Справа № 761/39748/24 Суддя (судді) першої інстанції: Романишена І.П.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника позивача - Козлова П.Б.,
представника відповідача - Заселян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.09.2024 за частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка винесена відносно громадянина ОСОБА_1 за актом фактичної перевірки ТОВ «Базис Кейс» № 101772/26/15/07/45383999.
Звернення до суду мотивовано тим, що розмір застосованого штрафу не відповідає діям, які кваліфіковані заступником начальника Головного управління ДПС у місті Києві в оскаржуваній постанові; у Акті фактичної перевірки № № 101772/26/15/07/45383999 від 05.09.2024 не відображено повторність правопорушення; відсутні дані щодо притягнення протягом року до адміністративної відповідальності працівників, або керівника ТОВ «Базис Кейс», за порушення Порядку проведення розрахунків із покупцями, вимог пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків до наставання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги). Крім того, відомості про те, що порушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року відсутні у протоколі №4168 від 18.08.2024. Таким чином, позивач вважає, що кваліфікація дій у оскаржуваній постанові за частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення проведена безпідставно та необґрунтовано.
Позивач також зазначає, що підтвердженням факту виконання вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків до яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані ними товари і надані послуги)» є заява про приєднання до Договору еквайрингу AT «Ощадбанк» № 9583732-240409-113630 від 14.06.2024, за якою вбачається, що TOB «Базис Кейс» встановило та використовує платіжний термінал для забезпечення безготівкового розрахунку із споживачами за придбаний товар.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано факт порушення ним вимог законодавства, а відповідачем доведено правомірність складання спірної постанови.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Так, апелянт зазначає, що з метою неухильного виконання вимог законодавства в частині забезпечення можливості безготівкової оплати, на всіх без виключення об'єктах торгівлі розміщений QR-code для переходу на безготівкову оплату, наявні реквізити поточного рахунку для прямої оплати з рахунку покупця на рахунок товариства, а також використовуються сучасні програмні продукти на смартфонах і планшетах для безконтактної оплати з банківських карток; жодним з нормативно - правових актів або спеціальним чи загальним законодавством не визначено необхідність ініціювання платіжної операції саме через PoS-terminal (розрахункові банківські термінали); вибір платіжного інструменту для безготівкової оплати покладається на Торгівця і може бути визначений самостійно, зокрема з урахуванням стану електропостачання та інших зовнішніх умов діяльності.
10 лютого 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
10 лютого 2025 року представником позивача подано письмові пояснення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу №4168 від 18.08.2024 керівником ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 вчинено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не забезпечено перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги); платіжний термінал відсутній, чим порушено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)», що зафіксовано актом, бланк № 009812; дата, час і місце вчинення порушення 05.09.2024 о 13.48 год. в кіоску за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 106.
Відповідно до постанови від 27.09.2024 складеної заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В., розглянувши протокол від 18.08.2024 №4168 та акт фактичної перевірки, встановлено, що керівник ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 допустив порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)».
Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн за порушення частини 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265).
Згідно зі статтею 2 Закону №265 визначено, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 1 статті 3 Закону № 265 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
З наведеного вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (послуг), зобов'язані проводити такі операції із застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.
Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону № 265 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Базис Кейс» вказано 47.11. - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Таким чином, вищенаведеними нормами Закону № 265 для підакцизної групи товарів, зокрема тютюнових виробів, встановлено особливий режим програмування, який вимагає зазначення в розрахункових документах, які супроводжують продаж таких товарів, саме найменування конкретної одиниці підакцизного товару, з обов'язковим відображенням в таких документах (чеках), окрім найменування, їх код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціну та облік їх кількості.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (далі - Положення № 148, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 47 Положення №148 перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (далі - контролюючий орган) відповідно до його компетенції.
Керівники суб'єктів господарювання несуть відповідальність за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
Контролюючий орган в разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою застосовує до порушників штрафні санкції згідно з законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 №894 (далі Постанова № 894) встановлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:
1) з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
2) з 1 січня 2024 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
3) з 1 січня 2025 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
4) з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу №4168 від 18.08.2024 керівником ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 вчинено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не забезпечено перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги); платіжний термінал відсутній, чим порушено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)», що зафіксовано актом, бланк № 009812. Дата, час і місце вчинення порушення: 05.09.2024 о 13.48 год. в кіоску за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 106.
Таким чином, перевіркою встановлено наступний факт - відсутність платіжного терміналу в кіоску за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 106.
Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі стверджує, що ТОВ «БАЗИС КЕЙС» не було здійснено порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022, оскільки ТОВ «БАЗИС КЕЙС» до банківської установи АТ «Ощадбанк» було подано заяву про приєднання до Договору еквайрингу від 14.06.2024 №9583732-240409-113630, за якою вбачається, що ТОВ «БАЗИС КЕЙС» встановило та використовує платіжний термінал для забезпечення безготівкового розрахунку із споживачами за придбаний товар.
З цього приводу суд першої інстанції прийшов до висновку, який апеляційний суд вважає правильним, що у переліку торгових точок, які містяться у вказаній заяві, торгова точка за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 106, де посадовими особами відповідача здійснювалась перевірка та виявлено порушення порядку проведення розрахунків, відсутня (а.с.17-18).
Отже, надана позивачем заява не стосується торгової точки, на якій була проведена перевірка та було виявлено порушення, тому не може бути прийнятою в якості доказу по справі.
Також не заслуговують на увагу твердження позивача про виконання вимог законодавства в частині забезпечення можливості безготівкової оплати на всіх об'єктах торгівлі шляхом розміщення QR-коду для переходу на безготівкову оплату з огляду на обмежене коло застосування такого розрахунку.
Так, відповідно до пункту 28 статті 38 Закону України «Про Платіжні послуги» торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги). У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.
За приписами пункту 29 статті 38 Закону України «Про Платіжні послуги» торговцям забороняється у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем.
Згідно з пп. 4 пункту 5 розділу I Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління НБУ від 28.05.2020 №68код - матричний код (двовимірний штрихкод), який містить інформацію щодо отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрихкоду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.
Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку, спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні) (пункт 18 розділу V Правил).
Поряд з цим, судом враховано відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують наявність у позивача діючого QR-коду для переходу на безготівкову оплату.
Надаючи оцінку посиланням апелянта на наказ «Про забезпечення виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29 липня 2022 року» від 02 квітня 2024 року № 4-од з Додатком № 1 (а.с.20-21), колегія суддів зауважує, що в Додатку № 1 до даного наказу від 02 квітня 2024 року № 4-од відсутня адреса торгової точки, на якій була проведена перевірка та було виявлено порушення - м. Київ, просп. Перемоги, 106.
Таким чином, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази використання пристроїв, які дозволяють ТОВ «Базис Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 106.
Твердження позивача щодо недоведеності правомірності застосування частини 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення спростовуються долученою до матеріалів справи постановою від 24.04.2024 та протоколом про адміністративне правопорушення №1606 від 17.04.2024 (а.с.75-80).
Так, порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в податкових органах, а також процедуру складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляду справ про адміністративні правопорушення податковими органами, ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення, а також забезпечення належного розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення встановлено Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року № 566, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року за № 1046/29176 (далі - Інструкція № 566).
За змістом абзацу 2 пункту 5 Інструкції № 566 встановлено, що у разі ненадання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, документів для складання протоколу використовуються відомості про таку особу, наявні у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Відповідно до пункту 12 Інструкції № 566 визначено, що у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в податковому органі.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол №4168 від 18.08.2024 складено за адресою податкового органу - м. Київ, вулиця Смілянська, 6.
Таким чином, колегія суддів не вбачає помилковості у врахуванні інформації про повторне вчинення позивачем адміністративного правопорушення за статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позаяк такі обставини були відомі відповідачу під час винесення оскаржуваної постанови з відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
В контексті доводів апелянта про те, що директор ТОВ «Базис Кейс» виконує адміністративні функції і не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, колегія суддів зауважує наступне.
Положеннями статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, наведеними вище положеннями статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу саме на посадову особу юридичної особи.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - Єдиний державний реєстр) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Як вбачається з оскаржуваної постанови та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Кейс», код ЄДРПОУ 45383999.
Таким чином, відомості, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достовірними відомостями, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 як керівника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Кейс», код ЄДРПОУ 45383999.
Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він не є посадовою особою, відповідальною за проведення розрахунків в кіоску за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 106.
При цьому, долучені представником позивача Козловим П.Б. до матеріалів справи докази про укладення гіг-контрактів з працівниками, посадові інструкції, організаційна структура та Наказ №20 від 10.02.2025, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в силу приписів частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Зі змісту письмових пояснень представника позивача Козлова П.Б. від 10.02.2025 відповідних поважних причин не встановлено.
В частині тверджень позивача щодо відсутності у ГУ ДПС у місті Києві законних повноважень для проведення безготівкових закупок під час фактичних перевірок, колегія суддів враховує приписи пункту 20.1.10 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Таким чином, колегія суддів висновує, що відповідачем проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 106, де здійснює діяльність ТОВ «Базис Кейс» (код ЄДРПОУ 45383999) в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідачем доведено правомірність складання спірної постанови.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а всі викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з частиною 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан