12 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13139/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 25.10.2024 №907080134189;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести з 21.10.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та здійснити перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Любешівською селищною радою Волинської області від 18.10.2024 року №1963/04-06/2-24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Воли нській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника.
21.10.2024 позивач звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Любешівською селищною радою Волинської області від 18.10.2024 №1963/04-06/2-24.
За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення від 25.10.2024 №907080134189 про відмову у переведенні з пенсії у разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказане рішення мотивоване тим, що станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-VIII) та не має 20 років стажу на вищевказаних посадах.
З таким рішенням відповідача1 ОСОБА_1 не по годжується, вважає його неправомірним та таким, що не відповідає діючому законодавству, по рушує її конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки на момент набрання чинності Закону №889-VIII вимоги щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані. Крім того, позивач покликається на пункт 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, відповідно до якого до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.16).
У відзиві на позов (а.с.20-22) представник відповідача1 позовних вимог ОСОБА_1 не визнала, вважає позов необґрунтованим і безпідставним та просить відмовити в його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач працювала в органах місцевого самоврядування та станом на 01.05.2016 не займала посаду державного службовця. Стаж роботи в органах місцевого самоврядування зараховується при обчисленні стажу відповідно до Закону №889-VIII до 04.07.2001 (до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»). Відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби спірні періоди роботи, оскільки позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування. Інших документів на підтвердження спірного періоду до органу Пенсійного фонду не надано. Представник відповідача1 вважає, що Головним управлінням правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки позивач станом на 01.05.2016 непрацювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, та не мала 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
У відзиві на позовну заяву (а.с.26-29) представник відповідача2 просила відмовити в позові з підстав, аналогічним тим, про які зазначив відповідач1. Також зазначає, що станом на 01 травня 2016 року позивач не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Довідки, видані Любешівською селищною радою Волинської області, від 18.10.2024 №1963/04-06/2-24 містять складові заробітної плати станом на вересень та жовтень. Отже, довідки, що видані позивачу про заробітну плату за вересень та жовтень 2024 року, не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії. Крім зазначеного вище, заперечує позовну вимогу про ГУ ПФУ у Волинській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені Законом, прийняти рішення щодо переведення з 21.10.2024 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ та Закону №889-VIII, призначити і виплатити пенсію з урахуванням виплачених сум, оскільки предметом даного спору є рішення іншого відповідача.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, з 12.09.2010 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ, з 22.10.2021 - отримує пенсію в разі втрати годувальника згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
21.10.2024 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перехід на пенсію по Закону №889-VIII, до якої долучила довідки про складові заробітної плати видані Любешівською селищною радою Волинської області від 18.10.2024 №1963/04-06/2-24 (а.с.11).
25.10.2024 ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення №907080134189 про відмову у переведенні з пенсії у разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». У зазначеному рішенні відповідач1 вказав, що на 01.05.2016 заявниця не працювала на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-VIII, та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України (а.с.13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-VIII.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 15.08.2019 у справі №676/6166/17, від 01.04.2020 у справі №607/9429/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2024 позивач звернулася до відповідача2 із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою вона отримувала пенсію в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому відповідач1 в рішенні зазначив, що позивач не працювала на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
З такими доводами суд не погоджується з таких підстав.
04.07.2001 року набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Постанова №283), яка втратила чинність 25.03.2016, було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, відповідно до якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Також у додатку до Порядку обчислення стажу державної служби наведено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Так, до вказаного Переліку включено, зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Водночас згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування до стажу державного службовця, період роботи секретарем виконкому, секретарем сільської ради, заступником голови сільської ради тощо.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2018 у справі №240/381/17 та від 07.02.2019 у справі №742/1718/17.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.8-10) ОСОБА_1 працювала на таких посадах:
з 21.01.1987 - секретарем Гірківської сільради народних депутатів;
з 20.07.1994 - заступником голови сільської ради народних депутатів;
з 23.04.1998 по 13.11.2010 - секретарем сільської ради.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач займала посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно із статтею 14 Закону №2493-III та Порядку №229 зараховується до стажу державної служби.
Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача1, яке прийняте з підстави відсутності у позивача необхідного стажу державної служби, не відповідає встановленим обставинам, отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас суд враховує, що при вирішенні питання наявності у позивача права на пенсію державного службовця повинні також враховуватись вимоги щодо її віку і страхового стажу, проте спірне рішення належних обґрунтувань, чи досягла позивач необхідного віку та чи має відповідний страховий стаж, що є обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, не містить.
Відсутність висновку пенсійного органу з усіх питань, що підлягають врахуванню під час вирішення питання наявності (відсутності) права на пенсію державного службовця, не дає суду правових підстав для зобов'язання відповідача призначити пенсію державного службовця. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 25.10.2024 №907080134189 про відмову у переведенні з пенсії у разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зобов'язання відповідача1 зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування та повторно розглянути її заяву від 21.10.2024 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача1 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 807,47 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.10.2024 №907080134189 про відмову у переведенні з пенсії у разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах місцевого самоврядування та повторно розглянути її заяву від 21.10.2024 про перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 807,41 грн (вісімсот сім грн 41 коп.)
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385);
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська обл., м.Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій