим строком ПН є такими, що зареєстровані несвоєчасно, у зв'язку із чим право позивача на формування кредиту у звітних періодах втрачається.
За правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.05.2021 у справі № 820/6160/16, дата закінчення поєднана з прийменником до, у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін dies a quo означає день, з якого починається відлік строку, а термін dies ad quem означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Таким чином, з урахуванням вказаних висновків, кінцевою датою реєстрації податкових накладних, складених в період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, є 15 липня 2022 року включно.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (справа Щокін проти України) вказано на необхідності забезпечення гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У пункті 57 вказаного рішення роз'яснено: у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004 №22-рп/2004).
У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 викладено висновок із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
У підпункті 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 ПК України зафіксовано презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідно до якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу
Належне застосування вказаного принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.
Застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) у податковому законодавстві покликано, крім іншого, не допустити однобічного тлумачення відповідного законодавства на користь контролюючого органу, одночасно надаючи захист ключовим правам платників податків.
Тобто, належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.
Так, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19 зроблено висновок про те, що за правилами Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Сєрков проти України. Заява №39766/05, пункт 43).
Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати сумніви інакше як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов'язку.
Натомість, недоведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку державного органу порушення, не було переконливо доведено перед судом.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що реєстрація 15.07.2022 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулася до закінчення, встановленого абзацом третім підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ граничного терміну їх реєстрації задля включення їх позивачем до податкового кредиту лютого 2022 року.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідачем під час апеляційного розгляду справи не спростовано висновки суду першої інстанції, обмежившись лише констатацією попередніх доводів.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В.В. Кузьменко
Судді: О.В. Карпушова
І.О. Грибан