П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25610/24
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №104250019729 від 29 липня 2024р. про відмову у призначенні пенсій за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20 серпня 2024р..
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 22.07.2024р. вона звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, рішенням за №104250019729 від 29.07.2024р. ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило позивачці у призначенні пенсії, оскільки станом на 1.01.1993р. заявниця не прожила (не відпрацювала) 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю.
Не погодившись із даним рішенням, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №104250019729 від 29 липня 2024р. про відмову у призначенні пенсій за віком ОСОБА_1 ..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20 серпня 2024р..
Стягнуто з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,2грн..
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024р. виправлено описку в абзаці 13 сторінки 6 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024р. у справі № 420/25610/24 та викладено його у наступній редакції «Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 969 грн. 96 коп.».
Виправлено описку в абзаці 4 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024р. у справі №420/25610/24 та викладено його у наступній редакції «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 969 грн. 96 коп.».
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою під час подання 22.07.2024р. заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виконані всі умови для призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку, а саме: надано належні докази, того що вона відноситься до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років; надано докази постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю більше 15 років, а саме з 1.12.1989р. по 14.09.2023р., що надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку і страхового стажу на 5 років, тобто з 55 років; станом на момент звернення страхований стаж складав 39 років 4 місяці 4 днів, що є достатнім для призначення вказаної категорії пенсії.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією від 25.03.1995р. (а.с.13).
22.07.2024р., тобто не раніше ніж за місяць до досягнення 55-річного віку, позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, що дає право на зменшення пенсійного віку.
Дану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Херсонській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №104250019729 від 29.07.2024р. (а.с.19-21).
Позивачка не погоджується із вищевказаним рішенням, у зв'язку з чим звернулась до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятого пенсійним органом рішення, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує його протиправність, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ч.1 ст.8 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з абз.2 і 9 ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV починаючи з 1.01.2018р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначає ст.55 Закону №796-XII.
За змістом цієї норми вбачається, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пунктом 4 ч.1 ст.11 Закону №796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII).
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положеннями ст.65 Закону №796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997р. №51 (далі - Порядок №51) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В (п.6 Порядку №51).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.7 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до положень п.п.7 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема:
- потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, звертаючись із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII ОСОБА_1 подала до пенсійного органу наступні документи: копію паспорту громадянки України, копію посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4) серія НОМЕР_1 від 25.03.1995р.; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи від 14.09.2023р. №15.2- 031620, видану Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про те що, позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у період з 1.12.1989р. по 8.09.1992р., копію довідки про реєстрацію місця проживання особи від 14.09.2023р. №15.2-03/638, видану Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про те що, позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 у період з 16.09.1992р. по 29.06.2005р., копію витягу з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 14.09.2023р. №2023/007375601 про те що, позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 у період з 29.06.2005р. по 14.09.2023р..
При цьому, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Херсонській області дійшов таких висновків:
Вік заявниці - 54 роки 11 місяців 3 дні.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав - 39 років 4 місяці 4 дні.
Також пенсійним органом зазначено, що документами підтверджено відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII періоди роботи (проживання) на території зони посиленого радіоекологічного контролю, особи станом на 1.01.1993р. - 03 роки 0 місяців 24 дні, що не дає права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII, оскільки станом на 1 січня 1993р. заявниця не прожила (не відпрацювала) 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю (а.с.19-21).
Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, пенсійним орган взагалі не надано оцінки поданому ОСОБА_1 посвідченню потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 4).
При цьому, судова колегія вказує, що видавши посвідчення категорії 4, уповноважений на те орган вже перевіряв обставини проживання позивачкою у зоні радіоекологічного контрою не менше 4 років станом на 1.01.1993р..
Більше того, належність позивачки до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалось, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку та наявність якого є окремою підставою для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, а тому позивачка має право на користування пільгами, встановленими ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що Законом №796-ХІІ та Порядком №51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2018р. у справі №344/9789/17, від 24.10.2019р. у справі №152/651/17, від 25.11.2019р. у справі №464/4150/17, від 27.04.2020р. у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020р. у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022р. у справі №357/6372/17 та інших, що «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019р. у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів вказує, що наведені правові позиції Верховного Суду є актуальними і під час розгляду даної справи суд не вбачає підстав для відступу від таких.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, зокрема, зазначає, що згідно із записами трудової книжки позивачка працювала у період з 15.08.1988р. по 18.08.1989р. на посаді вихователю в Згурівському районному відділі народної освіти (Київська область), проте, дана територія не належить до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно із Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991р. №106 (далі - Перелік №106).
Крім того, згідно із даними диплому серії НОМЕР_2 , виданого 29.06.1988р. позивачка закінчила Корсунь-Шевченківське педагогічне училище у м.Корсунь-Шевченківський, Черкаської області, що також не є територією зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Переліку №106.
Надаючи оцінку вказаному, колегія зауважує, що в трудовій книжці та дипломі не міститься інформації щодо місця проживання позивачки, а відомості, які зазначені в трудовій книжці та дипломі, не можуть спростувати факт, якій був встановлений Київоблдержадміністрацією, щодо постійного проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 1.01.1993р., що і став підставою для видачі їй посвідчення категорії 4.
При цьому, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання або постійного працювання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986р.) по 31 липня 1986р., а тому права на початкову величину зниження пенсійного віку позивачка не має. Зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання (роботи).
Отже, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 як особа, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю, яка станом на день розгляду справи досягла віку 55 років, має страховий стаж понад 15 років та проживає у зоні посиленого радіологічного контролю більше 15 років, а саме з 1.12.1989р. по 14.09.2023р., що надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку і страхового стажу на 5 років, тобто з 55 років.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області за №104250019729 від 29.07.2024р. про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачці пенсію зі зниженням пенсійного віку з 20.08.2024р., як способу відновлення прав, апеляційний суд зазначає, що за змістом п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
КАС України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У рішенні від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Як вже встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у ОСОБА_1 наявні всі умови, які є достатніми для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Окрім того, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Херсонській області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою відновлення порушеного права позивачки необхідно зобов'язати ГУ ПФУ у Херсонській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20 серпня 2024р..
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко