м. Вінниця
12 лютого 2025 р. Справа № 120/9975/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо:
- проведення позивачу в період із січня 2008 року по лютий 2018 року нарахування та виплати щомісячно додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від належного розміру, передбаченого для відповідного класу та визначеного у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу";
- проведення позивачу в березні 2013 року виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1 посадового окладу та окладу за військовим званням;
- проведення позивачу нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;
- не проведення позивачу нарахування та виплати матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2024 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
Ухвалою від 31.07.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що Постановою №1294, на підставі якої було розроблено Інструкцію №425, чітко визначено упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови №1294, а саме вказаний додаток 25 передбачав виплати надбавки за кваліфікацію у відсотках посадового окладу та винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі від посадового окладу і окладу за військовим званням, їх виплата мала провадитись в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками до Постанови №1294 розміру, а тому прикордонний загін діяв в межах вищезазначених законодавчих актів та у встановленому порядку. Також вказав, що враховуючи те, що згідно пункту 8 Інструкції №73, щомісячна ДГВ не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, та той факт, що допомога для оздоровлення згідно Інструкції №425, відносилася до "Додаткових видів грошового забезпечення", Військовою частиною НОМЕР_1 у відповідності до вимог вищезазначеного законодавства, цілком законно та обґрунтовано не включено позивачу розмір нарахованої щомісячної ДГВ у липні 2016 (у сумі 8493,55 грн.) та у липні 2017 (у сумі 8431,05 грн.) до нарахованих та виплачених грошових допомог для оздоровлення у липні 2016 року та у липні 2017.
Представник відповідача також зазначив, що у зв'язку із обмеженими фондом грошового забезпечення протягом 2020 року та першої половини 2024 року, відсутність кошторисних призначень та відповідних асигнувань від розпорядника коштів вищого рівня - Адміністрації Державної прикордонної служби України по КЕКВ 2112, була відсутня об'єктивна можливість у виплаті матеріальних допомог для вирішення соціально побутових питань за вказані роки військовослужбовцям НОМЕР_2 прикордонного загону. В той же час представник відповідача зазначив, що позивачем не відпрацьовувався рапорт про розгляд питання щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, а тому питання щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік комісією НОМЕР_2 прикордонного загону законно та обґрунтовано не вирішувалось.
Ухвалою від 24.01.2025 витребувано у відповідача документально підтверджену інформацію про наслідки розгляду рапортів ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2024 роки.
Даною ухвалою також запропоновано ОСОБА_1 подати письмові пояснення з приводу обставин, які стосуються подання чи/або відпрацювання його рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік (із документальним підтвердженням).
10.02.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом №408-ОС від 17.05.2024 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Як зазначив позивач в позовній заяві, після звільнення та отримання в кінці травня 2024 року інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення в період проходження служби йому стало відомо, що деякі його складові частини виплачувались у неналежному розмірі або взагалі не виплачувались, а саме:
- надбавка за класну кваліфікацію в період з 01.01.2008 по 28.02.2018;
- грошові допомоги для оздоровлення за 2016 рік - виплачена в липні 2016 року та за 2017 рік - виплачена в липні 2017 року;
- винагорода за безперервну службу -15 років, виплачена в березні 2013 року;
- матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за 2020, 2021, 2024 роки.
Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону № 2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, надаючи оцінку позовним вимогам, які стосуються нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2008-2018 роки у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, суд враховує наступне.
07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності із 01.01.2008.
Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування.
Відповідно до пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Одночасно, у пункті 7 Постанови №1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого, згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
З аналізу наведених норм суд встановив, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадяться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.
Судом встановлено, що позивачу з 01.01.2008 по 31.12.2009 виплачувалась надбавка за кваліфікацію за 2-й клас у розмірі 50% від встановленої; з 01.01.2010 по 27.11.2015 виплачувалась надбавка за кваліфікацію за 1-й клас у розмірі 50% від встановленої; з 28.11.2015 по 28.02.2018 виплачувалась надбавка за кваліфікацію за клас Майстра у розмірі 50% від встановленої.
Відповідні обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
Разом із тим, 20.05.2008 на виконання пункту 2 Постанови №1294, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція № 425).
У розділі ІІІ Інструкції № 425 визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
Таким чином, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.
А тому, з 29.06.2008 року (дати набрання законної сили Інструкцією № 425) виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених, згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі надбавки за кваліфікацію, проводиться у розмірах встановлених Інструкцією № 425.
Таким чином, з 29.06.2008 року у відповідача існував обов'язок щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у розмірі, установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідачем у спірний період з 01.01.2008 по 28.02.2018 протиправно здійснено виплату позивачу надбавки за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.
Відтак, відповідачу належало здійснювати нарахування та виплату на користь позивача надбавки за кваліфікацію з 01.01.2018 по 31.12.2019 включно за 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; з 01.01.2010 по 27.11.2015 включно за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з 28.11.2015 по 28.02.2018 включно за клас майстра 11 відсотків посадового окладу, визначених у додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".
Таким чином, вимоги даного в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що ж до позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру, то суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що під час проходження військової служби, позивачу проводились нарахування та виплата винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби: у березні 2013 року за 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 665,00 грн.
Відповідно до підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу Інструкції № 425 (чинної на час виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: 15 років - 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням; 20 років - 1,5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням; 25 років - 2,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням; 30 років - 2,5 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням; 35 і кожні наступні п'ять років - 3,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням.
Представник відповідача, як на правомірність своїх дій в частині виплати позивачу надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого Постановою №1294 розміру посилається на те, що спірна виплата мала провадитись в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками до Постанови №1294 розміру, а тому прикордонний загін діяв в межах вищезазначених законодавчих актів та у встановленому порядку.
Водночас, суд повторно наголошує, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.
А тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби, здійснюється у розмірах, встановлених цією Інструкцією.
Таким чином, з 29.06.2008 у відповідача існував обов'язок щодо виплати позивачеві надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі, встановленому у додатках 25-28 до Постанови №1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13, підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року.
Відтак, із часу набуття позивачем права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби відповідач протиправно не виплатив позивачу вказану винагороду у повному розмірі, а саме: за 15 років - 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням.
З огляду на викладене, вимоги даного позову в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що ж до позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, то суд зазначає наступне.
Так, пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції №425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Судом встановлено, що під час проходження військової служби позивачу було нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення в сумі 8493,55 грн. у липні 2016 року та в сумі 8431,05 грн. у липні 2017 року.
Спірним в межах розгляду даної справи є питання наявності підстав для включення при обчисленні цих виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 (чинна з 02 жовтня 2010 року до 01 березня 2018 року), яка нараховувалась та виплачувалась позивачу протягом 2016 та 2017 років.
Так, Постановою №889 (у редакції, чинній у 2016-2017 роках) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункт 5 пункту 1).
Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
В даному ж випадку, як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на пункт 8 Інструкції №73, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, прийняв Постанову №889, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду.
Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова №899, а не Інструкція №73, в частині обмеження включення до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога для оздоровлення.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №520/8887/2020.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 зазначила про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17).
Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення.
З огляду на викладене, вимоги даного позову в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що ж до решти вимог даного позову, які стосуються не проведення позивачу нарахування та виплати матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2024 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, то суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також - Інструкція № 558).
Пунктом 2 Розділу I Інструкції №558 визначено, що у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових квадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня i вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премій); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з пунктом 1 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції №558 матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою. Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.
Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу (пункт 3 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення) Інструкції № 558.
Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідачем не було здійснено йому нарахування та виплату матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2024 роки, не дивлячись на те, що відповідні рапорти відпрацьовувались.
Ухвалою від 24.01.2025 витребувано у відповідача документально підтверджену інформацію про наслідки розгляду рапортів ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2024 роки.
10.02.2025 представником відповідача надано довідку №30 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2024 роки ОСОБА_1 . В довідці зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021 та 2024 роках не виплачувалась у зв'язку з обмеженим фондом грошового забезпечення. Також вказано, що кошторисні призначення на виплату вищезазначеної допомоги були відсутні.
Зазначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 2024 роки ОСОБА_1 за наслідком розгляду його рапортів №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 не здійснювалась, у зв'язку з обмеженим фінансуванням на відповідні видатки.
Крім того, у відзиві на позовну заяву та у довідці №30 від 10.02.2025 представник відповідача зазначив, що у військової частини НОМЕР_1 відсутня інформація щодо реєстрації у 2021 році рапорту на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від ОСОБА_1 .
Ухвалою від 24.01.2025, окрім іншого, було запропоновано ОСОБА_1 подати письмові пояснення з приводу обставин, які стосуються подання чи/або відпрацювання його рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік (із документальним підтвердженням). Проте, жодних пояснень позивачем подано не було.
Поряд із цим, суд враховує, що посилаючись на відсутність видатків на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2024 роках, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження відповідних обставин.
Крім того, відповідачем також не надано та доказів розгляду рапортів позивача №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 щодо виплати матеріальної допомоги комісією, склад якої затверджено наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, хоча ухвалою від 24.01.2025, окрім іншого, було витребувано у відповідача документально підтверджену інформацію про наслідки розгляду рапортів ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, рапорти позивача №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024, не розглянуто відповідачем у відповідності з вимогами глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
У відповідності до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідачем не приймалося рішення про виплату або відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за наслідками розгляду рапортів №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2024 роки є передчасною, і у її задоволенні слід відмовити.
Також, відсутні підстави для задоволення вимог даного позову, які стосуються виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, адже як було встановлено в ході судового розгляду даної справи, позивач із відповідним рапортом про виплату спірної допомоги за 2021 рік не звертався.
Поряд із цим, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про коригування обраного позивачем способу захисту порушеного права та часткове задоволення позовних вимог, а саме:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024, у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 в період із січня 2008 року по лютий 2018 року нарахування та виплати щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від належного розміру, передбаченого для відповідного класу та визначеного у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , надбавки за класну кваліфікацію з 01.01.2008 по 31.12.2009 - в розмірі 5% від посадового окладу, з 01.01.2010 по 27.11.2015 - в розмірі 8% від посадового окладу, з 28.11.2015 по 28.02.2018 - в розмірі 11% від посадового окладу, з урахуванням відповідного додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", а також раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 у березні 2013 року виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати допомог на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачених розмірів допомог на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024, у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306.
В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Повний текст рішення складено 12.02.2025.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна