12 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/12864/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.11.2024, просить визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 17 травня 2024 року по 24 серпня 2024 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168);
зобов'язання нарахувати додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 17 травня 2024 року по 24 серпня 2024 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до Постанови №168;
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та зобов'язання нарахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік;
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов'язання нарахувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з пораненням військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 09.05.2024 по теперішній час перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що в/ч НОМЕР_1 протиправно не виплачує йому додаткову винагороду за період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 грн на місяць з огляду на наступне.
17.05.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Семенівка Донецької області позивач отримав множинні дрібні вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин обох гомілок. Вогнепальне осколкове сліпе поранення середньої третини правого плеча, що підтверджується первинною медичною картою (форма 100) та довідкою від 21.05.2024 за №923/ДТ про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Після отриманого поранення позивач був евакуйований в КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР.
З 17.05.2024 по 20.05.2024 лікувався в КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР з діагнозом: МВТ (12.05.24). Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з частковим пошкодженням Ахіллового сухожилля та дефектом м'яких тканин середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО (17.05.24): ПХО ран. СПО (18.05.24): ВХО ран. Гіпсова іммобілізація.
З 21.05.2024 по 29.05.2024 знаходився на лікуванні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з діагнозом: МВТ лівої стопи (12.05.24). Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка та дефектом м'яких тканин, середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО 17.05.2024: ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація нижньої правої кінцівки. Гіпертонічна хвороба Іст Іст. Помірний КВР СН Іст.
З 29.05.2024 по 12.06.2024 знаходився на лікуванні в КНП «Заліщицька ЦМЛ» з діагнозом: стан після МВТ лівої стопи (12.05.24). ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка з дефектом м'яких тканин середніх розмірів (S89.7). ВОСП м'яких тканин с3 правого плеча (S49.8). СПО 17.05.24р. ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація правої н/к. Гіпертонічна хвороба І ст І ст. Помірний КВР СН І ст.(І11.9). Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами уламків та вибухів (Y36.2).
З 12.06.2024 по 03.07.2024 знаходився на лікуванні в КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтичній лікарні реабілітації» з діагнозом: стан після МВТ лівої стопи (12.05.2024р.). ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилку з дефектом м'яких тканин середніх розмірів. (S 89.7) ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча (S49.8). СПО 17.05.24 ПХО ран. СПО (18.05.24): гіпсова іммобілізація правої нижньої кінцівки. Гіпертонічна хвороба І ст І ст. Помірний КВР СН І ст.(І11.9). Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами уламків та вибухів (Y36.2).
З 04.07.2024 по 24.07.2024 знаходився на лікуванні КНП «Більче- Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори» з діагнозом: стан після МВТ лівої стопи (12.05.2024р.). ВОСП м'яких тканин обох гомілок фасетковим пошкодженням ахілового сухожилку з дефектом м'яких тканин середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин середньої третини правого плеча. СПО (17.05.2024 р.) ПХО ран. СПО (18.05.2024) - гіпсова іммобілізація правої нижньої кінцівки. Гіпертонічна хвороба І ст І ст. Помірний КВР СН І т. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами уламків та вибухів.
Позивач зазначає, що 30.08.2024 надсилав рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 на останню відому адресу: АДРЕСА_1 та на адресу електронної пошти з інформацію про отримання лікування, медичними документами, що підтверджують періоди, та проханням виплатити: додаткову грошову винагороду за період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 на місяць, грошову допомогу на здоровлення за 2024 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік у зв'язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини.
31.08.2024 на картковий рахунок позивача було нараховано 98 500 грн, проте відповіді не прийшло і цільове призначення коштів невідоме.
На думку позивача, оскільки виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), то маючи фактичну та правову підстави для видачі наказу про виплату додаткової винагороди, керуючись Постановою №168, відповідач зобов'язаний був видати відповідний наказ про виплату цієї додаткової винагороди, однак цього безпідставно не здійснив.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення позивач зазначає, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. З врахуванням того факту, що 30.08.2024 позивачем був надісланий рапорт на отримання грошової допомоги для оздоровлення, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання зазначених коштів, а тому невиплата зі сторони в/ч НОМЕР_1 зазначених коштів є протиправною.
Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 покликається на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), відповідно до якого виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини. Позивач зауважує, що він подав рапорт до в/ч НОМЕР_1 30.08.2024, а однією з вимог була виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі грошового забезпечення, проте жодних нарахувань не відбулось.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34).
У відзиві на позовну заяву (а.с.37-41) представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що на підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні позивач надав суду Перевідний епікриз № 09027 із медичної картки стаціонарного хворого, виданий 20.05.2024 КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня». Перевідний епікриз оформлюють за потреби продовжити лікування в іншому відділенні або закладі охорони здоров'я: загострення супутнього захворювання, виникнення серйозних ускладнень, котрі потребують лікування у спеціалізованому відділенні іншого профілю, реабілітація тощо.
За таких обставин, перевідний епікриз фактично є направленням з одного медичного закладу охорони здоров'я до іншого. Отже, в період з 21.05.2024 по 28.05.2024 включно позивач не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, оскільки підтверджуючих документів не надав ні відповідачу, а ні суду.
З витягу-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №4808/654 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Заліщицька ЦМЛ» з 29.05.2024 по 12.06.2024, а згідно виписки №1701 із медичної катки стаціонарного хворого - у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» з 12.06.2024 по 03.07.2024.
Так як позивач фактично весь червень 2024 перебував на стаціонарному лікуванні, то після надання підтверджуючих медичних документів йому було виплачено додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн за червень у серпні 2024 року, що підтверджується розрахунковим листом за серпень 2024, а також це не заперечується позивачем.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2024 №8811 «Про результати службового розслідування» встановлено, що за результатами службового розслідування дії солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , а саме: неповернення з реабілітаційної відпустки до тимчасового місця розташування підрозділу в/ч НОМЕР_1 , містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчиненні в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану та одночасно наказано начальнику фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 - головному бухгалтеру з метою врегулювання виплати військовослужбовцям підрозділу в/ч НОМЕР_1 винагороди за серпень 2024 року, передбаченої Постановою №168 до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2024 року солдата ОСОБА_1 , не включати, як такого, що вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення та у відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 №260 позбавити щомісячної премії за серпень 2024 року та зупинити виплату грошового забезпечення військовослужбовцю з 22.08.2024 (п.4). За таких обставин позивач не міг бути включений до наказу про виплату додаткової винагороди у вересні 2024 року, а також будь-яких інших виплат.
Таким чином, представник відповідача зазначає, що командування в/ч НОМЕР_1 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже відсутня протиправність дій по відношенню до позивача. За результатами службового розслідування, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8811 зупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 з 22.08.2024.
Зважаючи на те, що позивач не набув право на відпустку, тому і не набув право на отримання грошової допомоги для оздоровлення. Разом з тим, позивач звернувся з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення після зупинення йому виплат. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. За таких обставин у позивача відсутні підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги на оздоровлення, а тому відсутня протиправна бездіяльність в/ч НОМЕР_1 .
Представник відповідача також зазначає, що матеріальна допомога для розв'язання соціально-побутових питань не могла бути йому виплачена, оскільки наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2024 №8811 зупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 з 22.08.2024, а раніше позивач з відповідним рапортом не звертався.
У відповіді на відзив (а.с.52-53) позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та вказав на безпідставність доводів відповідача про те, що перевідний епікриз є направленням, оскільки в зазначеному епікризі вказано період лікування, вид та діагноз. Посилання відповідача на перебування в СЗЧ, на думку позивача, надані з метою дискредитації перед судом, а позовні вимоги стосуються періоду, коли він фактично знаходився на лікуванні після отриманого поранення, та коли частина протиправно не платила, ухиляючись від свого прямого обов'язку.
У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.54-56) представник відповідача зазначив, що якщо проаналізувати перевідний епікриз №09027, виписаний лікарем 20.05.2024, то всі обстеження, аналізи та огляди здійсненні 17.05.2024, тобто під час лікування позивача у КНП «Новомосковська ЦМЛ».
Звертає увагу суду, що випискою №2104, виданою 29.05.2024 КНП «Новомосковська ЦМЛ, ОСОБА_1 переведений в інший заклад охорони здоров'я, про що створено електронне направлення. Витяг-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №4808/654 підтверджує, що з 29.05.2024 позивач продовжив лікування у КНП «Заліщицька ЦМЛ». За таких обставин, на думку представника відповідача, перевідний епікриз №09027 від 20.05.2024 є консультативним висновком, на підставі якого позивача перевели з одного лікувального закладу охорони здоров'я в інший. Отже, в період з 21.05.2024 по 28.05.2024 включно, позивач не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, підтверджуючих документів перебування на стаціонарному лікуванні у вказаний період не надав.
Також зазначає, що позивач досі не прибув у розташування військової частини. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 №250 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив частину - зняти з грошового забезпечення з 22.08.2024, а з усіх інших видів забезпечення з 02.09.2024. За наявності наказу про зняття позивача з грошового забезпечення з 22.08.2024, у командира в/ч НОМЕР_1 відсутні підстави для включення позивача до наказів про виплату йому будь-яких коштів, в тому числі допомоги. За таких обставин, позивачу слід прибути у розташування в/ч НОМЕР_1 та надати всі документи на підтвердження поважності відсутності у розташуванні військової частини. Після чого позивача буде поновлено на всі види забезпечення, а за наявності підстав - виплачені належні йому кошти.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 09.05.2024 по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_2 (а.с.15-16).
Відповідно до довідки про обставини травми №923/ДТ від 21.05.2024, під час проходження військової служби ОСОБА_1 17.05.2024 отримав множинні дрібні вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин обох гомілок. Вогнепальне осколкове сліпе поранення середньої третини правого плеча (а.с.18).
Позивач проходив лікування у період з 17.05.2023 по 20.05.2024 в КНП «Новомосковської ЦМЛ» НМР, з відміткою про направлення на подальший етап евакуації, що підтверджується випискою №2104 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.21-22).
Основним діагнозом ОСОБА_1 , на підставі якого останній проходив лікування, є МВТ. Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з частковим пошкодженням Ахіллового сухожилля та дефектом м'яких тканин середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО (17.05.24): ПХО ран. СПО (18.05.24): ВХО ран. Гіпсова іммобілізація.
З 21.05.2024 по 29.05.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», з діагнозом: МВТ лівої стопи (12.05.24). Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка та дефектом м'яких тканин, середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО 17.05.2024: ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація нижньої правої кінцівки. Гіпертонічна хвороба Іст. Іст. Помірний КВР СН Іст.; надані лікувальні і трудові рекомендації: перевід в інший ЗОЗ; створено електронне направлення, що підтверджується перевідним епікризом №09027 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.23-24).
З 29.05.2024 по 12.06.2024 військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Заліщицька ЦМЛ» з діагнозом: стан після МВТ лівої стопи (12.05.24). ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка з дефектом м'яких тканин середніх розмірів (S89.7). ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча (S49.8). СПО 17.05.24 р. ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація правої н/к. Гіпертонічна хвороба Іст Іст. Помірний КВР СН Іст.(111.9). Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами уламків та вибухів (Y36.2). У зв'язку із важкістю поранення пацієнт для подальшого лікування та реабілітації направляється в Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню, що слідує з витягу-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №4808/654 (а.с.25-26).
З 12.06.2024 по 03.07.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»; переведений в Більче-Золотецьку лікарню реабілітації для подальшого лікування та реабілітації, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.27-28).
З 04.07.2024 по 24.07.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне-реабілітаційне лікування у КНП «Більче-Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори». За результатами проведеного лікування хворого виписано з незначним покращенням, що вбачається з довідки №397 (а.с.29).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори» від 23.07.2024 №17/1 проведено медичний огляд позивача, за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після мінно-вибухової травми лівої стопи (12.05.24): вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилку з дефектом м'яких тканин середніх розмірів; вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин с/3правого плеча. Лікований оперативно: (17.05.24р.) - ПХО ран; (18.05.24р.) - гіпсова іммобілізація правої нижньої кінцівки. Гіпертонічна хвороба 1 ст., Іст. Помірний КВР.СНІ ст.
Згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відновиться відноситься до легких (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007).
Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с.19).
Як слідує з розрахункових листів відповідача за червень-серпень 2024 року, додаткова винагорода у збільшеному розмірі виплачена позивачу в червні 2024 року в сумі 25806,46 грн за 8 днів травня 2024 року, в серпні 2024 року в сумі 100000,00 грн 30 днів червня 2024 року (а.с.48).
30.08.2024 позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив виплатити додаткову грошового винагороду за період лікування у розмірі 100 000 грн на місяць, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини (а.с.17). Матеріали справи не містять доказів належного розгляду даного рапорту позивача.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив додаткову винагороду у збільшеному розмірі за весь період стаціонарного лікування у зв'язку з пораненням, травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини (з 17.05.2024 по 24.08.2024), а також грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2, 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції Постанови КМ №836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди, яка застосовується з 1 червня 2023 року).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз пункту 1-2 Постанови №168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, з 17.05.2023 по 20.05.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Новомосковської ЦМЛ» НМР, направлений на подальший етап евакуації, що підтверджується випискою №2104 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.21).
З 21.05.2024 по 29.05.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», переведений для подальшого лікування в інший заклад охорони здоров'я, що підтверджується перевідним епікризом №09027 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.23-24).
З 29.05.2024 по 12.06.2024 військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Заліщицька ЦМЛ»; у зв'язку із важкістю поранення пацієнта для подальшого лікування та реабілітації направлено в Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню, що слідує з витягу-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №4808/654 (а.с.25-26).
З 12.06.2024 по 03.07.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»; переведений в Більче Золотецьку лікарню реабілітації для подальшого лікування та реабілітації, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.27-28).
З 04.07.2024 по 24.07.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне-реабілітаційне лікування у КНП «Більче-Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори». За результатами проведеного лікування хворого виписано з незначним покращенням, що вбачається з довідки №397 (а.с.29).
Крім того, згідно з довідкою військово-лікарської комісії військово-лікарської комісії КНП «Більче-Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори» від 23.07.2024 №17/1 перебував у відпустці для лікування тривалістю 30 календарних днів після поранення, яке визнано легким (а.с.19).
Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що в періоди з 17.05.2024 по 20.05.2024, з 21.05.2024 по 29.05.2024, з 29.05.2024 по 12.06.2024, з 12.06.2024 по 03.07.2024, з 04.07.2024 по 24.07.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, а тому за цей період відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн, оскільки умови, визначені у пункті 1-2 Постанови №168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини), виконуються.
Як слідує з розрахункових листів ОСОБА_1 за червень-серпень 2024 року (а.с.48), виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідачем здійснена за 8 днів травня 2024 року та 30 днів червня 2024 року.
Тобто, відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди за 7 днів травня 2024 року (усього в травні позивач перебував на стаціонарному лікуванні протягом 15 календарних днів, з 17 по 31 травня 2024 року) та за період з 01 по 24 липня 2024 року.
Свою позицію щодо правомірності невиплати додаткової винагороди відповідач обґрунтовує тим, що перевідний епікриз №09027, виданий КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», не є підтвердженням стаціонарного лікування, оскільки такий документ є фактично направленням з одного медичного закладу до іншого.
Однак, суд вважає безпідставними такі доводи відповідача, оскільки у перевідному епікризі №09027 (а.с.23-24) чітко вказано період знаходження позивача в стаціонарі гематологічного відділення - з 21.05.2024 по 29.05.2024, із зазначенням діагнозу - МВТ лівої стопи (12.05.24). Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка та дефектом м'яких тканин, середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО 17.05.2024: ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація нижньої правої кінцівки. Гіпертонічна хвороба Іст. Іст. Помірний КВР СН Іст.
Факт зазначення в медичній документації військовослужбовця, який перебував на стаціонарному лікування, діагнозу, який за висновком ВЛК є пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є достатнім для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не міг бути включений до наказу про виплату додаткової винагороди у вересні 2024 року, оскільки з 22.08.2024 йому зупинено виплату грошового забезпечення, то суд враховує наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 07.08.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 4 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
При цьому пункт 15 розділу І Порядку №260 передбачає, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З матеріалів справи слідує, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 №250 (а.с.61) ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину, з 22.08.2024 знятий з грошового забезпечення, а з усіх інших видів забезпечення з 02.09.2024 (окрім продовольчого).
30.09.2024 командиром в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято наказ №8811 «Про результати службового розслідування» (а.с.47).
Згідно з даним наказом за результатами службового розслідування встановлено, що дії солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: неповернення з реабілітаційної відпустки до тимчасового місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчиненні в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану».
Відповідно у пункті 4 наказано: начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 - головному бухгалтеру з метою врегулювання виплати військовослужбовцям підрозділу військової частини НОМЕР_1 винагороди за серпень 2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2024 року солдата ОСОБА_1 не включати як такого, що вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення та відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 №260 позбавити щомісячної премії за серпень 2024 року та зупинити виплату грошового забезпечення військовослужбовцю з 22 серпня 2024 року.
Отже, встановлені судом обставини справи свідчать, що позивачу з 22.08.2024 призупинено виплату грошового забезпечення як такому, що самовільно залишив військову частину.
Однак, суд враховує, що станом на день подання рапорту про виплату додаткової винагороди (30.08.2024) наказу відповідача про призупинення позивачу виплати грошового забезпечення ще не існувало, позаяк такий виданий через місяць після подання рапорту. Таким чином, відповідач проявив бездіяльність у належному розгляді рапорту та не здійснив виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Суд наголошує, що позивач має право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року, позаяк таке право підтверджене відповідною медичною документацією. Водночас, оскільки на даний час діє наказ про призупинення позивачу виплати грошового забезпечення, тому реалізація права на отримання додаткової винагороди можлива лише після поновлення позивачу виплати грошового забезпечення, про що повинен бути виданий відповідний наказ командира військової частини.
Суд також зазначає, що позивач не має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період перебування у відпустці для лікування після поранення, оскільки таке лікування пов'язане з отриманням легкого поранення, а не тяжкого, як це передбачено у пункті 1-2 Постанови №168. Отже, позовні вимоги, які стосуються періоду відпустки з 24.07.2024 по 24.08.2024, заявлені безпідставно.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року, зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування зазначеної додаткової винагороди за вказаний період та провести її виплату після поновлення позивачу виплати грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог позивача про не нарахування та невиплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Право військовослужбовців на відпустки та порядок їх надання передбачає Закон №2011-ХІІ.
Відповідно до частин першої-третьої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.
Аналізуючи вищенаведені норми Закону №2011-ХІІ та Порядку №260, слід дійти висновку, що право на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовець набуває в разі набуття права на щорічну основну відпустку повної тривалості (30 календарних днів для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років).
Разом з тим, за правилами, визначеними у статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Суд встановив, що відповідно до наказу в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2024 №132 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини з 09.05.2024, календарна вислуга років станом на 01.06.2024 становить 0 років 2 місяці 11 днів.
Таким чином, станом на день подання рапорту про виплату грошової допомоги на оздоровлення (30.08.2024) позивач не набув право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки повної тривалості, а відтак і не набув права на виплату грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Водночас, порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За правилами пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Згідно з пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та при відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України у 2024 році умовам.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач встановленим порядком подав рапорт від 30.08.2024 командиру в/ч НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з підстави поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану (а.с.17). При цьому факт отримання позивачем поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, не є спірним.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що матеріальна допомога для розв'язання соціально-побутових питань не могла бути виплачена позивачу, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 № 8811 зупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 з 22.08.2024, а раніше позивач з відповідним рапортом не звертався.
Проте, суд зауважує, що відповідний рапорт позивач подав до того, як був виданий наказ про призупинення виплати грошового забезпечення. Отже, відповідач належним чином не вирішив поданий рапорт.
Оскільки позивач має право на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проте, враховуючи, що на даний час виплату грошового забезпечення позивачу призупинено, суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, зобов'язання відповідача здійснити нарахування вказаної допомоги та виплатити її позивачу після поновлення виплати грошового забезпечення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, травми, в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаного із захистом Батьківщини, за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, травми, в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаного із захистом Батьківщини, за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року та провести її виплату після поновлення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та провести її виплату після поновлення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій