П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2025 р.м.ОдесаСправа № 420/27794/24
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О. О.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення документів на звільнення лейтенанта ОСОБА_1 безпосередньо посадовій особі, яка має право приймати рішення щодо звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у системному взаємозв'язку з пп.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано відповідача направити документи на звільнення лейтенанта ОСОБА_1 безпосередньо посадовій особі, яка має право приймати рішення щодо звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у системному взаємозв'язку з пп.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 03.12.2024р. подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору та не наданням доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів позивачу.
17.12.2024р. апелянтом було повторно подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке, у свою чергу, мотивовано відсутністю фінансування на оплату судового збору під час воєнного стану.
Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.
07.02.2025р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 05.11.2024р. В обґрунтування доводів клопотання відповідач зазначив про те, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції він без необґрунтованих затримок скористався своїм правом на повторне звернення до суду апеляційної інстанції. Разом із тим, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його. Окрім того, відповідач зазначає, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції до апеляційної скарги надано докази сплати судового збору у повному обсязі.
Однак, наведені відповідачем підстави для поновлення процесуального строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 05.11.2024р. та отримано апелянтом - 05.11.2024р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 07.12.2024р. (із урахуванням вихідних днів).
Аналіз положень ст.5,13 та 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді 1-ї інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Судова колегія звертає увагу відповідача, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, відповідач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше - 03.12.2024р. та, у подальшому, залишена без руху - 11.12.2024р. (отримана апелянтом - 12.12.2024р.) і повернута - 08.01.2025р. (отримана - 09.01.2025р.), в той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося - 07.02.2025р.
Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через місяць після повернення первинної апеляційної скарги.
Варто зауважити про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі № 380/7161/21.
Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.
Щодо посилання апелянта на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., слід наголосити на тому, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.
Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх ухвалах від 23.06.2022р. у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20.
Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №804/2979/17 та від 07.06.2018р. у справі №822/276/17.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи повинні діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, та утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
За приписами ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Разом із тим, відповідно до п.2 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.
Так, ч.9 ст.44 КАС України імперативно закріплено обов'язок учасника справи надати до суду докази надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи, у разі її подання до суду в електронній формі. Частина 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у свою чергу, встановлює коефіцієнт (пільгу) для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, в електронній формі.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга сформована та подана через підсистему «Електронний суд», однак апелянтом не надані докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, а ні на електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а ні в паперовій формі листом з описом вкладення поштового відправлення. Надана до апеляційної скарги копія скріншоту екрану щодо направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів справи на електронну пошту за допомогою сервісу post.mil.gov.ua не є належним доказом виконання вимог п.2 ч.5 ст.296 КАС України, з урахуванням вимог ч.9 ст.44 КАС України.
У той же час, надання до суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представникам інших учасників справи не може вважатися належним виконання зазначених вимог процесуального законодавства.
За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, а також не зазначено належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду апеляційної інстанції, дана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
При цьому, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.169,295,298 КАС України,
У задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.