13 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6730/20 (904/2816/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 (колегія суддів у складі: Гончаров С.А. - головуючий, Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 (суддя Ягічева Н.І.)
у справі № 904/6730/20(904/2816/23)
за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське"; 2) Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 3) Міністерства юстиції України;
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівка - Агро"; 2) приватного нотаріуса Вдовіної Ліани Леонідівни
про визнання незаконним і скасування наказу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та Міністерства юстиції України про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2023 №1879/5 "Про задоволення скарги".
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення приватного нотаріуса Вдовіної Л.Л. щодо реєстрації права власності об'єктів нерухомого майна від 06.12.2022 є законними та прийнятими у відповідності з ч. 3 ст. 87 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" та п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на виконання ч. 4 ст. 120 ЗК України та ч. 4 ст. 316 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". 06.12.2022 одночасно з видачою Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, приватний нотаріус Вдовіна Л.Л. провела в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заміну сторони орендаря земельних ділянок, на яких розташовані придбані об'єкти нерухомого майна. Для проставлення відмітки про автоматичне поновлення договорів оренди землі всі умови було дотримано. Позивачі посилались на рішення Конституційного суду України від 16.11.2022 №3-270/2019(6302/19), відповідно до якого припис п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" був і наразі є неконституційним. Також позивачі вказали на сплив строку подання скарги Михайлівською сільською радою та необґрунтованістю порушення її права оскаржуваним рішенням приватного нотаріуса, оскільки вчинення реєстраційних дій не позбавляє скаржника права на майно.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки доводи позивачів щодо незаконності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України є необґрунтованими.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" 23.12.2024 подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024.
Ухвалами Верховного Суду від 28.01.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" залишено без руху, встановлено скаржникам строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом надання належних доказів сплати судового збору в сумі 4294,40 грн.
На виконання вимог зазначених ухвал скаржники 30.01.2025 та 03.02.2025, відповідно, подали до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, надавши докази сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.
З огляду на виконання скаржниками у встановлений строк вимог ухвал Верховного Суду від 28.01.2025 щодо усунення недоліків оформлення касаційних скарг, вони вважаються поданими у день їх первинного подання.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" у касаційних скаргах як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилаються на п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 і п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Так, скаржники посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах п. 93 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №865, ст.ст. 87, 88 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" та п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині того, чи має право нотаріус видавати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за покупцем в ситуації, коли у попереднього власника (продавця) не зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Скаржники вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині того, чи мало право Міністерство юстиції України приймати оскаржуваний наказ №1879/5 від 15.05.2023 з посиланням на вказану норму права, враховуючи, що рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2022 у справі №3-270/2019(6302/19) вказана норма права визнана неконституційною.
На думку скаржників, суди попередніх інстанцій не повному обсязі дослідили зібрані у справі докази, а саме:
- договори оренди землі у питанні строку їх дії, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до порушення норм передбачених абз. 4 розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", ч. 4 ст. 120, ч. 2 ст. 1261 Земельного кодексу України, абз. 7 ч. 3 ст. 13, ч. 4 ст. 316 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- скаргу Михайлівської сільської ради до Міністерства юстиції України та долучені до неї документи на предмет відсутності факту порушення прав ради рішенням приватного нотаріуса Вдовіної Л.Л.;
- лист Михайлівської сільської ради від 16.11.2021 №02-33/1214, з якого вбачається, що скаржник міг дізнатися про рішення приватного нотаріуса раніше, а тому рада подала скаргу до Міністерства юстиції України зі спливом строку для подання скарги.
Зокрема, скаржники посилаються на висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №910/18929/21, згідно з якими під час розгляду скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість до повноважень Мін'юсту належить повернення майна у володіння скаржника (особи, за якою було зареєстроване право власності до оскаржуваної реєстрації), якщо майно вибуло з його володіння за відсутності його волевиявлення, а державна реєстрація вчинена з порушенням закону, внаслідок чого інша особа за посередництва державного реєстратора самоправно заволоділа майном скаржника (тобто Мін'юст здійснює посесорний захист володіння скаржника).
Перевіривши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", заяв про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з урахуванням приписів ст. 294 ГПК України.
Зі змісту ч.ч. 1 та 7 ст. 173 ГПК України слідує, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між особою підставою виникнення або поданими доказами, про що суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на те, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" подані на одні і ті ж самі судові рішення - постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №904/6730/20(904/2816/23), колегія суддів дійшла висновку про об'єднання зазначених касаційних скарг в одне касаційне провадження.
Під час підготовки справи до розгляду Верховний Суд з'ясував, що ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №910/2546/22 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, в яких суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Зазначену ухвалу мотивовано, зокрема, тим, що існують різні підходи щодо розгляду справ під час оскарження наказів Міністерства юстиції України як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту в цій категорії спорів, які засновано на трактуванні одних і тих же висновків Великої Палати Верховного Суду, що свідчить про наявність виключної правової проблеми.
Так, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №640/14353/19 та від 09.08.2023 у справі №910/18929/21 суди дійшли висновку, що належним способом захисту прав позивача, у такій категорії спорів є позовна вимога до особи, чия скарга була задоволена Міністерством юстиції України про витребування майна з його володіння. Зазначені висновки щодо способів захисту прав сформульовані для випадку, як у справі №910/18929/21, коли наказом Мін'юсту скасована державна реєстрація права власності позивача, причому до такої реєстрації право власності було зареєстроване за особою, яка звернулась до Мін'юсту зі скаргою; внаслідок виконання наказу Мін'юсту за цією особою знов було зареєстроване право власності, у зв'язку з чим така особа є належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна. У свою чергу, у постанові 17.04.2024 у справі №640/14353/19 зазначено, що позивач був самоправно позбавлений володіння правом постійного користування. Таке позбавлення відбулося внаслідок прийняття спірного наказу Мін'юсту, але на користь власника земельної ділянки - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. Отже, на думку відповідної колегії Верховного Суду, саме держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області є фактичним відповідачем у цій справі, а пред'явлений позивачем позов про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту не відповідає належному (адекватному) способу захисту, оскільки належною є вимога про введення позивача у володіння речовим правом.
В ухвалі Верховного Суду від 16.07.2024 у справі №910/2546/22 колегія суддів звернула увагу, що від вирішення правової проблеми як щодо належних відповідачів за позовами про скасування наказів Міністерства юстиції України, так і загалом ефективного та належного способу захисту прав позивачів у подібних правовідносинах, сприятиме формування однозначної практики судів з цього питання. Наявність фактично трьох підходів щодо розгляду такої категорії спорів, може призвести до подальших розходжень у судовій практиці. Більше того, невизначеність щодо правильного обрання складу учасників процесу, а також способу захисту у подібних правовідносинах, зумовлюватиме складнощі не лише для судів різних юрисдикцій, які розглядають такі справи, але і для сторін, які не можуть достеменно розуміти як саме необхідно заявляти позовні вимоги з метою захисту свого порушеного права та/або інтересу.
Крім того, колегія суддів у вказаній ухвалі послалася на висновок Великої Палати Верховного Суду (зокрема наведений в ухвалі від 05.06.2024 у справі №757/51866/19-ц), що крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд. Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2024 прийнято до розгляду справу №910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, врахувавши вимоги та доводи касаційних скарг, Верховний Суд вбачає, що предметом касаційного розгляду є питання стосовно визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (зокрема, в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), тобто питання, яке розглядається Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/2546/22 та становить виключну правову проблему.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність зупинити касаційне провадження у справі №904/6730/20(904/2816/23) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/2546/22 та оприлюднення судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду, адже висновки у зазначеній справі щодо відповідних правовідносин є необхідними для правильного вирішення справи №904/6730/20(904/2816/23) із забезпеченням сталості та єдності судової практики, дотриманням принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад господарського судочинства.
Керуючись статтями 173, 234, 228, 235, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №904/6730/20(904/2816/23).
2. Об'єднати касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" в одне касаційне провадження.
3. Зупинити касаційне провадження у справі №904/6730/20(904/2816/23) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №910/2546/22.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" надіслати копію касаційних скарг та доданих до них документів ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" арбітражному керуючому Чичві Олегу Сергійовичу, докази направлення надати суду до 06.03.2025.
5. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційні скарги до 13 березня 2025 року.
6. Витребувати з Господарського суду міста Києва та / або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6730/20(904/2816/23).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков