про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
12 лютого 2025 р. Справа № 120/1655/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки.
У випадках, встановлених законом, фізичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах (частина 1 статті 53 КАС України).
Із позовної заяви вбачається, що така підписана від імені ОСОБА_1 .
При цьому, варто зауважити, під підписом зазначається саме та особа, яка здійснює власноручний підпис.
У той же час, відображений на позовній заяві зразок підпису від імені ОСОБА_1 вочевидь вказує лише на часткову тотожність тому зразку підпису цієї особи, що відображений на копії довіреності від 31.01.2020 року.
З огляду на наведене вище, для встановлення дійсності підписання позовної заяви позивачем, суду необхідно надати належним чином засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
Крім того, пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначається, зокрема, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, у змісті позовної заяви позивач вказує, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, із долученої до позовної заяви копії довіреності вбачається, що місцем постійного проживання позивача є Португалія.
При цьому, доказів, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 суду не надано.
З метою з'ясування чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, зокрема, за місцем проживання позивача, судом сформовано запит засобами ЄСІТС "Електронний суд".
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 12.02.2025 року - відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 відсутні.
Відтак, позивачу необхідно надати докази зареєстрованого місця проживання чи перебування.
Також, частинами 3, 5 статті 161 КАС України регламентовано, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання, заява про звільнення від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлено в розмірі 3028 гривні.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В змісті позовних вимог позивач просить:
- визнати бездіяльність Пенсійного фонду України протиправною, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 25.05.2024 року, а також заяви від 27.01.2020 року;
- зобов'язати Пенсійний фонд України розглянути письмову заяву датовану 27.01.2020 року, а також скаргу від 25.05.2024 року та надати на неї обґрунтовану відповідь.
Отже, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру дві з яких є похідними, відтак сума судового збору за звернення до суду з даним позовом становить 2422,40 грн.
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано жодних доказів сплати судового збору.
Втім, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Визначаючись щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.
На підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав звільнення його від сплати судового збору позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року відповідно до яких інформація про доходи відсутня.
Разом з тим, позивачем в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору на підтвердження свого майнового стану не надано інформацію про розмір річного доходу за попередній календарний рік, що в даному випадку є 2024 роком (приймаючи до уваги, що позов подано в лютому 2025 року).
Отже, жодних доказів на підтвердження його майнового становища за 2024 рік позивачем додано не було.
Суд звертає увагу, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд зазначає, що норми частини 1 статті 133 КАС України та частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Отже, умовою звільнення від сплати судового збору є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити. Тобто, вказані норми підлягають застосуванню виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено.
В даному ж випадку, позивачем не надано належних доказів, які б містили інформацію про його доходи у 2024 році, що, в свою чергу, не дає можливості суду надати оцінку майнового стану позивача для прийняття рішення про можливість звільнення від сплати судового збору.
Відтак, оскільки позивачем не надано суду доказів його незадовільного майнового стану, в т.ч. з урахуванням доходів отриманих у 2024 році, то суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наявних матеріалів.
З огляду на викладене, позивачу слід надати докази сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. чи/або надати додаткові докази на підтвердження його незадовільного майнового стану.
Окрім того, частинами 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, предметом оскарження у даній позовній заяві є протиправна бездіяльність Пенсійного фонду України, що, на думку позивача полягає у не неналежному розгляді його заяви від 27 січня 2020 року та скарги від 25 травня 2024 року.
Водночас питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Враховуючи наведене, право ОСОБА_1 звернутися до суду щодо оскарження бездіяльності, що полягає у неналежному розгляді його заяви від 27 січня 2020 року та скарги від 25 травня 2024 року, виникло в нього після закінчення встановленого Законом № 393/96-ВР строку розгляду звернення, тобто після закінчення сорока п'яти днів, і саме від цієї дати відраховується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, який закінчився в березні 2020 року за заявою від 27 січня 2020 року та в січні 2025 року за скаргою від 25 травня 2024 року.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/313/20.
Однак, до суду позивач звернувся 07.02.2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, не надавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
В силу частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяву про поновлення строку звернення до суду не надано, а отже відсутня можливість вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та вирішити питання щодо його поновлення.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В силу приписів частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У змісті позовної заяви позивач зазначив, що на його поштову адресу 28.08.2024 року надійшла відповідь відповідача датована 28.06.2024 року.
При цьому, відповідну відповідь Пенсійного фонду України від 28.06.2024 року, як доказ, не долучено до матеріалів позовної заяви, чим порушено частину 4 статті 161 КАС України.
Також, як уже зазначалось судом, позивач просить суд визнати бездіяльність Пенсійного фонду України протиправною, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 25.05.2024 року, а також заяви від 27.01.2020 року.
Проте, з доданих позивачем до позовної заяви доказів неможливо встановити отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року.
Отже, позивачу необхідно подати до суду належним чином засвідчені докази отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Вимоги до оформлення документів, що додаються до позовної заяви встановлено статтею 94 КАС України.
Так, частиною 2 статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 94 КАС України).
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч. 5 ст. 94 КАС України).
Отже, копії письмових доказів, які подаються до суду, зокрема до позовної заяви, фізичною особою повинні бути засвідчені належним чином у відповідності до зазначених положень.
В порушення вказаних норм законодавства додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином.
Разом з тим, суд зауважує, що долучені до позовної заяви копії заяви та скарги, що адресовані до Пенсійного фонду України є неналежної якості, зокрема без відображення підпису особи та дати.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам статтей 160, 161 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху, надавши особі яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом:
- надання належним чином засвідченої копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
- надання доказів зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача;
- додання до позовної заяви документу про сплату судового збору чи/або додаткових доказів на підтвердження незадовільного майнового стану;
- надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку;
- надання належним чином засвідчених копій документів, на які позивач посилається у позовній заяві, як на докази в справі (відповідь Пенсійного фонду України від 28.06.2024 року);
- надання належним чином засвідчених доказів отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року;
- надання до суду засвідчених копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви в двох примірниках (для суду та для направлення відповідачу);
- надання належної якості копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви, зокрема, заяви та скарги із відображеним підписом особи і датою.
За правилами визначеними частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 172 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Свентух Віталій Михайлович