Справа № 320/34363/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 104550005786 від 30 березня 2023 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі із 26 жовтня 1988 по 31 травня 1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 26 березня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили .
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, безпідставно було відмовлено в призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 26.10.1988 по 31.05.1996 року, оскільки з поміж доданих до пенсійного органу документів, відсутня довідка про відпрацьовані позивачем кількості днів за цей період.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.03.2023 № 104550005786 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі із 26.10.1988 по 31.05.1996.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.03.2023 року, із врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 12.02.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 23.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.03.2023 року № 104550005786 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців 14 днів. Також, зазначено, що до стажу роботи не зараховано періоди роботи в колгоспі з 26.10.1988 по 31.05.1996 року, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані людиноднями із встановленим мінімумом.
У подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.03.2023 № 37663/01-16 надіслано позивачу вищевказане рішення про відмову в призначенні пенсії.
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:
- працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист;
- відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в господарстві;
- з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача в колгоспі з 26.10.1988 року по 31.05.1996 року, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі із 26 жовтня 1988 по 31 травня 1996 року.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, адже:
- до стажу роботи не зараховано періоди роботи в колгоспі з 26.10.1988 по 31.05.1996, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані людиноднями із встановленим мінімумом;
- при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю;
- суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років.
Частинами 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 року - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Тож, наведеною нормою пов'язується відмова врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, саме невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
При цьому, за приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 в період з 26.10.1988 по 31.05.1996 працювала дояркою в колгоспі. У відомостях трудової книжки позивача відсутня будь-яка інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Проте, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний чи неповний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тим більше, наразі йде мова про період роботи з 1988 року по 1996 рік, з огляду на що, позивач не може вчинити інші дії, зважаючи на значний плин часу, та приймаючи до уваги те, що відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, підтверджують стаж роботи позивача в колгоспі з 26.10.1988 року по 31.05.1996 року, тому відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі із 26 жовтня 1988 по 31 травня 1996 року.
Колегія суддів наголошує на тому, що вказані у рішенні пенсійного органу підстави, за умови не доведення наявності неправдивої інформації в поданих документах, позбавляти позивача права на пенсію, адже за ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У контексті зазначення апелянтом про неможливість втручатися у дискреційні повноваження пенсійного органу, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не було здійснено відповідного втручання та виходу за межі компетенції, позаяк, було зобов'язано відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі із 26.10.1988 по 31.05.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.03.2023 року, із врахуванням висновків суду.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
Є.О. Сорочко