Справа № 580/8188/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
13 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги та визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.07.2024 № 9493/23-00-24-04-01;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.07.2024 № 9491/23-00-24-04-01;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 04.07.2024 № Ф-9496/23-00-24-04-01;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2024 № 9497/23-00-24-04-01 з нарахування штрафної санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Позов обґрунтовано тим, що податковим органом було безпідставно встановлено завищення позивачем валових витрат та заниження податку з доходів фізичних осіб, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.07.2024 №9493/23-00-24-04-01 про визначення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору в розмірі 16088,70 грн (та штрафні санкції 1608,87 грн) підлягає до скасування, як наслідок прийняті відповідачем згідно висновків про заниження позивачем чистого доходу за рахунок від'ємного значення курсових різниць вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 04.07.2024 №Ф-9496/23-00-24-04-01 в розмірі 124167,86 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2024 №9497/23-00-24-04-01 також є протиправними та підлягають скасування.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду щодо завищення позивачем собівартості придбаного товару на суму курсової різниці на суму 841644,65 грн внаслідок розбіжності понесених ним витрат при розрахунку обміну валюти являється невірним, оскільки використані ревізорами дані для обрахунку курсової різниці не відповідають дійсності.
Як вказує скаржник, придбана валюта була перерахована позивачем постачальникам в якості оплати за отриманий товар, а витрати, пов'язані із придбанням такої валюти, позивачем віднесено до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, тому позивачем було обґрунтовано та правомірно віднесено до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати, пов'язані з придбанням валюти, оскільки така придбавалась для проведення розрахунків на виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права - пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, вказане є підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що спірні рішення є правомірними, враховуючи встановлені порушення під час проведення перевірки.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.04.2024 по 15.05.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022. Результати перевірки оформлені актом від 22.05.2024 №6043/23-00-24-04- 01/2673404655.
Під час проведення вказаної перевірки було встановлено наступні порушення:
- пп. 177.4.1, пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого завижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 193064,38 грн;
- ст. 163, ст. 168, п. 161 Підрозділу 10 Інших перехідних положень підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, у результаті донараховано військового збору у сумі 16088,70 грн;
- п. 1 частини другої ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції №449, в результаті чого донараховано єдиного внеску на дохід фізичної особи-підприємця у сумі 124167,86 грн;
- пп. 176.2.б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розд. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, через подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) з недостовірними даними.
На підставі Акту перевірки від 22.05.2024 №6043/23-00-24-04-01/2673404655 контролюючим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 04.07.2024 №9491/23-00-24-04-01, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 193064,38 грн та штрафні санкції у сумі 19306,44 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 04.07.2024 №9493/23-00-24-04-01, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору від провадження господарської діяльності на 16088,70 грн та штрафні санкції у сумі 1608,87 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 04.07.2024 №Ф-9496/23-00-24-04-01 у сумі 124167,86 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2024 №9497/23-00-24-04-01 з нарахування штрафної санкції в розмірі 49667,14 грн з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2024 №9491/23-00-24-04-01, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 193064,38 грн та штрафні санкції у сумі 19306,44 грн, як наслідок, обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2024 №9493/23-00-24- 04-01, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору від провадження господарської діяльності на 16088,70 грн та штрафні санкції у сумі 1608,87 грн.
Крім того, відповідачем правомірно донараховано позивачу єдиний соціальний внесок в сумі 124167,86 грн, а тому вимога ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 04.07.2024 №Ф-9496/23-00-24-04-01 у сумі 124167,86 грн є правомірною та скасуванню не підлягає.
Враховуючи законність донарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 124167,86 грн, як наслідок рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2024 №9497/23-00-24-04-01 з нарахування штрафної санкції в розмірі 49667,14 грн (124167,86 грн х 40% (розмір штрафної санкції), також є правомірним і скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У силу вимог п.п. 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
У силу вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
За змістом пунктів 77.6-77.7 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні планові перевірки.
У свою чергу, Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (далі - Порядок №524, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно абзацу 2 пункту 1 Розділу І Порядку №524 річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу II Податкового кодексу України.
Абзац 4 пункту 1 розділу І Порядку №524 встановлює, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.
Формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку (абзац перший пункту 2 розділу І Порядку №524).
Згідно пункту 3 розділу І Порядку №524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).
Абзацами першим та другим розділу І Порядку № 524 врегульовано, що план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.
Пунктом 5 Розділу І Порядку №524 передбачено, що план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС. Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).
Таким чином, з наведеного вбачається, що оновлення плану-графіку перевірок здійснюється у випадку його коригування, яке, в свою чергу, відбувається відповідно до розділів III-V Порядку №524.
З огляду на вищевикладені норми, Головним управління ДПС у Черкаській області правомірно відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік було призначено наказом від 27.03.2024 №774-п документальну планову виїзну перевірку ППФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення вказаної перевірки було встановлено наступні порушення:
- пп. 177.4.1, пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого завижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 193064,38 грн;
- ст. 163, ст. 168, п. 161 Підрозділу 10 Інших перехідних положень підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, у результаті донараховано військового збору у сумі 16088,70 грн;
- п. 1 частини другої ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції №449, в результаті чого донараховано єдиного внеску на дохід фізичної особи-підприємця у сумі 124167,86 грн;
- пп. 176.2.б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розд. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, через подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) з недостовірними даними.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
У свою чергу, форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено, наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок №481).
Відповідно до п. 2 Порядку №481 за правилами податкового обліку доходи від продажу товарів у платника податку виникають за датою переходу покупцеві права власності. Це означає, що витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (графа 2 Порядку).
Отже, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до собівартості, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Враховуючи наведене, фізична особа - підприємець, який перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов'язані з реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг та підтверджені документально.
Зазначені витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Як свідчать матеріали справи, перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено порушено п. 177.10 ст. 177 ПК України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат, а саме: в книзі обліку доходів і витрат невірно відображались графи «Сума витрат» пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)», «Інші витрати, пов'язані з одержанням доходу», «Сума чистого оподатковуваного доходу», що призвело до: завищення витрат (інші витрати) пов'язаних з отриманням доходу сумі 1072579,90 грн і як наслідок заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 1072579,90 грн.
У свою чергу, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у Додатку Ф2 до податкових декларацій, встановлено розбіжності з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, а саме: встановлено завищення витрат на загальну суму 1072579,90 грн., в тому числі,: - за 2017 рік в сумі 59875,40 грн; - за 2018 рік в сумі 449326,30 грн; - за 2019 рік в сумі 132474,41 грн; - за 2020 рік в сумі 121021,15 грн; - за 2021 рік в сумі 198938,97 грн; - за 2022 рік в сумі 110943,67 грн.
Відповідно до вимог пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності.
Однак, позивачем у порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України занижений оподаткований дохід за перевіряємий період на загальну суму 1072579,90 грн, оскільки перевіркою правильності визначення переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, на підставі первинних документів (накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, вантажно митних декларацій), банківських виписок та даних книги обліку доходів і витрат, встановлено, що ППФО ОСОБА_1 порушено вимоги пп. 177.4.1, пп. 177,4.4 п. 177.4 ст. 377 ПК України, в частині віднесення до складу інших витрат (дані книги обліку доходів і витрат) суми, які документально не підтверджені платником, а саме:
- безпідставно завищена сума витрат, пов'язана з придбанням товарів (робіт, послуг) на загальну суму 15396,89 грн (запис в книзі обліку доходів і витрат від 07.09.2017 - до складу витрат включена сума 38483,14 грн, а відповідно первинним документам та банківських виписок 23086,25 грн);
- безпідставно завищена сума витрат, пов'язана з придбанням товарів (робіт, послуг) в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 р. на суму 29740,03 грн. (в книзі обліку доходів і витрат, сума витрат, пов'язана з придбанням товарів (робіт, послуг) за 2017 складає 46967251,71 грн, а в податковій декларації про майновий стан і доходи вказана сума вказана 46996991,74 грн);
- паливно-мастильні матеріали без документального підтвердження на загальну суму 47 722,17 грн, в тому числі: за 2017 рік в сумі 14738,48 грн; за 2019 рік в сумі 32983,69 грн, (документи, які засвідчують придбання та використання пального на вказану суму, а саме, чеки, банківські виписки, рахунки, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, акти списання ПММ, накази про встановлення норм витрат палива, зведені відомості по використанню пального, платником на перевірку не надано);
- будівельні матеріали (бетон, ворота секційні підйомні, вікна, арматура та інші) на загальну суму 138076,16 грн, в тому числі: за 2018 рік в сумі 4 500,00 грн; за 2021 рік в сумі 133576,16 грн, які списуються відповідно актів списання товарів на ремонт виробничої бази (склад) - основні засоби (в акті не вказано вид ремонту).
Таким чином, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, що підлягає сплаті до бюджету ППФО ОСОБА_1 , встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності занижена на суму 193064,38 грн.
При цьому, при співставленні купівлі іноземної валюти для покупки товару перерахованих за офіційним валютним (обмінним) курсом (НБУ), що діяв на дату фактичного понесення витрат з сумами включеними до витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) ОСОБА_1 встановлено розбіжність понесених ним витрат при розрахунку обміну валюти, чим завищено собівартість товару придбаного на суму курсової різниці на суму 841644,65 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2024 №9491/23-00-24-04-01, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 193064,38 грн та штрафні санкції у сумі 19306,44 грн, як наслідок, обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2024 №9493/23-00-24-04-01, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору від провадження господарської діяльності на 16088,70 грн та штрафні санкції у сумі 1608,87 грн.
Щодо позовних вимог в частині оскарження позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 04.07.2024 №Ф-9496/23-00-24-04-01 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2024 №9497/23-00-24-04-01, слід зазначити наступне.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
У відповідності до п. 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.
Як свідчать матеріали справи, за наслідками перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, а саме:
- за 2017 рік позивачем подано занижені дані чистого оподаткованого доходу, що призвело до зменшення нарахованого єдиного внеску за ставкою 22% на суму 13 172,59 грн;
- за 2018 рік позивачем подано занижені дані чистого оподаткованого доходу, що призвело до зменшення нарахованого єдиного внеску за ставкою 22% на суму 98 851,79 грн;
- за 2019 рік позивачем подано занижені дані чистого оподаткованого доходу, що призвело до зменшення нарахованого єдиного внеску за ставкою 22% на суму 12 143,49 грн.
Враховуючи, що відповідачем правомірно донараховано позивачу єдиний соціальний внесок в сумі 124167,86 грн, а тому вимога ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 04.07.2024 №Ф-9496/23-00-24-04-01 у сумі 124167,86 грн - є правомірною та скасуванню не підлягає.
Як наслідок, з огляду на законність донарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 124167,86 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2024 №9497/23-00-24-04-01 з нарахування штрафної санкції в розмірі 49667,14 грн (124167,86 грн х 40% (розмір штрафної санкції), також є правомірним і скасуванню не підлягає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко