Справа № 752/10000/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур Ю.Ю.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Сорочка Є.О.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Козачок Анатолій Васильович, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Козачок Анатолія Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.05.2020 рухаючись на автомобілі Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , близько 10 год. 40 хв. на дорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне позивач був зупинений інспектором поліції Козачком А.В. за начебто порушення швидкісного режиму на 29 км/год зафіксованого не в автоматичному режимі. Лейтенантом поліції Козачком Анатолієм Васильовичем на місці, було розпочато розгляд адміністративної справи за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (порушення п. 12.4. ПДР України). На місці позивачем було надано письмові пояснення та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю скористатися правовою допомогою. Відповідач задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та вручив позивачу повідомлення, про призначення розгляду о 19 год. 30 хв. 13.05.2020 у м. Рівне. Позивач зауважив, що в письмових поясненнях ним було вказано, що він проживає в м. Києві та автомобіль також зареєстрований у м. Києві, на що інспектор відповів, що «адмінпрактика» розбереться. 12.05.2020 позивачем було направлено на електронну пошту УПП в Рівненській області клопотання для відповідача. У вказаному клопотанні ОСОБА_1 просив передати матеріали справи для продовження розгляду до УПП у м. Києві. Однак, не отримавши від відповідача жодного повідомлення про розгляд вказаного клопотання, вже 16.05.2020 засобами поштового зв'язку позивач отримав копію постанови від 13.05.2020 серії ДП18 № 546443. У постанові відповідач стверджує, що ОСОБА_1 порушено п. 12.4. ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. З постановою від 13.05.2020 серії ДП18 № 546443 позивач не погоджуюсь так як вважає, що постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав та всупереч обставинам справи. Відповідачем не розглянуто клопотання, що є порушенням порядку розгляду адміністративної справи. Відповідач розглянув справу без присутності позивача, чим порушив право скористатися правовою допомого та надати обгрунтовані пояснення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.02.2025.
У судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, будучи повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.05.2020 відносно Фурмана Романа Валерійовича інспектором взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Козачок Антоном Васильовичем винесено постанову серії ДП18 № 546443 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн.
Як вбачається із вказаної постанови, ОСОБА_1 рухаючись в с. Обарів, Рівненської області по 154 км А/Д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 29 км/год, а саме в населеному пункті с. Обарів рухався зі швидкістю 79 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20.
Позивач вважаючи, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:
- адміністративний позов не містить належного обґрунтування того, що позивач не допускав порушення ПДР України, а навпаки порушення, яке оскаржує позивач зафіксовано технічним засобом;
- при цьому, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом;
- зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 546443 від 13.05.2020 винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт наголошує на поверхневому розгляді позову в суді першої інстанції, позаяк, були безпідставно не враховані його доводи про відсутність порушень ПДР з його боку та порушення процедури розгляду матеріалів через ігнорування інспектором заявленого ним клопотання;
- крім того, судом першої інстанції було грубо порушено строки розгляду позовної заяви;
- суд посилався на постанову від 13.05.2020 серії ДП18 № 546443 як на доказ, проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися, як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові;
- на відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 № 000762, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46. В тому числі, не надано відповідачем доказів про місце встановлення знаків 5.45, 5.46 в населеному пункті «Обарів», а відтак не можливо встановити на якому відрізку автодороги Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне розпочинається та на якому відрізку закінчується його дія і чи дійсно перевищення швидкості мною мало місце у межах зони дії дорожнього знаку 5.45;
- із відео лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС001158 неможливо встановити чи рухався позивач у межах населеного пункту чи ні (стверджує, що ще не був в населеному пункті).
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків.
Пунктом 12.4 ПДР України, встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, судом було досліджено, що відносно ОСОБА_1 інспектором взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Козачок Антоном Васильовичем винесено постанову серії ДП18 №546443 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн. Як вбачається із вказаної постанови, ОСОБА_1 рухаючись в с. Обарів, Рівненської області по 154 км А/Д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 29 км/год, а саме в населеному пункті с. Обарів рухався зі швидкістю 79 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 222 КУпАП, надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч.ч. 1-3 ст. 122 КУпАП працівниками Органів Національної поліції.
Зі змісту статті 276 КУпАП, вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Перевищення швидкості ОСОБА_1 підтверджується фотознімками та відеозаписом, здійсненим сертифікованим приладом лазерним вимірювачем TRUCAM LTI 20/20 № ТС001158.
На фото та відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 09.05.2020 о 20 год. 29 хв., керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , проїжджав в с. Обарів, Рівненського району Рівненської області зі швидкістю 79 км/год, при цьому дозволена максимальна швидкість 50 км/год. Таким чином, перевищення швидкості становить 29 км/год.
Зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 546443 від 13.05.2020 винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Натомість, позивачем на підвтердження того, шо він керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався не перевищуючи встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті не надано суду жодних доказів. Всупереч ст. 77 КАС України, позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, докази, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було, клопотання про їх витребування не заявлено.
Апелянт вказує про те, що на місці позивачем було надано письмові пояснення та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю скористатися правовою допомогою, а відповідач задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та вручив позивачу повідомлення, про призначення розгляду о 19 год. 30 хв. 13.05.2020 у м. Рівне, проте позивач зауважив, він проживає в м. Києві та автомобіль також зареєстрований у м. Києві, на що інспектор відповів, що «адмінпрактика» розбереться, а 12.05.2020 позивачем було направлено на електронну пошту УПП в Рівненській області клопотання для відповідача. У вказаному клопотанні ОСОБА_1 просив передати матеріали справи для продовження розгляду до УПП у м. Києві. Однак, не отримавши від відповідача жодного повідомлення про розгляд вказаного клопотання, вже 16.05.2020 засобами поштового зв'язку позивач отримав копію постанови від 13.05.2020 серії ДП18 № 546443. Колегія суддів у контексті наведеного, зазначає про те, що інспектором було задоволено клопотання та відкладено розгляд справи задля забезпечення прав позивача, однак, подальше заявлення клопотання про передачу матеріалів справи для продовження розгляду до УПП у м. Києві, не свідчить про порушення прав позивача, а також, не стосується предмету спору, позаяк, дії/бездіяльність органу поліції не оскаржується.
Щодо доводів апелянта про те, що на відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 № 000762, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, в тому числі, не надано відповідачем доказів про місце встановлення знаків 5.45, 5.46 в населеному пункті «Обарів», а відтак не можливо встановити на якому відрізку автодороги Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне розпочинається та на якому відрізку закінчується його дія і чи дійсно перевищення швидкості мною мало місце у межах зони дії дорожнього знаку 5.45, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів на підтвердження тих обставин, які він заперечує, при цьому, вимогами КУпАП не передбачено обов'язку зазначати про вказану інформацію в постанові та при фото/відеофіксації.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що доводи позовної заяви не містить належного обґрунтування (спростування) того, що позивач не допускав порушення ПДР України, а навпаки порушення, яке оскаржує позивач зафіксовано технічним засобом, який додано відповідачем, який був досліджений під час розгляду спору судом першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що з наданих не підтверджується що він порушував правила ПДР, на переконання колегії суддів, є суб'єктивними та не підтверджуються фактично.
Матеріали щодо повірки та відповідності стандартам засобу, яким проводилась фіксація швидкості транспортного засобу позивача, надані відповідачем до справи.
Таким чином, факт порушення правил ПДР, за які позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, не спростовано позивачем, натомість відповідач під час судового розгляду довів законність оскаржуваної постанови (зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення).
Звертаючись до суду, позивач, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, також посилався на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вказує на те, що під час розгляду даної справи, не було встановлено порушень/обмежень прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги.
Колегія суддів вважає правильним зазначення судом першої інстанції про те, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а колегією суддів таких обставин не встановлено.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, позаяк, ухвалою суду від 10.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), переходу до загального провадження чи спрощеного з викликом сторін у судове засідання судом не здійснювалось, а відкладення розгляду справи на 29.03.2024 не передбачало виклику сторін.
Водночас, щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено строки розгляду справи, зокрема, провадження у справі було відкрито 10.06.2020, а рішення прийнято лише 08.11.2024, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, адже для вирішення справ за ст. 286 КАС України, передбачено строк розгляду 10 днів. Однак, вказане порушення строку розгляду справи, згідно приписів КАС України, не є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 272, 250, 286, 315, 316 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
Є.О. Сорочко