м. Вінниця
13 лютого 2025 р. Справа № 120/10332/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 23.04.2024 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснило Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області. Рішенням №905290178300 від 30.04.2024 їй було відмовлено в задоволенні заяви.
Вважаючи протиправною відмову відповідачів у переведенні на інший вид пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.08.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області звертає увагу, що відсутні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити певні дії, оскільки заява позивача про перерахунок пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не розглядалася та не вчинялося будь яких дій або бездіяльності щодо позивача. По суті спору зазначив, що позивач отримує пенсію за віком, тому у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії.
27.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є різновидом пенсії за віком. Тому у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач з 2014 року отримує пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області рішенням №905290178300 від 30.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 23.04.2024. Рішення обґрунтовано тим, що вона отримує пенсію за віком відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому у переведені на пенсію за віком відмовлено.
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
За Законом №1788-XII призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 6 Закону №1788-XII).
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (ч.1 ст.8 Закону №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності;
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (стаття 10 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Право на пенсію за віком мають також жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років (пункт 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В частині 1 статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В силу вимог частини 2, 3 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як вже встановлено судом, позивачу з 2014 призначено пенсію за віком відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що як і пенсія за віком на загальних підставах відповідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і пенсія за віком відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
Тому, у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах (відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення повторно позивачу пенсії за віком на загальних підставах, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, досягнення позивачем передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у неї права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.12.2021 справа № 185/951/17 (2-а/185/126/17), від 21.02.2020 справа №185/1389/17(2-а/185/152/17), від 14.05.2019 справа №337/851/17(2а/337/81/2017), від 09.12.2019 справа №127/17149/17, від 20.03.2018 у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03.04.2018 у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача стосувалася призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), яка призначена їй з 2014 року, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частин 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору не має.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769)
Суддя Мультян Марина Бондівна