П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2025 р. Категорія 108020000м. ОдесаСправа № 420/15669/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи його тим, що при митному оформленні транспортного засобу, а саме пошкодженого, який був у використанні, легкового автомобіля VOLVO XC90, номер кузова НОМЕР_1 , модельний рік 2019, позивачем визначено митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) у розмірі 14325 дол. США. На підтвердження митної вартості автомобіля митному органу було надано повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України, а саме: інвойс від 06.01.2024 р. № 97196, коносамент від 14.01.2024 р. МSK0RRE2298, свідоцтво про зняття з реєстрації транспортного засобу від 27.12.2023 р. № 2023-1227-0323-1546, декларацію про походження товару від 06.05.2024 р. № 221-Е/24, висновок експерта № 221-Е/24 транспортно-товарознавчого дослідження від 06.05.2024 р., фото товару та інші. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару, на підставі якої видав картку відмови в прийнятті митної декларації № UA500100/2024/000089. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000089.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією № 24UA500100004914U0 від 07.05.2024 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ. були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що ним для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі інвойсу від 06.01.2024 р. № 97196 позивачем на митну територію України ввезено автомобіль легковий пасажирський, бувший у використанні, пошкоджений, призначений для перевезення людей по дорогах загального користування - 1 шт., марка VOLVO XC90, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 1969 см3, потужність двигуна 173 кВт, колісна формула 4Х4, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік 2019, пошкодження КТЗ: деформація крила переднього лівого, капота, крила заднього лівого, облицювання даху в лівій частині, розбитий бампер передній, фара ліва, підкрилок передній лівий, накладна переднього лівого крила, накладна переднього бампера, решітка переднього бампера нижня ліва та права, направляюча переднього бампера ліва, ліхтар задній лівий, кріплення крила переднього лівого, спрацювала подушка безпеки голови ліва, подряпини ЛФП заднього бампера, накладки заднього лівого та заднього правого крила, дверей передніх правих та задніх правих.
07.05.2024 року декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 24UA500100004914U0. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 06.01.2024 р. № 97196; коносамент від 14.01.2024 р. № MSKORRE2298; декларацію про походження товару від 06.05.2024 р. № 221-Е/24; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.12.2023 р. № НОМЕР_2 ; висновок експерта від 06.05.2024 р. № 221-Е/24; паспорт громадянина України від 04.01.2008 р. НОМЕР_3 ; картку фізичної особи - платника податків; фото транспортного засобу.
За результатами перевірки МД № 24UA500100004914U0 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 07.05.2024 р., в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувано додаткові документи: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) згідно п.8 ч.2 ст.53 МК України - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Листом від 08.05.2024 р. № 0805/1 декларант повідомив, що усі документи, які підтверджують вартість товару, були надані з МД і не може надати додаткових документів у зв'язку з їх відсутністю.
08.05.2024 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2024/0000003/1, відповідно до якого визначено вартість товару № 1 - 19299 дол. США/шт., ніж заявлено декларантом 14325 дол. США/шт.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) у наданому до митного оформлення коносамент № MSKORRE2298 від 14.01.2024 р. наявна фраза FREIGHT PREPEID, але жодних документів, що підтверджують вартість фрахту не надано; 2) відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості як витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 р. № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано; 4) також відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення; 5) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Однак, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта "методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 р. № 142/5/2092"; 6) у зв'язку з тим, що даний транспортний засіб придбано на аукціоні, це виключає відстрочення платежу. Згідно ч.2 ст.53 МК України одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару необхідні для ідентифікації ввезеного товару. При цьому інвойс, наданий до митного оформлення, виставлений не самим аукціоном. На інвойсі відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів. Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) згідно п.8 ч.2 ст.53 МК України - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно інформації, викладеної у листі від 08.05.2024 р. № 0805/1, було повідомлено про відмову в наданні будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Отже, декларантом не подано усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, розбіжності не спростовано. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час з урахуванням виробника товару, марки, моделі, об'єму двигуна, року випуску, країни походження та країни відправлення є більшим і становить 19299 дол. США/шт. (МД від 15.10.2023 р. № UA101020/2023/44208). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано з рівня 14325 дол. США/шт. до рівня 19299 дол. США/шт.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2024/0000089.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню. Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000089 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані позивачем документи містять розбіжності:
- у наданому до митного оформлення коносамент № MSKORRE2298 від 14.01.2024 р. наявна фраза FREIGHT PREPEID, але жодних документів, що підтверджують вартість фрахту не надано;
- не надано документів щодо витрат на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі внутрішньою територією іноземної країни відправлення;
- у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Однак, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта "методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 р. № 142/5/2092";
- у зв'язку з тим, що даний транспортний засіб придбано на аукціоні, це виключає відстрочення платежу, а тому одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, які не надавалися до митного оформлення;
- інвойс виставлений не самим аукціоном, на ньому відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону, що свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів;
- не надано на вимогу митного органу копію митної декларації країни відправлення; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Що стосується доводів відповідача щодо ненадання доказів вартості фрахту, то суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надано інвойс від 06.01.2024 р. № 97196, в якому вказано вартість фрахту 1600 доларів США та умови поставки CFR RENI UKRAINE.
Згідно правил "Інкотермс 2010" умови поставки CFR означають, що вартість, вказана в інвойсі, включає в себе кінцеву вартість товару з урахуванням експортного оформлення, оплати вивізного мита та інших зборів, а також вартість доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
В даному випадку пунктом призначення є Рені Україна, а в інвойсі зазначена вартість фрахту.
Позивачем до митного оформлення надано коносамент від 14.01.2024 р. № MSKORRE2298, в якому зазначено умови оплати фрахту "Freight Prepaid", що означає що витрати по перевезенню товару було оплачено за передоплатою та жодним чином не передбачає розшифрування вартості, яка наявна в інвойсі.
Таким чином, твердження відповідача щодо ненадання доказів вартості фрахту є безпідставними.
Стосовно доводів апелянта про ненадання позивачем документів на підтвердження витрат на навантаження, розвантаження, транспортування товару до порту ввезення на митну територію України, транспортних документів, в тому числі внутрішньою територією іноземної країни відправлення, суд зазначає наступне.
Відповідно до правил "Інкотермс 2010" умови поставки CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому, продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "фрахт" включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна, перевезення товару до порту призначення та будь-які збори у зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які покладаються на продавця.
Як вже зазначалося, відповідно до інвойсу від 06.01.2024 р. № 97196 товар постачався на умовах поставки CFR RENI UKRAINE, а тому саме продавець несе відповідальність за доставку до Рені, яка включає всі відповідні витрати.
Декларант при здійсненні митного оформлення товару повинен підтвердити ті факти, які пов'язані з фактично понесеними ним витратами. В свою чергу, на відповідача покладається обов'язок довести наявність факту не включення витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, якщо митний орган наполягає на тому, що такі витрати все ж таки здійснювалися.
Разом з тим, понесених позивачем витрат на транспортування, розвантаження, вивантаження товару відповідачем не доведено, а за умовами поставки такі витрати не покладаються на позивача, у зв'язку з чим доводи відповідача про відсутність відомостей про вартість навантаження, розвантаження, транспортування товару є необґрунтованими.
Відносно зауважень до висновку експерта щодо відсутності у ньому інформації про проведення акту фізичного або митного огляду та про присутність експерта, то суд зазначає, що поняття акту фізичного огляду взагалі не передбачено чинним законодавством.
Згідно ч.2 ст.266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Форми (письмової або усної) звернення для реалізації права на проведення фізичного огляду та оформлення дозволу на такий огляд законодавством не визначено.
Декларантом було додано до документів на підтвердження митної вартості товару фото товару, на яких чітко відображається знятий транспортний засіб та його окремі частини, зафіксовано всі необхідні характеристики товару, його зовнішній вигляд, відомості про виробника, дату виробництва, розмір транспортного засобу, ознаки, які характеризують ступінь зносу, товарні та ідентифікаційні знаки, індивідуальні ідентифікацію знаки, які дають можливість однозначно визначити класифікацію товару згідно з УКТЗІЇД, та інші характеристики.
Так, перелік пошкоджень у висновку експерта від 06.05.2024 р. № 221-Е/24 співпадає з характеристиками, які зафіксовано на доданих фото, що враховано при складанні висновку.
Крім того, огляд проводився без повного розбирання, тож можливо існували і приховані дефекти, які неможливо встановити візуально, а також дефекти і пошкодження, які можна встановити і ідентифікувати тільки після відновлення КТЗ, що також могло вплинути на визначену вартість, тобто вартість згідно висновку могла бути навіть завищеною.
До того ж, відповідачем без жодного обґрунтування взагалі не був взятий до уваги вищезазначений висновок, в якому містяться детальні відомості про технічний стан автомобіля після ДТП, його фізичний знос, ринкова вартість та вартість відновлювального ремонту. Саме технічним станом й обумовлена вартість автомобіля.
Відповідач безпідставно не взяв до уваги висновок транспортно-товарознавчого дослідження від 06.05.2024 р. № 2210Е/24, оскільки відповідно до вказаного висновку експертом використані, в редакції на час експертного дослідження: Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 та Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, № 12.2.03 (реєстр методик проведення судових експертиз) від 12.09.2014 р.
Крім того, саме виконавець експертизи несе відповідальність за належну якість проведених робіт з експертизи, а замовник відповідно несе відповідальність згідно з законодавством за достовірність документів, поданих для проведення експертизи.
При цьому, відповідач не зазначив які саме порушення було допущено експертом, що саме спростовує висновок експерта щодо вартості вказаного транспортного засобу, викладені в експертному транспортно-товарознавчому дослідженні.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що товар придбано позивачем на аукціоні, що виключає відстрочку платежу, а тому мають бути надані банківські документи, оскільки жодних правовідносин, в тому числі договірних, між позивачем та будь-яким аукціоном на території Південної Кореї не існувало, а позивач не приймав участі у торгах на аукціоні.
На момент митного оформлення товару позивачем не було здійснено оплати, у зв'язку з чим банківські платіжні документи і не могли бути надані митному органу.
Суд зауважує, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 803/3649/15.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).
Таким чином, вказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.
Щодо тверджень відповідача про те, що інвойс виставлений не самим аукціоном, на ньому відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону, суд вважає їх безпідставними виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 51 МК України визначено, що рахунок-фактура (інвойс) є обов'язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.
Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі в обов'язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, і т.п.
Наданий позивачем інвойс від 06.01.2024 р. № 97196 містить всю вищевказану інформацію. В той же час жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язковості проставлення компетентним органом іноземної держави печаток на інвойсі.
Тому вказане зауваження відповідача не ґрунтується на вимогах законодавства.
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом додатково витребуваних митним органом копії митної декларації країни відправлення, калькуляції транспортних витрат, страхових документів, то суд вважає їх безпідставними, так як позивач не поніс витрат з транспортування товару та його страхування, оскільки за умовами поставки CFR такі витрати несе продавець. Крім того, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, а наведені в оскаржуваним рішенні зауваження є формальними та безпідставним.
Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1 відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД від 15.10.2023 р. № UA101020/2023/44208.
В той же час приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив цю МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 804/6243/14.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000003/1, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.05.2024 р. № UA500100/2024/000089 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Між позивачем та адвокатом Беринда Н.О. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 20.05.2024 р. № 20/05/24, відповідно до якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами (п.1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що Адвокат бере на себе наступні зобов'язання: здійснення правового аналізу документів, за якими здійснено митне оформлення автомобіля VOLVO XC90, номер кузову НОМЕР_1 , модельний рік 2019, який належить Клієнту; формування правової позиції Клієнта у справі щодо оскарження рішення ДМС України Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500100/2024/000003/1 від 08.05.2024 р.; підготовка та подача позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду про скасування рішення ДМС України Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500100/2024/000003/1 від 08.05.2024 р.
Відповідно до п.3.1 договору за правову допомогу, передбачену в п.1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10000 грн.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 1000 грн., позивачем надано квитанцію від 20.05.2024 р. № В4ЕК-3ТЕ7-К19С-ВВНА на суму 10050 грн. та довідку від 20.05.2024 р. № 20/005/24, якою підтверджено оплату Адвокату гонорару згідно договору від 20.05.2024 р. № 20/05/24.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складення позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи стабільну судову практику в даній категорії справ.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року по справі № 420/15669/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький