Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4360/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алва Пром" (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1А)
про стягнення 293550,15 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 293550,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 286550,15 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 7000,00 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором поруки №РОR1640105367324 від 21.12.2021 за виконання ТОВ "Алва Пром" зобов'язання за кредитним договором б/н від 22.12.2021.
Відповідно до частини 6, 8 статті 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу та на виконання положень частини 6, 8 статті 176 ГПК України, суд звернувся з запитом до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про офіційне місце реєстрації (проживання) ОСОБА_1 та отримав відповідь №964207, яку долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, розгляд справу вирішено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алва Пром" (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1А, код ЄДРПОУ 40099176).
Окрім того, звернуто увагу ТОВ "Алва Пром", що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України третя особа зобов'язана зареєструвати електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем та третьою особою не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 11.12.2024 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та на належну адресу третьої особи, яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які повернуто на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 по справі №922/4360/24 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Із матеріалів справи убачається, що 22.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Алва Пром" (позичальник) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".
Відповідно до цієї заяви, підписанням цієї заяви, на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України позичальник приєднується до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.2. Умови та правила надання послуги "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" pb.ua на дату укладення договору. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Відповідно до пункту 1.1. заяви та п. 3.2.2.1. умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських правил.
Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
Згідно пункту 1.2., 1.3. заяви розмір кредиту: 500000 грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
Пунктом 1.6. заяви передбачено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Заяви) є невід'ємною частиною Договору.
Згідно умов пункту 1.6. заяви сторони узгодили, що в разі: порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку; настання обставин, передбачених п. 3.2.2.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні Банку; настання обставин, передбачених п. 3.2.2.6.2., п.3.2.2.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту.
Клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4 % в місяць від простроченої суми заборгованості.
Умовами пункту 2 заяви передбачено, що клієнт підтверджує ознайомлення із розділом "1.1. Загальні положення", а також підрозділом "3.2.2. Умови та Правила надання кредиту "Кредит КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.
Пунктом 3.2.2. умов передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" (далі - Послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000 до 1000000 грн. (п.п. 3.2.2.1, 3.2.2.2.).
Згідно пункту 3.2.2.3. Умов надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п.3.2.2.3.1.).
У відповідності до пунктів 3.2.2.5.2. та 3.2.2.5.3. умов позичальник взяв на себе зобов'язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.2.3.2., повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.2.3.1., 3.2.2.3.2., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до пункту 3.2.2.9. умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.2.1., 3.2.2.3. цього договору клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.
За змістом пункту 3.2.2.3.2. умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом (у вигляді щомісячної комісії) в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві (пункт 1.4. Заяви) та Тарифах.
Відповідно до умов пункту 3.2.2.9.2.3. сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.2.3.1.). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.12.2021 по 26.11.2024 позивачем перераховано на поточний рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн.
Обставини справи також свідчать, що позичальник звернувся до позивача з пропозиція про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 2021-12-22 року разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернета офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" за адресою https://privatbank.ua/terms.
Відповідно до умов пункту 1 пропозиції сума заборгованості позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору (далі - Кредит) становить 416666.66 грн., при цьому подальше надання банком позичальнику кредитних коштів за кредитним договором не здійснюється. Тип кредиту за кредитним договором переводиться в режим невідновлюваної кредитної лінії, при цьому заборгованість за кредитом та нарахованими процентами за користування кредитними коштами підлягає поверненню позичальником в порядку та на умовах передбачених кредитним договором з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
Згідно пункту 2 пропозиції кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 22.08.2023 (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
24.06.2022 позичальником було надано Заяву-анкету про зміну умов договору, підписану із використанням електронного цифрового підпису, з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості за послугою "КУБ" кредитний договір №б/н від 22.12.2021 на наступних умовах (п.10.2. Заяви-анкети): 10.2 КУБ - б/н від 15-09-2021: Продовження строку кредиту на 8 місяців (з поточної дати закінчення договору). Нараховані та несплачені до дати реструктуризації проценти/комісії: сплата рівними частинами протягом 3 місяців. Погашення основного боргу: рівними частинами щомісяця, починаючи з 4-го місяця. Нарахування процентів: відповідно до п. 1.4 Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги. Проценти, що будуть нараховуватись з дати реструктуризації, сплачуються в повному обсязі щомісяця.
Згідно протоколу рішення про короткострокову реструктуризацію від 24.06.2022, референс заявки ОСС 22062400О14JR91SS реструктуризація заборгованості була погоджена банком.
Матеріали справи також свідчать, що 21.12.2021 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - відповідач, поручитель) було укладено договір поруки №POR1640105367324 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством ТОВ "Алва Пром", ЄДРПОУ 40099176 (боржник) зобов'язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. роздiлу 3.2.2. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1.6 відсотка (одна ціла шість десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1.4 відсотка (одна ціла чотири десятих) від початкового розміру кредиту; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.3 Угоди 1 - 4,0% відсотки в місяць від суми простроченої заборгованості; б) кредиту в розмірі 500000 грн. Якщо під час виконання "Угоди1" зобов'язання боржника, що забезпечені договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Умовами пункту 1.3., 1.4. договору поруки погоджено, що поручитель з умовами "Угоди1" ознайомлений. До поручителя, який виконав зобов'язання боржника за "Угодою1", переходять всі права кредитора за "угодою1", що укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за "угодою1".
Відповідно до пункту 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою1", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно умов пункту 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою1", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Згідно пункту 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за "Угодою 1" цей Договір припиняє свою дію.
Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем зазначено про належне виконання умов договору та надання позичальнику кредитних коштів. Стверджує, що позичальник належним чином не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, а тому позивач звертається до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості з поручителя, що відповідає способу судового захисту, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 16 ЦК України.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.
Разом з тим, свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До банківських послуг належать відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу) (пункт 2 частини 3 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Із матеріалів справи убачається, що 22.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Алва Пром" (позичальник) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".
Відповідно до цієї заяви, підписанням цієї заяви, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України позичальник приєднується до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.2. Умови та правила надання послуги "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" pb.ua на дату укладення договору. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Згідно пункту 3.2.2.4. заяви банк зобов'язується надати клієнту кредит за умови погодження можливості надання кредиту у відповідності до внутрішньобанківських методик оцінки фінансового стану та методик оцінки ризиків з подальшим перерахуванням коштів відповідно до Заяви на поточний рахунок Клієнта або шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги (п.п. 3.2.2.4.1.); здійснювати контроль за виконанням умов цього договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту в порядку, передбаченому цим договором (п.п. 3.2.2.4.2.)
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.12.2021 по 26.11.2024 позивачем перераховано на поточний рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн.
В контексті наведеного суд зазначає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018).
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконано взяті на себе договірні зобов'язання та надано позичальнику кредитні кошти у погодженому розмірі та порядку.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до пункту 3.2.2.5 заяви клієнт зобов'язується повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.2.3.1., 3.2.2.3.2., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п.п.3.2.2.5.3).
Водночас матеріали справи свідчать, що позичальник звернувся до позивача з пропозицією про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 2021-12-22 року разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернета офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" за адресою https://privatbank.ua/terms.
Також, 24.06.2022 позичальником було надано Заяву-анкету про зміну умов договору, підписану із використанням електронного цифрового підпису, з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості за послугою "КУБ" кредитний договір №б/н від 22.12.2021 умовах пункту 10.2. Заяви-анкети: 10.2 КУБ - б/н від 15-09-2021: Продовження строку кредиту на 8 місяців (з поточної дати закінчення договору). Нараховані та несплачені до дати реструктуризації проценти/комісії: сплата рівними частинами протягом 3 місяців. Погашення основного боргу: рівними частинами щомісяця, починаючи з 4-го місяця. Нарахування процентів: відповідно до п. 1.4 Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги. Проценти, що будуть нараховуватись з дати реструктуризації, сплачуються в повному обсязі щомісяця.
Згідно протоколу рішення про короткострокову реструктуризацію від 24.06.2022, референс заявки ОСС 22062400О14JR91SS реструктуризація заборгованості була погоджена банком.
Однак матеріали справи свідчать, що позичальником порушено зобов'язання відповідно до умов кредитування за договором, яким є заява про приєднання б/н від 22.12.2021 разом з умовами та правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в частині дотримання узгоджених строків здійснення платежів, оскільки із деталізованих відомостей з виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.12.2021 по 26.11.2024 убачається здійснення позичальником лише періодичних, часткових оплат на користь позивача, а тому обліковується заборгованість, яка виникла за тілом кредиту та за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином, а у разі коли інша сторона порушила умови, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 286550,15 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 7000,00 грн. суд зазначає, що відповідні нарахування не суперечать положенням законодавства, встановленим обставинам справи, погодженими умовам договору, розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення вказаних суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, частиною 1 статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 3.2.2.8. заяви передбачено умови забезпечення зобов'язань клієнта, а саме в якості забезпечення виконання зобов'язань за цим договором клієнт за вимогою банку зобов'язується передавати в заставу майно або майнові права по додаткових угодах. Забезпеченням виконання зобов'язань клієнтом - юридичною особою за цим договором є укладення договору поруки (п.п. 3.2.2.8.1., 3.2.2.8.2.).
Із матеріалів справи убачається, що 21.12.2021 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - відповідач, поручитель) було укладено договір поруки №POR1640105367324 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством ТОВ "Алва Пром", ЄДРПОУ 40099176 (боржник) зобов'язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. роздiлу 3.2.2. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1.6 відсотка (одна ціла шість десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1.4 відсотка (одна ціла чотири десятих) від початкового розміру кредиту; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.3 Угоди 1 - 4,0% відсотки в місяць від суми простроченої заборгованості; б) кредиту в розмірі 500000 грн. Якщо під час виконання "Угоди1" зобов'язання боржника, що забезпечені договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Умовами пункту 1.3., 1.4. договору поруки погоджено, що поручитель з умовами "Угоди1" ознайомлений. До поручителя, який виконав зобов'язання боржника за "Угодою1", переходять всі права кредитора за "угодою1", що укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за "угодою1".
Відповідно до пункту 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою1", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Однак у даному разі матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за умовами договору поруки №POR1640105367324 від 21.12.2021, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам пунктів 1.1, 1.2., 1.5. договору поруки, а тому відповідач, як поручитель визнається судом такими, що має нести відповідальність перед позивачем за неналежне виконання позичальником взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором.
Щодо права позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного права та обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 6 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У відповідності до норми 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі №904/1221/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц виснувала, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до господарського суду.
Заявлені позовні вимоги до відповідача є ефективним способом захисту, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру правопорушення та свідчить про гарантію реального поновлення такого порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до господарського суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Ковальова Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 286550,15 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 7000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3522,60 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "12" лютого 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова