Справа № 580/6647/24 Суддя (судді) першої інстанції: Різдель О.А.
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Черкасигазінвест» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просило суд про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №3432/23-00-07-01-01.
Рішенням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ГУ ДПС у Черкаській області прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Черкасигазінвест» зареєстровано юридичною особою 01.07.1998 (код ЄДРПОУ 22801367).
Службовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача . Результати перевірки оформлені актом від 29.02.2024 №2042/23-00-07-01-01/22801367 (далі - акт перевірки).
Згідно з актом перевірки ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п 44.1, 44.2, 44.6 ст.44; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134; пп. 140.4.4 п.140.5 ст.140 розд. ІІІ Податкового кодексу України; ст.1, ст.3, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.2, пп.2.13 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.5, п.8, п.9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 №751/4044, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.6, п.17, п.18, п. 20, п.21, п.29, ст.10 ст.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п. 5.5 П(С)БО №25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 №161/4382, п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, п.3.2, н.3.10 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 240842 грн., в т.ч. за 2022 рік на суму 152039 грн., за півріччя 2023 року на суму 88803 грн., з них за 1 квартал 2023 року на суму 29738 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №3432/23-00-07-01-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 240842,00 грн. основного платежу та 24084,00 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наразі, з наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкові для врахування судом першої інстанції.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
При цьому, частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.12.2021 між ФОП ОСОБА_1 та позивачем укладено договір підряду №25/12.
За умовами договору:
«- виконавець приймає па себе зобов'язання по виконанню робіт, з використанням своїх матеріалів, за індивідуальним замовленням, наданим Замовником у вигляді інформаційних зображень на магнітних носіях (ком пакт-дисках), надісланих електронною поштою або наданих Замовником ескізів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити роботи (продукцію) в асортименті, кількості, за ціною та на загальну суму вказаних в рахунках-фактурах, актах здач і-прийняття робіт (надання послуг) наданих виконавцем;
- загальна сума по даному договору складається з суми вартості виконаних робіт, ціна яких в рахунках і актах виконаних робіт;
- виконавець зобов'язується протягом строку дії договору падати в оренду рекламну площину визначену адресною програмою Замовнику, який професійно і якісно проводити рекламну компанію для себе або своїх клієнтів на території України на узгоджених сторонами поверхнях рекламних конструкцій, а Замовник зобов'язується прийняти і вчасно у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки на мовах, визначеними даним договором;
- адресна програма є суттєвою умовою договору, містить строк і вартість розміщення, експонування та обслуговування реклами, адреси місць розташування Засобів зовнішньої реклами, узгоджується і затверджується сторонами;
- виконавець подає на затвердження замовнику ескізи, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для проведення робіт. Запуск у виробництво не затверджених замовником матеріалів не допускається. На підтвердження факту затвердження замовником ескізів, оригінал-макетів та інших матеріалів, необхідних для проведення робіт;
- виконавець бере на себе обов'язок на умовах, викладених у цьому договорі, виконати роботи, зазначені в рахунках;
- виконавець в одноденний термін з моменту завершення виконаних робіт, визначених в п. 1.1 цього договору, повинен подати замовнику на підставі акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та/або накладну;
- перевірка замовлення здійснюється на місці виконання робіт. Замовник зобов'язується підписати акт здачі-прийняття робіт (падання послуг) та/або накладну протягом трьох днів. Якщо у встановлені цим пунктом договору термін виконавець не отримує підписаний замовником акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та/або накладну, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)та/або накладна вважається підписаними, а роботи (послуги) прийнятими».
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 та позивачем підписані замовлення до договору підряду:
- від 29.12.2021 №1 «Резервування та погодження ціни за оренду рекламних площин» на суму 66000,00 грн.;
- від 29.12.2021 №2 «Розробка постеру. Друк постеру» на суму 9000,00 грн.;
- від 30.01.2022 №3 «Резервування та погодження ціни за оренду рекламних площин» на суму 71500,00 грн.;
- від 21.02.2022 №4 «Поклейка постеру і фрагментів. Друк постеру» на суму 3500,00 грн.;
- від 25.03.2022 №5 «Ремонт біг-бордів, поклейка фрагментів» на суму 3500,00 грн.;
- від 26.04.2022 №6 «Поклейка постеру і фрагментів» на суму 3500,00 грн.;
- від 27.05.2022 №7 «Ремонт біг-бордів» на суму 3500,00 грн.;
- від 06.06.2022 №8 «Ремонт біг-бордів» на суму 3500,00 грн.;
- від 30.06.2022 №9 «Резервування та погодження ціни за оренду рекламних площин» на суму 75000,00 грн.;
- від 31.08.2022 №10 «Резервування та погодження ціни за оренду рекламних площин» на суму 45000,00 грн.;
- від 02.09.2022 №11 «Поклейка постеру і фрагментів» на суму 5000,00 грн.;
- від 06.10.2022 №12 «Ремонт біг-бордів» на суму 5000,00 грн.;
- від 16.11.2022 №13 «Друк візиток» на суму 5000,00 грн.;
- від 05.12.2022 №14 «Друк паливних карток» на суму 5000,00 грн.;
- від 30.01.2023 №15 «Резервування та погодження ціни за оренду рекламних площин» на суму 50000,00 грн.
За результатами виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 та позивачем складені та підписані акти надання послуг з друкування поліграфічної продукції та розміщення реклами на біг-бордах: від 31.01.2022 №01 на суму 75000,00 грн.; від 28.02.2022 №04 на суму 75000,00 грн.; від 31.03.2022 №07 на суму 75000,00 грн.; від 30.04.2022 №10 на суму 75000,00 грн.; від 31.05.2022 №16 на суму 75000,00 грн.; від 30.06.2022 №23 на суму 75000,00 грн.; від 31.07.2022 №30 на суму 75000,00 грн.; від 31.08.2022 №37 на суму 75000,00 грн.; від 30.09.2022 №38 на суму 50000,00 грн.; від 30.10.2022 №40 на суму 50000,00 грн.; від 30.11.2022 №45 на суму 50000,00 грн.; від 31.12.2022 №58 на суму 50000,00 грн.; від 28.02.2023 №6 на суму 50000,00 грн.; від 31.03.2023 №8 на суму 50000,00 грн.
Вказані акти скріплені печатками сторін договору та підписані їх уповноваженими особами.
Отже, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач підтвердив зміну власного майнового стану та формування витрат за вищевказаним договором.
Крім того, для вирішення спору судом першої інстанції правильно враховано висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), які обов'язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
У вказаних рішеннях зазначено, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
Щодо доводів відповідача про дефектність первинних бухгалтерських документів в контексті повноти інформації щодо надання позивачу послуг, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у постанові від 29 березня 2018 року у справі №825/1391/17 відповідно до яких з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю (висновки Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №814/937/15).
Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону №996-ХІV: економічна вигода потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. За певних інших обставин документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1 матеріальних засобів та трудових ресурсів, як на підставу визнання господарських операцій безтоварними, суд вважає необґрунтованими.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
У той же час, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до договору від 04.01.2021 «Про надання в оренду рекламних конструкцій» ФОП ОСОБА_1 орендує у ТОВ «Маркетингові технології» біг-борди для розміщення реклами.
Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платників податків, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарських операцій, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 12.02.2025р.)