Справа № 620/12510/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
12 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (далі - відповідач) про:
- визнання неправомірними дій Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з 01.12.2021 та відновленні нарахування та виплати щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01 жовтня 2014 року "Про надання щорічної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг";
- зобов'язання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради виплатити заборгованість з 01.12.2021 року та відновити нарахування та виплату щомісячної адресної грошової допомоги ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01 жовтня 2014 року "Про надання щорічної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем відмовлено у відновленні нарахування та виплати щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг без зазначення жодних правових підстав.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
24 грудня 2024 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , як уповноважений представник сім'ї у складі членів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою від 22.04.2021 про призначення щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно заяви від 22.04.2021 ОСОБА_1 надав згоду на виплату нарахованої йому щомісячної адресної допомоги уповноваженому представнику сім'ї, ОСОБА_2 .
Рішенням № 10-22/150 від 21.05.2021 ОСОБА_2 зі складом сім'ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була призначена допомога переміщеним особам на проживання з 22.04.2021 по 21.10.2021.
29.11.2021 ОСОБА_2 повторно звернулась з заявою про призначення щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідачем розпорядженням від 20.10.2021 було продовжено виплату ОСОБА_2 допомоги переміщеним особам на проживання з 01.11.2021 до 31.01.2022.
Розпорядженням № 10-15/140 від 28.12.2021 було припинено виплату ОСОБА_2 допомоги з 01.12.2021.
В подальшому, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів.
Постановою Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 750/3249/23 касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів було відмовлено.
12.02.2024 позивач звернувся до начальника Чернігівської військової адміністрації з заявою, в якій просив Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради виплатити заборгованість, що утворилась з 01.12.2021 у зв'язку із встановленим фактом неправомірних дій та відновити щомісячні виплати ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України.
Листом від 11.03.2024 № Д-1115 Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради повідомив позивача, що він перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб по Деснянському району міста Чернігова з 20.04.2021, його дружина, ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 перебували на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб по місту Чернігову з 20.04.2021, були зняті з обліку у зв'язку з виїздом в інший район 29.03.2022 та з 27.01.2023 вчергове взято на облік через те, що перемістились до міста Чернігова. На виконання постанови Верховного Суду від 07.02.2024 по справі № 750/3249/23 ОСОБА_2 скасовано переплату надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 20400,00 грн. Одночасно повідомлено, що у зазначеній вище постанові відсутня вимога щодо виплати заборгованості з 01.12.2021 та відновлення щомісячної виплати ( ОСОБА_1 ), тому здійснювати певні дії немає підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що розпорядження № 10-15/140 від 28.12.2021 залишається чинним на даний час, а судом не встановлено проведення нарахувань спірної допомоги після 01.12.2021, та, як наслідок, виникнення заборгованості по її виплаті. Крім того, суду не надано доказів звернення дружини позивача, ОСОБА_2 , до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради з заявою про відновлення (продовження) виплати щомісячної адресної допомоги з 01.12.2021 в межах терміну, передбаченого абзацом третім пункту 5 Порядку № 505, який встановлює, що таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Також суд зазначив, що відповідно до положень пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців, однак суду не надано доказів особистого звернення позивача в період з 01.12.2021 до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.
Згідно з пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505), грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884 грн. на одну особу (члена сім'ї); для працездатних осіб - 442 грн. на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.
Згідно з абзацом 9 пункту 3 Порядку № 505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Згідно пункту 6 Порядку № 505 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова допомога не призначається у разі, коли:
- будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;
- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради не має заборгованості перед ОСОБА_1 , при цьому позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт такої заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням № 10-15/140 від 28 грудня 2021 року було припинено виплату ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_1 , допомоги з 01.12.2021.
Так, пунктом 12 Порядку № 505 передбачено, що виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Втім, відповідного повідомлення про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги, позивачем у місячний строк з дня прийняття розпорядженням № 10-15/140 від 28 грудня 2021 року до відповідача не подано. Матеріали справи відповідних доказів не містять.
При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем не надано доказів оскарження та скасування вказаного розпорядження № 10-15/140 від 28 грудня 2021 року в судовому порядку.
Відповідно, станом на час розгляду та вирішення спірних правовідносин таке рішення суб'єкта владних повноважень є чинним.
Наведеним, в свою чергу, спростовуються доводи апелянта про відсутність офіційного рішення щодо припинення йому виплати адресної допомоги.
В контексті посилань позивача на постанову Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 750/3249/23, апеляційний суд зауважує, що предметом судового оскарження було стягнення надміру виплачених коштів, яку розраховано відповідно до розпорядженням УПСЗН Деснянського району від 21 січня 2022 року за період з 01 червня 2021 року по 30 листопада 2021 року.
З наведеного вбачається, що правомірність прийняття Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради розпорядження № 10-15/140 від 28 грудня 2021 року про припинення виплати грошової допомоги не була предметом судового розгляду в справі № 750/3249/23, про що вірно виснував суд першої інстанції.
Поряд з цим, виплата щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг призначається з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Абзацом третім пункту 5 Порядку № 505 передбачено, що таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Так, рішенням УПСЗН Деснянського району від 21 травня 2021 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_2 на сім'ю з трьох осіб була призначена грошова допомога переміщеним на проживання із 22 квітня 2021 року по 21 жовтня 2021 року.
Розпорядженнями УПСЗН Деснянського району від 22 вересня 2021 року
та від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_2 було продовжено строк виплати допомоги переміщеним особам на проживання із 22 жовтня 2021 року по 31 жовтня
2021 року та з 01 листопада 2021 року по 31 січня 2022 року, відповідно.
В контексті вищенаведеного судом враховано, що 27 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з питання надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам лише щодо себе та своєї дитини.
Пунктом 13 Порядку № 505 передбачено, що у разі зміни уповноваженого представника сім'ї, якій було призначено грошову допомогу, така допомога виплачується іншому уповноваженому представнику сім'ї за його особистим зверненням відповідно до пункту 5 цього Порядку.
Відповідно, з матеріалів справи не вбачається доказів звернення позивача з питання виплати спірної допомоги на наступний шестимісячний строк, тобто після 31 січня 2022 року.
З наведеного у сукупності встановлено, що позивач не здійснював звернення до відповідача ні у місячний строк з дня прийняття розпорядженням № 10-15/140 від 28 грудня 2021 року, ні за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку, на який було призначено спірну виплату (до 31 січня 2022 року), ні з дати початку наступного шестимісячного строку (після 31 січня 2022 року).
При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що заява позивача від 12 лютого 2024 року не може бути розцінена як заява про призначення щомісячної адресної грошової допомоги згідно з нормами Порядку № 505, та на підставі якої у ОСОБА_1 виникло право на її виплату з 01.12.2021, оскільки Порядок № 505 втратив чинність з 22.03.2022, а заява подана з порушенням строку, визначеного пунктом 2 Порядку № 505; Порядком № 505 не було передбачено виплату щомісячної адресної допомоги за минулий період.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що після припинення виплати позивачу відповідної грошової допомоги, останній у межах строку дії Порядку № 505 (до 21.03.2022) не звертався до відповідача ні за її призначенням, ні за її поновленням.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 272, 273, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина