Справа № 320/11317/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника позивача - Пухлія В.В.,
представника відповідача - Молчан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державної митної служби України до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Михайлівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -
Державна митна служба України звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Михайлівни, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни щодо надіслання до органу досудового розслідування повідомлення вих. від 21.11.2023 № НОМЕР_1/18-20.1 про вчинення боржником кримінального правопорушення;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 27.11.2023 ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.09.2022 № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, яка прийнята на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 у справі № 640/17678/21, в якому боржником визначено Держмитслужбу.
Позивач наголошує, що Держмитслужба не порушувала права ОСОБА_1 не перебувала з ним у трудових відносинах; зі змісту постанови суду апеляційної інстанції у справі № 640/17678/21 не вбачається покладення на Держмитслужбу обов'язку з поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС; Київська міська митниця ДФС не є територіальним органом Держмитслужби, а є територіальним органом Державної фіскальної служби України.
Зауважує, що у виконавчому листі від 01.09.2022 № 640/17678/21, з виконання якого відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, помилково визначено боржником Держмитслужбу, що в свою чергу спричинило помилкове покладення обов'язку з виконання постанови суду апеляційної інстанції у справі № 640/17678/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС на Держмитслужбу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2022 № НОМЕР_1 не скасована і є чинною, підстав для відкладення проведення виконавчих дій, зупинення вчинення виконавчих дій не було, а тому, відповідно, підлягала виконанню у відповідності до норм чинного законодавства.
Наголошує, що станом на 27.04.2023 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання вимог виконавчого документа, а відтак рішення суду залишається не виконаним боржником без поважних підстав.
Апелянт також наголошує, що державний виконавець здійснював заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом.
Поряд з цим, апелянт вказує, що будь-яких судових рішень про виправлення помилок у виконавчому документі або визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ні на момент вчинення спірних дій державним виконавцем, ні на момент розгляду даної справи в суді, прийнято не було.
Також зазначає, що не зважаючи на незгоду позивача з відкриттям спірного виконавчого провадження та визначенням його в якості боржника, останній не звертався в суд з вимогою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження; зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є чинною та не скасованою, а Закон містить вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, серед яких незгода з відкриттям виконавчого провадження та визначенням в якості боржника відсутні, то у виконавця єдиний можливий алгоритм дій полягав у примусовому виконанні вимог виконавчого документа відповідно до норм статті 63 Закону; державний виконавець не наділений правом ставити під сумнів рішення судів, які набрали законної сили, та виконавчих документів, виданих на виконання таких рішень; жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні та позивачем у даній справі не вчинено та рішення суду не виконано.
Окремо апелянт наголошує, що на адресу відділу не надходило жодних документів, які слугували б підставою для зупинення виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону.
10 лютого 2025 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.
10 лютого 2025 року представником третьої особи подані письмові пояснення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/17678/21 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №835-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2021 по 12.07.2022 включно в розмірі 259 244,98 гривень.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 касаційну скаргу Київської митниці залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/17678/21 залишено без змін.
01.09.2022 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист в частині: «Поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС», в якому боржником вказано Державну митну службу України.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.09.2022 № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, яка прийнята на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 у справі № 640/17678/21, в якому боржником визначено Держмитслужбу.
Держмитслужба на виконання вимог державного виконавця від 26.12.2022, від 09.03.2023 повідомляла листами від 04.01.2023 № 08-1/1003/8.19/9, від 17.03.2023 № 08-1/10-03/8.19/1795, від 18.05.2023 № 08-1/12-03/5.13/3354 та від 22.08.2023 №10/10-05/6/287 про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, у зв'язку з тим, що Державна митна служба України є неналежною стороною по виконавчому провадженню.
Надалі, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження з виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 року в справі № 640/17678/21 в частині стягнення середнього заробітку на підставі виконавчого листа № 640/17678/21 від 01.09.2022 , виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, з Київської митниці ДФС на Київську митницю (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 43997555).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року з питань заміни сторони виконавчого провадження змінено в частині мотивування. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року залишено без змін.
Позиція суду мотивована тим, що зі змісту виконавчого листа від 01 вересня 2022 року вбачається, що судом першої інстанції у графі відомості про боржника зазначено: «Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України». Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача стягнуто з Київської митниці ДФС.
Отже, в даному випадку, зазначення у виконавчому листі відомостей, які не відповідають резолютивній частині рішення є помилкою суду, допущеною при його оформленні виконавчого листа, яка може бути виправлена в порядку, передбаченому статтею 374 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надалі, Держмитслужба звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою від 18.10.2022 №08-10/10-01/8.19/5979, в якій просила роз'яснити резолютивну частину даної постанови.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 заяву Державної митної служби України про роз'яснення судового рішення у справі №640/17678/21 залишено без задоволення.
В ухвалі зазначено, що «аналізуючи зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду як в мотивувальній так і резолютивній частині є чіткою та зрозумілою, оскільки в достатній мірі містять мотиви та обґрунтування.
Разом з тим, колегією суддів зазначено, що в дійсності зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду заявнику зрозумілий, однак виникли труднощі при виконанні такого, оскільки в самому виконавчому листі судом першої інстанції допущено помилку.
У зв'язку з чим, роз'яснено заявнику, що приписами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено інші механізми виправлення помилок у виконавчому листі та/або встановлення способу та порядку виконання рішення суду, натомість, роз'яснення рішення суду необхідне лише в разі його нечіткості та/або незрозумілості».
У порядку статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського окружного адміністративного суду надіслано заяву від 25.01.2023 №08-10/10-03/8.19/507, в якій Держмитслужба просить виправити помилку у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 щодо примусового виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №640/17678/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС шляхом зазначення боржником у цьому виконавчому листі Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197), виключивши з відповідної графи виконавчого листа відомості про Державну митну службу України.
Станом на час винесення оскаржуваного рішення, вказана заява позивача судом не була розглянута та відповідне рішення не прийнято.
Також, відповідно до статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України Держмитслужба звернулась до Київського окружного адміністративного суду із заявою від 05.04.2023 №08-10/10-03/8.19/2232, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 щодо примусового виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №640/17678/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС (ВП НОМЕР_2) та зупинити виконання за вказаним виконавчим документом.
Процесуальні документи по суті розгляду даної заяви в Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні.
27.04.2023 та 25.07.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень та 10200,00 гривень відповідно, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання без поважних причин боржником рішення.
07.12.2023 до Держмитслужби від головного державного виконавця Торбинської О.М. надійшло подання (повідомлення) від 21.11.2023 НОМЕР_2/18-20.1 про кримінальне правопорушення.
13.12.2023 до Держмитслужби надійшла постанова головного державного виконавця Торбинської О.М. від 27.11.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 на підставі п. 11 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону).
Не погоджуючись з такими рішеннями головного державного виконавця Торбинської О.М., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними в рамках Закону № 1404-VIII заходами виконання судового рішення, проте суд вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та без з'ясування всіх обставин, про які зазначала Державна митна служба України у своїх листах.
Суд наголосив, що Держмитслужба неодноразово повідомляла державного виконавця про вищезазначені обставини, зокрема листами від 04.01.2023 № 08-1/1003/8.19/9, від 17.03.2023 № 08-1/10-03/8.19/1795, від 18.05.2023 № 08-1/12-03/5.13/3354, від 22.08.2023 №10/10-05/6/287 та від 14.11.2023 №10-01/10-03/8.19/357, однак зазначені обставини не були прийняті до уваги державним виконавцем під час виконання виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 01.09.2022 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 640/17678/21, проте зазначені обставини мають пряму залежність для належного виконання рішення у справі №640/17678/21.
Дослідивши подані документи та матеріали, судом встановлено, що у виконавчому листі від 01.09.2022 судом першої інстанції у графі відомості про боржника зазначено: «Державна митна служба України». Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 в цій частині ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.
Отже, зміст виконавчого листа в частині зазначення найменування боржника не відповідає резолютивній частині судового рішення, що свідчить про допущення помилки під час оформлення виконавчого листа.
За таких обставин, суд вважав, що оскільки судом допущено помилку при оформленні виконавчого документу, яка полягає у його невідповідності резолютивній частині рішення суду, то причини невиконання позивачем рішення суду та вимог державного виконавця є поважними і об'єктивними, та такими, що підтверджені достатніми доказами.
Таким чином, суд виснував, що у виконавчому листі №640/17678/21 виданому Окружним адміністративним судом міста Києва 01.09.2022 року помилково визначено боржником Держмитслужбу, що в свою чергу спричинило помилкове покладення обов'язку з виконання постанови суду апеляційної інстанції у справі №640/17678/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС на Держмитслужбу, а не на Державну фіскальну службу України.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Держмитслужби, позаяк подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 21.11.2023 та постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2023 винесені в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 передчасно, без з'ясування всіх обставин (про які неодноразово повідомлявся та був обізнаний державний виконавець) та за відсутності реального виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено реальну неможливість виконання судового рішення, тому постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктом 6 частини п'ятої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно із частинами 5, 6 статті 26 Закону Закон № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами 1, 2 ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що після вжиття вказаних дій, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, та надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №127/522/17.
Відповідно до пункту 3 розділу XІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.
У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, Законом № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов'язок перевіряти виконання рішення боржником, на що також вказав Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі №200/10827/21.
У постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 Верховний Суд зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У зв'язку з цим з характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його здійснюється в межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть бути з'ясовані такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання та подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без важливих на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Державний виконавець, приймаючи рішення про надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, у тому числі і обставини, на які посилається боржник в обґрунтування неможливості виконання судового рішення у встановлений законодавством строк.
Колегією суддів встановлено, що постановою відповідача від 29.09.2022 про відкриття виконавчого провадження зобов'язано позивача (боржника) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
На виконання вимог державного виконавця від 26.12.2022, від 09.03.2023 позивач повідомляв листами від 04.01.2023 № 08-1/1003/8.19/9, від 17.03.2023 № 08-1/10-03/8.19/1795, від 18.05.2023 № 08-1/12-03/5.13/3354 та від 22.08.2023 №10/10-05/6/287 про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, у зв'язку з тим, що Державна митна служба України є неналежною стороною по виконавчому провадженню.
Також, апеляційним судом досліджено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 640/17678/21 заяву Держмитслужби про роз'яснення судового рішення залишено без задоволення. В ухвалі зазначено, що «аналізуючи зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду як в мотивувальній так і резолютивній частині є чіткою та зрозумілою, оскільки в достатній мірі містять мотиви та обґрунтування. Разом з тим, колегією суддів зазначено, що в дійсності зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду заявнику зрозумілий, однак виникли труднощі при виконанні такого, оскільки в самому виконавчому листі судом першої інстанції допущено помилку. У зв'язку з чим, роз'яснено заявнику, що приписами КАС України встановлено інші механізми виправлення помилок у виконавчому листі та/або встановлення способу та порядку виконання рішення суду, натомість, роз'яснення рішення суду необхідне лише в разі його нечіткості та/або незрозумілості».
З урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, Держмитслужбою підготовлено та направлено до Київського окружного адміністративного суду заяву від 25.01.2023 №08-10/10-03/8.19/507 про виправлення помилки у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, шляхом зазначення у цьому виконавчому листі Державну фіскальну службу України, виключивши з відомостей про боржника Державну митну службу України.
Згідно матеріалів виконавчого провадження, позивач про вказані вище обставини повідомляв державного виконавця листом Держмитслужби від 17.03.2023 №08-1/10-03/8.19/1795. Окрім того, позивач зазначав про обставини, які вказували на труднощі з виконанням рішення суду із незалежних від нього причин та просив державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідних заперечень щодо отримання листів позивача про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, апелянтом не наведено.
Матеріалами справи також підтверджено, що Держмитслужба неодноразово повідомляла державного виконавця про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, зокрема листами від 04.01.2023 № 08-1/1003/8.19/9, від 17.03.2023 № 08-1/10-03/8.19/1795, від 18.05.2023 № 08-1/12-03/5.13/3354, від 22.08.2023 №10/10-05/6/287 та від 14.11.2023 №10-01/10-03/8.19/357.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Отже, відповідні листи позивача від 04.01.2023 № 08-1/1003/8.19/9, від 17.03.2023 № 08-1/10-03/8.19/1795, від 18.05.2023 № 08-1/12-03/5.13/3354, від 22.08.2023 №10/10-05/6/287 та від 14.11.2023 №10-01/10-03/8.19/357 підлягали розгляду та вирішенню відповідачем. При цьому, вирішенню питання щодо наявності підстав для надіслання до органу досудового розслідування повідомлення від 21.11.2023 № НОМЕР_1/18-20.1 про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесення постанови від 27.11.2023 ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження, мав передувати розгляд таких листів, оскільки останні містили обґрунтування неможливості виконання боржником судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем.
Разом з тим, матеріали виконавчого провадження не містять жодних доказів розгляду листів позивача від 04.01.2023 № 08-1/1003/8.19/9, від 17.03.2023 № 08-1/10-03/8.19/1795, від 18.05.2023 № 08-1/12-03/5.13/3354, від 22.08.2023 №10/10-05/6/287 та від 14.11.2023 №10-01/10-03/8.19/357.
Поряд з цим, оскаржувана постанова від 27.11.2023 ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження також не містить оцінки обставин, на які посилається позивач в якості поважних причин невиконання рішення суду.
З урахуванням вищенаведеного у сукупності, колегія суддів визнає спроможними доводи позивача про наявність описки у виконавчому листі від 01.09.2022, зокрема невірного визначення у графі відомості про боржника «Державна митна служба України», позаяк постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 в цій частині ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що зміст виконавчого листа в частині зазначення найменування боржника не відповідає резолютивній частині судового рішення, є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів висновує, що наведені позивачем причини невиконання ним рішення суду є поважними, оскільки вони свідчать про наявність обставин, що об'єктивно унеможливлювали виконання такого рішення в обумовлений строк.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції акцентує свою увагу на тому, що недоліки у організаційній діяльності апарату Київського окружного адміністративного суду та тривалий розгляд заяви позивача від 25.01.2023 №08-10/10-03/8.19/507 про виправлення помилки у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 щодо примусового виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №640/17678/21; заяви від 05.04.2023 №08-10/10-03/8.19/2232 про визнання таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 щодо примусового виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №640/17678/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС (ВП НОМЕР_2) та зупинення виконання за вказаним виконавчим документом, не можуть слугувати підставою для надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, та як наслідок, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на наведене, апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В::
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан