П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/836/25
Перша інстанція суддя Бондар В.Я.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі Ісмієвій А.І.
за участі:
представника апелянта Білоконь Н.О.,
відповідача
представника відповідача Сокол Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до суду з позовом про примусове затримання громадянина Латвійської Республіки ОСОБА_1 , строком на 6 місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є іноземцем, який проживає в Україні нелегально, порушує міграційне законодавство, а також не має діючого паспортного документа для виїзду з України, що є достатньою підставою для прийняття рішення про примусове затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) є громадянином Латвійської Республіки та документований паспортом Латвійської Республіки для виїзду за кордон серії та номеру НОМЕР_1 , терміном дії до 12 серпня 2024 року, а також внутрішнім паспортом серії та номеру НОМЕР_2 , терміном дії до 17 серпня 2019 року (а.с. 14).
Між тим, ОСОБА_2 легально прибув на територію України 01 липня 2020 року, через КПП аеропорт «Жуляни».
В свою чергу, 14 січня 2025 року за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме за проживання без документів на право проживання в Україні, відповідальність за що передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП, стосовно громадянина Латвійської Республіки ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД № 011674, а як наслідок постановою про накладення адміністративного стягнення від 14 січня 2025 року серії ПН МОД № 011772 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 3 400,00 грн (а.с. 17, 18).
Крім того, 14 січня 2025 року Головним управлінням ДМС в Одеській області прийнято рішення № 2 про примусове видворення за межі України громадянина Латвійської Республіки ОСОБА_1 (а.с.19-22).
При цьому, ОСОБА_1 14 січня 2025 року затримано з метою встановлення особи та/або з'ясування обставин правопорушення та передано до Миколаївського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, про що свідчить протокол № МОД 000298 про адміністративне затримання від 14 січня 2025 року та акт приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 14 січня 2025 року (а.с. 29, 39).
Також, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області подано до суду позовну заяву про застосування судом до іноземця затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позову, так як міграційним органам не доведено необхідності затримання іноземця, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Згідно ч. 18 ст. 289 КАС України, на час розгляду судом першої та апеляційної інстанцій справи по суті позовних вимог і до набрання рішенням суду законної сили іноземець або особа без громадянства утримується у спеціально обладнаному для таких цілей приміщенні органу (підрозділу) охорони державного кордону, органу Служби безпеки України, який її затримав, або у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало до місцевого загального суду як адміністративного суду позовну заяву про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, а саме громадянина Латвійської Республіки ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
В даному випадку, зазначений позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є громадянином Латвійської Республіки, який прибув в Україну у липні 2020 року та згодом не покинув території України у встановлені строки, а також не легалізував своє знаходження в Україні у встановленому порядку.
Крім того, міграційним органом встановлено, що на момент виявлення міграційним органом, ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) був документований паспортом Латвійської Республіки для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , терміном дії до 12 серпня 2024 року, а також внутрішнім паспортом серії та номеру № НОМЕР_2 , терміном дії до 17 серпня 2019 року.
Тобто, міграційним органом встановлено, що ОСОБА_2 , всупереч вимогам ЗУ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не має дійсного паспортного документу, що унеможливлює його добровільний виїзд з України.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, в межах доводів та вимог апеляційної скарги міграційного органу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з аналізу вищевикладених норм права вбачається, що затримання іноземця або особи без громадянства необхідне для досягнення декількох окремих цілей, а саме для ідентифікації та забезпечення видворення іноземця за межі території України, або для забезпечення видворення іноземця за межі території України, без необхідності ідентифікації.
При цьому, в будь-якому випадку, для затримання іноземця повинна існувати така умова як примусове видворення. За умови відсутності рішення про примусове видворення особи, затримування іноземця та тримання його в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, забороняється.
В даному випадку, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення № 2 від 14 січня 2025 року, яким передбачено примусове видворення з України ОСОБА_1 .
Вказане рішення не оскаржено іноземцем, є чинним, а як наслідок таке рішення підлягає виконанню міграційним органом.
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на протязі тривалого часу порушує міграційне законодавство України та не має дійсного паспортного документу, який необхідний для добровільного виїзду іноземця з України.
Крім того, судом не зібрано доказів, якими можливо підтвердити наявність у іноземця легального заробітку в Україні та фінансової можливості забезпечувати своє існування в Україні.
При цьому, колегія суддів додатково враховує, що в умовах дії в Україні воєнного стану, здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим та таким, у якому існує нагальна потреба, а як наслідок відповідає легітимній меті його здійснення - ефективному реагуванню держави на загрози її безпеці.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові 29 травня 2023 року (справа № 522/5683/22) та постанові від 30 серпня 2024 року (справа № 522/8660/23).
Більш того, поточна безпекова ситуація в Україні свідчить про те, що життю або здоров'ю відповідача у будь-який момент перебування в Україні загрожує реальна небезпека внаслідок розповсюдження загальнопоширеного насильства у міжнародному збройному конфлікті.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що міграційним органом невідкладно після затримання іноземця, а саме 14 січня 2025 року, направлено звернення до Посольства Латвійської Республіки в Україні з проханням документувати відповідача свідоцтвом на повернення до Латвійської Республіки.
Враховуючи викладене, а саме встановлені обставини тривалого та свідомого порушення іноземцем міграційного законодавства України, відсутність у такого іноземця дійсного паспортного документу, а також відсутність в іноземця майна та родини в Україні, з урахуванням наявності чинного рішення про примусове видворення іноземця, з метою забезпечення безпеки іноземця та можливості повернення іноземця на батьківщину у максимально стислі строки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав задовольнити позов міграційного органу та помістити відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, терміном до 6 місяців.
Проте, як встановлено на стадії апеляційного розгляду справи з наданих сторонами пояснень, ОСОБА_2 покинув територію України після ухвалення рішення суду першої інстанції в узгодженому з міграційним органом порядку.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, унеможливлюють задоволення позовних вимог міграційного органу на стадії апеляційного розгляду справи.
Між тим, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позову допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 272, 289, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року - скасувати, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про затримання ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян