Справа № 580/7463/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Мєзєнцев Є.І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просив суд про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.10.2023 №0654495-2411-2308-UA71040110000054881.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області є правомірним та не підлягає скасуванню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 07 листопада 2024 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 , 14.06.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний КВЕД - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується довідкою з ЄДР від 24.07.2024.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , з 17.10.2022 належить на праві власності нежитловий об'єкт площею 3595м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 , за типом - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, за описом - корівник (А1), прибудова (а2), перехідна галерея (Б1), корівник (В1), каналізація побутова (№1), каналізація виробнича (№2), пожежний резервуар (№3), вимощення (І), РНОНМ 2648078271040 (далі також Об'єкт).
Відповідач 30.10.2023 прийняв податкове повідомлення-рішення №0654495-2411-2308-UA71040110000054881, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2022 рік, у сумі 58418,75 грн.
Відповідно до даного податкового повідомлення-рішення та розрахунку до нього, розташований за адресою АДРЕСА_1 об'єкт площею 3595 м2 визначений податковим органом за типом як «будівлі промисловості та склади».
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно пп. 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно пп. 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавцем, у кожному буквеному пункті передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт "ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена підпункту "ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналіз наведених приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов:
- власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником,
- об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Згідно положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 за №507 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
Як зазначалось судом вище, позивачу на праві приватної власності належить нежитловий об'єкт площею 3595 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за типом - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, за описом - корівник (А1), прибудова (а2), перехідна галерея (Б1), корівник (В1), каналізація побутова (№1), каналізація виробнича (№2), пожежний резервуар (№3), вимощення (І), РНОНМ 2648078271040 (далі також Об'єкт).
Згідно Висновку щодо вірності класифікації будівель та споруд від 14.11.2022, складеного експертом ФОП ОСОБА_1 , належний позивачу об'єкт, щодо якого складено спірне ППР від 30.10.2023, «відповідає коду класифікатору 127 Будівлі нежитлові інші класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства 1271.1 Будівлі для тваринництва».
Також у матеріалах справи наявна довідка з ЄДР від 24.07.2024, зі змісту якої вбачається, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Технологія виробництва сільськогосподарської продукції - це тривалий у часі процес, який вимагає наявності, використання та застосування необхідних засобів, у т.ч. нерухомого та рухомого майна, способів, послідовності виконання робіт у сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2022 позивачем зареєстровано об'єкт, щодо якого складено спірне ППР та оформлено право користування земельними ділянками площею 2,3737 га, на якій він розташований, шляхом укладення із Зорівською сільською радою договору оренди 17.02.2023 із проведенням державної реєстрації права користування цією ж датою. Отже саме після такої реєстрації об'єкта, позивач розпочав його використовувати безпосередньо за призначенням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є платником спірного податку, оскільки, нежитлове приміщення - об'єкт площею 3595 м.кв. є будівлями сільськогосподарського призначення.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для застосування до об'єкту нерухомого майна, яким володіє позивач підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи контролюючого органу щодо не проведення позивачем звірки, оскільки проведення звірки є правом платника, а не обов'язком, а також не впливає на відсутність у нього об'єкта оподаткування.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
Є.І. Мєзєнцев
(повний текст постанови складено 12.02.2025р.)