13 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2797/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Губенко Н. М.
розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Мельниченко І. Ф.)
від 09.09.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Дармін М. О., судді: Мороз В. Ф., Кощеєв І. М.)
від 09.01.2025
у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича
про стягнення заборгованості в сумі 287 147,17 грн.
1. У червні 2024 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича (далі - відовідач) про стягнення 267 610,41 грн, що складають суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 31.12.2023, 2 089,94 грн - заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.12.2023, 8 864,46 грн - інфляції грошових коштів, 7 595,08 грн - річних та 987,28 грн - пені.
2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування.
3. 09.09.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025, яким позов задоволено повністю.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що:
- 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, на виконання умов якого позивач у період з листопада 2021 по грудень 2023 року поставив за об'єктами теплоспоживання відповідача теплову енергію на загальну суму 459 484,24 грн та надав послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 2 940, 29 грн;
- відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування за спірним договором, здійснивши розрахунки частково в сумі 192 724,18 грн (191 873,83 грн - за теплову енергію та 850,35 грн - за абонентське обслуговування);
- доказів сплати заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 267 610,41 грн та за абонентське обслуговування в сумі 2 089,94 грн на момент розгляду спору відповідач суду не надав, як і не надав контррозрахунку пред'явленої до стягнення суми основного боргу;
- пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (зі змінами) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом;
- з урахуванням того, що співвласниками багатоквартирних будинків, в які вбудовано спірні приміщення відповідача, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, між сторонами фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який набув чинності 05.11.2021 (через 30 днів після опублікування), у зв'язку з чим договір № 3825 купівлі-продажу теплової енергії від 02.10.2017 (на який посилається відповідач) припинив свою дію в частині тих приміщень, які вбудовано в багатоквартирні будинки (спірні приміщення ФОП Коваленко О.В.).
5. 29.01.2025 відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12. Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
13. За загальним правилом судові рішення, зокрема, у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
15. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
16. В обґрунтування зазначає, що розмір стягненої відповідно до оскаржуваних судових рішень суми є незрівнянно високим в порівнянні із прибутками ФОП Коваленка О. В., а також наявними в розпорядженні обіговими коштами, на тлі економічної стагнації у державі, зумовленої військовою агресією РФ проти України, багаторазового зменшення обсягів комерційної діяльності торгових точок, в зв'язку з чим безпідставне стягнення такої суми з відповідача неминуче призведе до його незворотної неплатоспроможності та банкрутства. Результати розгляду цієї справи знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із можливістю подальшого існування відповідача як суб'єкта підприємництва. У торгових точках, які розташовані в приміщеннях, до яких здійснюється постачання теплової енергії позивачем, знаходяться аптеки, обсяги торгівельної діяльності яких тривалий час після початку військової агресії РФ та введення в Україні воєнного стану значно зменшились, останні два роки відповідач докладає максимальних зусиль та вживає всіх можливих організаційно-виробничих заходів для повноцінного відновлення власної діяльності й збереження підприємницької діяльності, оскільки військова агресія РФ на території України, зокрема активні бойові на окремих територіях та постійні ракетні обстріли всієї країни призвели до кризових економічних явищ, неможливості ведення господарської діяльності суб'єктів господарювання в довоєнних обсягах, порушили сталі економічні зв'язки, логістику тощо, що, зокрема, негативно вплинуло на фінансово-економічне становище ФОП Коваленка О.В. Наразі фінансове становище відповідача є надскладним.
17. ФОП Коваленко О. В. не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що при їх винесенні суди неправильно застосували норми матеріального права (приписи Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року № 358); положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2189-VIII від 09.11.2017 з наступними змінами та доповненнями) та порушили норми процесуального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону, застосуванні закону, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі та не застосуванні закону, який підлягав застосуванню.
18. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника.
19. Незгода з ухваленими судовими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
20. Доводи скаржника є загальними і не підтвердженими, зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.
21. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
22. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
23. Враховуючи предмет та підстави позову, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 267 610, 41 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
25. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/2797/24 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко