13 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13928/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), комісії другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач2, комісія) про визнання протиправною відмову та скасування рішення комісії, оформленого протоколом від 08.11.2024 №18/1169, в частині відмови у наданні (оформленні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ;
зобов'язання комісію повторно розглянути заяву від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особисто звернувся до комісії із заявою про надання відстрочки за п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) та нотаріально засвідченими копіями, передбаченими Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), як військовозобов'язаний, зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Однак, за результатами розгляду заяви комісією протоколом від 08.11.2024 №18/1169 було ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, про що було отримано рекомендований лист 28.11.2024. Причиною відмови було зазначено «наявність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати догляд».
Позивач вважає рішення комісії з розгляду питань надання відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом №18/1169 від 08.11.2024, про надання відстрочки незаконним, протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм права, прав та свобод позивача, з огляду на наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 . Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії ВЛН №019280 від 19.09.2008 ОСОБА_2 є інвалідом І групи по зору та потребує стороннього догляду. Також, згідно із випискою з постановлення лікарсько-консультативної комісії №645 від 18.10.2024 ОСОБА_2 по стану здоров'я потребує проведення постійного стороннього догляду. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання на території Любешівської селищної ради від 16.10.2024 комісією визначено, що із усіх зареєстрованих осіб фактично проживають лише ОСОБА_2 , яка є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду, та ОСОБА_1 , який здійснює такий догляд. Інші особи, які зареєстровані за даною адресою, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично не проживають та зв'язок із ними втрачений, зі слів сусідів - відсутні на території України (без згоди на обробку персональних даних можливість отримати інформацію відсутня), інформація щодо ОСОБА_5 відсутня у зв'язку із розлученням з ОСОБА_2 .
Також, факт здійснення постійного стороннього догляду підтверджено членами комісії Любешівської селищної ради актом №102 від 23.10.2024 про встановлення факту здійснення особою догляду (Додаток 8 до Порядку №560 від 16.05.2024).
Позивач зазначає, що його матір є людиною, яка має обмежені можливості та стан здоров'я, який вимагає постійного нагляду, догляду та допомоги у щоденних життєвих потребах, що відображено у медичних документах зазначених вище. У випадку призову на військову службу його, єдиної особи, яка здійснює догляд, забезпечує безпеку, здоров'я та якість життя, матір позивача залишиться у безпорадній ситуації, оскільки через наявність порушень функцій організму не може самостійно пересуватись та не здатна до самообслуговування.
Позивач також звертає увагу на те, що незаконність ухваленого комісією полягає і в тому, що воно оформлене з порушеннями термінів, встановлених Постановою КМУ №560, а саме: подано документи 25.10.2024 - розгляд здійснено 08.11.2024; засідання комісії відбулося 08.11.2024, повідомлення датується 14.11.2024 за №3954, а фактично позивач отримав повідомлення рекомендованим листом 28.11.2024.
Додатково позивач зазначає, що 25.10.2024 при поданні заяви про надання відстрочки разом із нотаріально засвідченими додатками позивачеві було відмовлено у реєстрації даної заяви та наданні будь-якого підтвердження подачі документів, а саме: копії заяви із реєстраційним номером вхідної кореспонденції, також було заборонено робити фото поданої заяви, що є незаконним та протиправним, не відповідає нормам чинного законодавства, саме вимогам пункту 58 Порядку №560.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.69-70).
Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.10.2024 звернувся до комісії із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (як військовозобов'язаний, зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду), до якої долучив документи на підтвердження права на отримання відстрочки, а саме:
копію паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та витяг в реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання;
свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ;
копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та витяг в реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання;
копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ;
довідку до акта огляду МСЕК №019280 від 19.09.2008;
виписку з постановлення ЛКК від 18.10.2024 №645;
акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 16.10.2024;
нотаріальну заяву ОСОБА_2 ;
акт №102 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 23.10.2024 (а.с.6-19).
Повідомленням від 14.11.2024 №3954 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви та підтвердних документів протоколом від 08.11.2024 №18/1169 комісія другого відділу ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: наявність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати догляд (а.с.21).
Не погоджуючись з відмовою відповідача наданні відстрочки від призову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в період дії воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Згідно пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідним органом військового управління, до функцій якого належить в тому числі оформлення відстрочки від призову під час мобілізації в воєнний час.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 25.10.2024 позивач особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 .
При цьому свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9) підтверджується, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
Позивач і його мати ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами в реєстру територіальної громади (а.с.8, 13).
Потребу в постійному догляді матері позивач підтвердив такими документами:
- випискою з постановлення лікарсько-консультативної комісії №6454 від 18.10.2024 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Любешівської селищної ради», відповідно до якого хвора ОСОБА_2 являється інвалідом І групи, по стану здоров'я потребує проведення постійного стороннього догляду (а.с.16);
- довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №019280 від 19.09.2000, у якій зазначено, що ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності по зору довічно, за висновком МСЕК остання потребує стороннього догляду (а.с.15);
- актом №102 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 23.10.2024, відповідно до якого комісією підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 (а.с.19).
За результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки у листі від 14.11.2024 №3954 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що протоколом комісії другого відділу №18/1169 від 08.11.2024 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки встановлено наявність інших працездатних членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд (а.с.21).
Суд зазначає, що підстави відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на службу під час мобілізації, на особливий період не узгоджуються з приписами пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, оскільки вони не містять такої умови надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як відсутність інших працездатних членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд за особою.
Разом з тим, факт відсутності інших працездатних членів сім'ї, які можуть здійснювати відповідний догляд, стосується обставин, коли позивач здійснював би такий догляд за батьком чи матір'ю дружини.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок №560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацами першим-третім пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Таким чином, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є міжвідомчою комісією без статусу юридичної особи, до складу якої входять як представники центрального органу влади (керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу)), так і відповідного місцевого органу державної влади (представники районної (міської) державної (військової) адміністрації), і яка діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Як наслідок, така комісія у правовідносинах щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є суб'єктом владних повноважень, а тому вона є належним відповідачем в адміністративних справах про оскарження її рішень про надання або відмову в наданні відстрочки, яке оформлене протоколом.
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
У додатку 5 Порядку №560 передбачено, що військовозобов'язані, які мають право на відстрочку за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ подають документи, зокрема для особи, яка потребує постійного догляду, - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.
Крім того, відповідно до пункту 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 надав на розгляд комісії усі передбачені Порядком №560 документи, які підтверджують право на відстрочку, в тому числі довідку МСЕК та висновок ЛКК (згідно з додатком 5 до Порядку №560), акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (згідно з додатком 8 до Порядку №560).
З огляду на викладене суд виснуває, що комісією протиправно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки умови, визначені пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, в даному випадку наявні та позивачем в повній мірі дотримано вимоги Порядку №560.
Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення.
Тому, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого протоколом від 08.11.2024 №18/1169, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання відповідача на засіданні комісії повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 25.10.2024 та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів правомірності спірного рішення, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (а.с.5).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 08.11.2024 №18/116924, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 на засіданні комісії другого відділу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
Відповідач2: комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій