Справа № 620/11528/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у день звільнення відповідач не провів виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень. На виконання рішення Чернігіського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №620/4070/22 відповідач нарахував та виплатив позивачу недоплачену частину надбавки за службу в умовах режимних обмежень. З посиланням на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000 (десять тисяч) грн (сума без виключення сум відрахування на податки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції протиправно застосував критерій зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Також, до суду від представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшла апеляційна скарга, у якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що неодноразове прийняття судами рішень на користь позивача про стягнення середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України не співмірно з правами поліцейських, які продовжують проходити службу та які отримують одне грошове забезпечення.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, від 12.12.2024 та від 10.02.2025 відкрито провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від сторін відзиви на апеляційні скарги не надходили, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Національної поліції в Чернігівській області.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі № 620/4070/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з лютого 2018 року по січень 2022 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з лютого 2018 року по січень 2022 року.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/4070/22 на розрахунковий рахунок позивача 31.07.2024 зарахована сума у розмірі 40 904,87 грн, що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
Представником позивача 02.08.2024 до відповідача подано адвокатський запит, в якому останній просив нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
Відповідач листом від 13.08.2024 №21/К-69аз повідомив, що 31.07.2024 перераховано на картковий рахунок кошти по перерахунку грошового забезпечення у зв'язку з встановленням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в сумі 40 954,87 грн. Інших рішень щодо виплат середнього заробітку за період в рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №640/4070/22 не зазначено.
Позивач вважаючи, що несвоєчасний розрахунок при звільненні є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 10 000,00 грн, що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України, викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Слід зазначити про те, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України, зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Частиною другою вказаної статті, передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції досліджено, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області (по особовому складу) від 25.03.2022 №126 о/с, позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідач на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/4070/22 виплатив позивачу недоотриману надбавку за службу в умовах режимних обмежень на розрахунковий рахунок позивача 31.07.2024 у розмірі 40 904,87 грн.
Таким чином, на теперішній час, максимальний розмір середнього заробітку (грошового забезпечення), який може бути стягнутий з відповідача на користь позивача слід обчислювати таким чином: 575,30 гривень * 182 = 104 704,60 гривень, де середньоденна заробітна плата - 575,30 гривень, час затримки шість місяців, що складає 182 календарних дня.
Як свідчать матеріали справи, загальний розмір виплаченої недоплаченої частини надбавки за службу в умовах режимних обмежень на виконання рішення суду у справі №620/4070/22 складає 40 904,87 гривень.
У той же час, слід зазначити, що сума компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути співмірною з сумою, яку позивач не отримав під час звільнення.
Враховуючи принцип справедливості та співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 000,00.
Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
У даному випадку, загальний розмір виплачених коштів на виконання рішення суду склав 40 904,87 грн.
Проте, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а також наявністю судового спору щодо виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за спірний період становить саме визначена судом сума, при цьому, визначення критеріїв та розрахунку суми компенсації, є дискрецією суду, адже чітких вимог законодавство не регламентує.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що грошова сума за затримку розрахунку при звільненні, виконує саме компенсаторну функцію, та яка не є належним/фіксованим заробітком позивача.
Фактично, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи апеляційну скаргу, не погоджується із методологією обраного судом першої інстанції способу розрахунку компенсації та присудженою сумою, однак, законодавство не містить чітких вимог та формули розрахунку, тому, вказане питання лежить у площині свободи розсуду суду, однак, апелянт не посилається на норму матеріального права, яку, на його думку, порушив суд першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, принципи розумності, справедливості та пропорційності, а також те, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан в Україні, в період дії якого Збройні сили України, відповідно до Конституції України, здійснюють покладені на них завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а видатки державного бюджету насамперед спрямовуються на здійснення першочергових заходів щодо укріплення обороноздатності держави.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення у розмірі 10 000,00 грн буде співмірною компенсацію майнових втрат, які позивач поніс через несвоєчасний розрахунок при звільненні та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.
Доводи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про те, що в Чернігівському окружному адміністративному суді розглядалися аналогічні позовні заяви ОСОБА_1 у справах №620/4530/22, 620/8046/22, 620/1185/23, 620/3468/24, 620/8260/22, №620/11528/24, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки предмет спору у вказаній справі (виплата компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень) та предмет спору у вищезазначених справах є різними (виплата компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виплата компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо грошової компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки, тощо).
Колегія суддів зазначає, що згідно частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку представником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у апеляційній скарзі не зазначено жодних доводів щодо невірного обрахунку судом першої інстанції суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 10 000,00 грн. Представник відповідача обгрунтовує свої доводи тим, що подання необгрунтованих позовів, які мають на меті видатки на користь приватних осіб не сприяє посиленню обороноздатності країни.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що введення в Україні воєнного стану не є обставиною, яка повинна повністю звільняти ГУНП в Чернігівській області від відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок з позивачем при його звільненні, а тому, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянтів, викладені у скаргах, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №620/11528/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова